Ухвала суду № 38358006, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/71859/11

№ К/9991/71859/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011

у справі № 2а/0570/11918/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства «АВК»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Донецьку від 04.07.2011 №0000481313/26763/10/15-16-23/2.

Судові рішення вмотивовані висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем безпідставно виключено з податкового обліку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом на проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності формування ним заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування, визначеного пунктом 200.11 ст.200 Податкового кодексу України (ПК України), при цьому обмежившись виключно висновками про ознаки фіктивності контрагентів позивача, за податковими накладними яких позивач сформував податковий кредит, який у подальшому приймав участь у визначенні суми бюджетного відшкодування, без дослідження та витребування документів, складених за наслідками здійснення господарських операцій.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Донецьку просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до СДПІ у м. Донецьку податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, у якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 10617087,00 грн., що стало підставою для СДПІ для проведення камеральної перевірки достовірності нарахування вказаної суми бюджетного відшкодування.

Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за квітень 2011 року на 635796,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2011 №0000481313/26763/10/15-16-23/2, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.06.2011 № 419/15-16-23/2/30482582, про порушення позивачем норм пункту 185.1 ст. 185, пункту 198.3 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 ПК України, а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за березень 2011 року на загальну суму 635796,33 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Енергостройінвест», ПП (ВКФ) «Аллюр», ТОВ «Трансрейд», ТОВ «МС Ойл кард», ТОВ «ТД «Наталка», ТОВ «ТД «Гекта», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ЗАТ «Лозівський молочний завод» - контрагентів з не основним станом (відсутні за місцезнаходженням, прийнято рішення про припинення, порушено провадження у справі про банкрутство), що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і податкового кредиту березня 2011 року та завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у квітні 2011 року на 635796,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу товару (послуг) ТОВ «Енергостройінвест», ПП (ВКФ) «Аллюр», ТОВ «Трансрейд», ТОВ «МС Ойл кард», ТОВ «ТД «Наталка», ТОВ «ТД «Гекта», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ЗАТ «Лозівський молочний завод», останні виписали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за березень 2011 року на загальну суму 635796,00 грн.

Відповідно до абзаці першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК України).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Разом з тим, ні факт поставки позивачу товарів (послуг) вказаними контрагентами, ані факт сплати позивачем у їх вартості сум ПДВ, судами попередніх інстанцій не встановлено.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Якщо в наступному податковому періоді сума, згідно з пунктом 200.4, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Енергостройінвест», ПП (ВКФ) «Аллюр», ТОВ «Трансрейд», ТОВ «МС Ойл кард», ТОВ «ТД «Наталка», ТОВ «ТД «Гекта», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ЗАТ «Лозівський молочний завод» товарів (послуг), як і сплата сум ПДВ у їх вартості не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу товарів (послуг) ТОВ «Енергостройінвест» , ПП (ВКФ) «Аллюр», ТОВ «Трансрейд», ТОВ «МС Ойл кард», ТОВ «ТД «Наталка», ТОВ «ТД «Гекта», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ЗАТ «Лозівський молочний завод», перевірити обставини сплати позивачем сум ПДВ, у вартості поставлених товарів (послуг), достовірності документів податкового обліку, складених за наслідками таких господарських операцій, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити частково, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош