Ухвала суду № 38359315, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 року

справа № 13/784/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Господарського суду Запорізької області від 31 травня 2012 р. у справі № 13/784/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001712303/0/8680 від 17.06.2008 р. та №0001712303/1/12968/10/23 від 26.08.2008 р., що винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя на підставі Акту про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2007 року від 29.05.2008 р. №1261/23-33431965.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд зауважує на відсутність підстав для зменшення Товариством податкового кредиту за липень 2007 року на підставі п.п. 7.4.1,7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки послуги пуско-налагоджувальних робіт згідно договору № 248 від 17.05.2007 року, внаслідок придбання яких сформований податковий кредит, як того вимагає підпункт 7.4.1 зазначеної статті Закону, були повністю залучені до виробничого процесу, тобто використовувався у господарській діяльності позивача. При цьому, оцінка ефективності такого використання не впливає на податковий облік платника ПДВ.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 29.05.2008 року за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя складено Акт №1261/23-33431965 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Сантехніка «ЗАЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року».

На підставі Акта перевірки встановлені порушення пп7.2.3 п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у липні 2007 року завищено податковий кредит на загальну суму 52 075 грн. у зв’язку з включенням податкової накладної з контрагентом ТОВ «Радіус» до податкового кредиту, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування за серпень 2007 року на суму 52 075 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001712303/0/8680 від 17.06.2008 року, яким визначено позивачу суму податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 52 075 грн.

Позивачем було оскаржено дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем прийнято рішення про залишення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходили з наступного, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами спірне податкове повідомлення – рішення складено з урахуванням того, що згідно наданих до перевірки документів, ТОВ «Радіус» надавало ТОВ «Сантехніка «ЗАЗ» послуги пуско-налагоджувальних робіт згідно договору № 248 від 17.05.2007 року. у податковому обліку ТОВ «Сантехніка «ЗАЗ» внесло до складу податкового кредиту згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних накладну №30 від 01.07.2007 року отриману від контрагента ТОВ «Радіус» на суму ПДВ 52 075 грн.

При цьому податковим органом зроблено висновок щодо завищення бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на суму 52 075 грн., оскільки згідно постанови Ленінського районного суду від 26.03.2008 року правовстановчі документи контрагента ТОВ «Радіус» визнані недійсними.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Як встановлено судами, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі № 2а-62/08 скасовано постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року та відмовлено в задоволені позову Державної податкової адміністрації в Запорізькій області про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Радіус». Вказана постанова набрала законної сили від 29.09.2009 року.

Отже, позивачем віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Судом вірно не взято до уваги доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача.

Насамперед, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних, в результаті сплаченого постачальникам у складі вартості поставлених товарів податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 31 травня 2012 року у справі № 13/784/08-АП – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров