Ухвала суду № 38357280, 22.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8039/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є. В.Номер провадження 22-ц/788/807/14 Суддя-доповідач - Семеній Лідія. Іванівна. Категорія - 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А., Кононенко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 березня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 5253,40 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 204,11 грн. в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмір 172,05 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 57,35 грн.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати.

Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач в суді наполягав лише на відшкодуванні франшизи. Крім того, вказує, що спірні правовідносини врегульовані нормами спеціального закону, який не містить правових підстав, як для відшкодування втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля, так і моральної шкоди. Питання відшкодування завданої шкоди мають вирішуватися у межах спеціального закону та умов страхового полісу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК України, норми яких передбачають право позивача на відшкодування тієї частини понесених збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що не відшкодовані страховою компанією.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03.06.2013 року о 9 год. 20 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Ford Transit Connect 1,75 L, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_7, по вул. Кірова в м. Суми, не витримав безпечної дистанції руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Toyota Corolla 1,33 L, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_5 (а.с. 9, 140).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача завдані механічні пошкодження і сума збитків, згідно з висновком спеціаліста від 17.06.2013 року, становить 10804,89 грн., які складаються з необхідних витрат позивача на відновлення пошкодженого автомобіля в сумі 6509,63 грн. та втрати товарної вартості автомобіля, внаслідок його пошкодження, в сумі 4295,26 грн. (а.с. 10-33).

Крім того, за проведення товарознавчого дослідження позивачем понесені витрати на оплату послуг спеціаліста та виклик відповідача на загальну суму 458,44 грн. (а.с. 34, 35).

Постановою Недригайлівського районного суду Сумської області від 18 червня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП при вказаних обставинах та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с. 5, 6).

Між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ) укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого позивачу було виплачено 5358,66 грн. страхового відшкодування за вирахуванням 500 грн. франшизи (а.с.113-119).

Також судом встановлено, що позивачу залишилися не відшкодованими вартість втрати товарної вартості автомобіля, внаслідок його пошкодження, у сумі 4295,26 грн., витрати на оплату послуг спеціаліста й виклик відповідача у сумі 458,44 грн. та 500 грн. франшизи.

Вказані обставини вірно встановлені місцевим судом, правильно визначені правовідносини, що склались у даному спорі.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума заподіяних позивачу збитків становить 10804,89 грн., що перевищує суму страхової виплати за полісом.

Вказана сума відповідачем не спростована.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи, що частина збитків була відшкодована позивачу за рахунок страхової компанії, решта збитків має бути покладена на відповідача.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги вірно врахував, що між відповідачем та страховиком укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому, відповідно до норм спеціального закону, обґрунтовано включив до відшкодування лише ту частину збитків, що не покрита полісом.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Зокрема, ст. 12.1 зазначеного вище закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 32.7 Закону виключено обов'язок страховика відшкодовувати шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Також ст.36.6 Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З урахуванням вказаних положень закону суд першої інстанції обґрунтовано урахував у суму до стягнення частково не відшкодовані витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, тобто вартість втрати товарної вартості у сумі 4295,26 грн., а також не включену до страхової виплати франшизу у сумі 500 грн.

Крім того, суд вірно стягнув витрати позивача на оплату послуг спеціаліста для встановлення розміру заподіяних збитків у сумі 400 грн., а також витрати на виклик відповідача у сумі 58,14 грн., які фактично є втратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права (ст.22 ЦК України).

Вказані суми витрат також відповідачем не спростовані.

Погоджується колегія суддів і з висновком місцевого суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Так, згідно з п.3 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відшкодування зазначеної моральної шкоди страховиком відповідно до вимог п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За таких обставин відповідальним за завдану позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є відповідач, з вини якого вона сталася.

Суд належним чином врахував, що дорожньо-транспортна пригода та її наслідки безумовно викликали душевні страждання у позивача і завдали йому майнових втрат, що через несвоєчасне відшкодування змусило його проводити ремонт автомобіля за власні кошти та на певний час змінило звичайний для нього спосіб життя.

Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, у сумі 500 грн., відповідає вимогам розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув із застрахованої особи шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу та моральну шкоду з посиланням на норми Закону України «Про добровільне страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» є помилковими, оскільки, як зазначено вище, правовідносини, що виникли, як між позивачем і відповідачем, так і між відповідачем і страховою компанією, врегульовані нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про покладення на відповідача обов'язку відшкодувати різницю між фактичним розміром заподіяної позивачу шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а також заподіяної моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідач не доплатив судовий збір у сумі 121 грн. 50 коп., тому цю суму недоплаченого судового збору слід стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 121 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -