Ухвала суду № 38358005, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/17955/11

№ К/9991/17955/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-13553/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 19.07.2010 № 0001172330/0, від 24.09.2010 № № 0001172330/1.

У касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.07.2010 за № 1693/2330/35072676, про порушення норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено суму податкового кредиту у податковому обліку за січень 2009 року на суму 580592,00 грн., у зв`язку з включенням до його складу ПДВ у вказаній сумі за недійсними податковими накладними, виписаними ПП «Агродар Україна», в якій у порушенням норм пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, вказано місце розташування юридичної особи, яке не відповідає дійсності, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 580592,00 грн. за січень 2009 року.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2010 № 0001172330/0, від 24.09.2010 № № 0001172330/1 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 870888,00 грн. (у т.ч. 580592,00 грн. - основний платіж та 290296,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками виконання господарських операцій з поставки позивачу ПП «Агродар Україна» товару (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця, кукурудза) останній виписав податкові накладні, на підставі яких позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту у податковій декларації за січень 2009 року. Реальність вказаної поставки податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 340009 (а.с. 145-150) місцезнаходженням ПП «Агродар Україна» є м. Полтава, вул. Фрунзе, 86 А, що відповідає адресі місцезнаходження цієї юридичної особи, вказаної у податкових накладних, які виписані за наслідками господарських операцій з позивачем та на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за січень 2009 року.

Згідно з частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до частини 1 ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України з боку податкового органу у судовому процесі обставин недостовірності відомостей про місцезнаходження ПП «Агродар Україна», вказаних у податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за січень 2009 року, з огляду на встановлений факт їх відповідності відомостям, які вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, невідповідність адреси особи, яка вказана у виписаній нею податковій накладній, фактичній адресі перебування юридичної особи не призводить до позбавлення платника податку, який формує за цією податковою накладною податковий кредит права на його формування, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Посилання податкового органу на невідповідність податкової накладної пункту 18 Порядку № 165 не знайшло свого підтвердження у судовому процесі. При тому, що нормами вказаного пункту встановлено обов'язковість підпису всіх складених примірників податкової накладної особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплення печаткою такого платника податку - продавця, податкові накладні ПП «Агродар Україна» цим вимогам відповідають.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош