Ухвала суду № 38356428, 03.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р. Справа № 7821/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Рибачука А.І.;

за участю секретаря судового засідання - Сердюк О. Ю.;

представника відповідача - Гордійчук О. К.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Модульбудекспо» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2011 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Модульбудекспо» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2010 року № 0002382302/0 та № 0000392302/0, а також від 06 січня 2011 року № 0002382302/1 та № 0000392302/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 129138,00 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2490,00 грн., з них 1660,00 грн. за основним платежем та 830,00 грн. за штрафними санкціями (з урахуванням збільшення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що посилання Луцької ОДПІ на ту обставину, що КФ «Інтер-Сервіс» не в повній мірі відобразила у податковій звітності дані своїх господарських операцій не може свідчити про порушення вимог чинного законодавства з боку ТзОВ «Модульбудекспо», оскільки законом встановлено індивідуальну відповідальність платників податку

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17 грудня 2010 року № 00002382302/0 та № 0000392302/0, від 06 січня 2011 року № 00002382302/1 та № 0000392302/1.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з КФ «Інтер-Сервіс», повне відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку та використання придбаного в господарській діяльності позивача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ТзОВ «Модульбудекспо» 30 червня 2006 року зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ та є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 02455197 від 12 липня 2006 року.

ТзОВ «Модульбудекспо» разом із декларацією з ПДВ за другий квартал 2010 року подано розрахунок суми бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобовязань з ПДВ в наступних податкових періодах на 129138,00 грн.

У звязку із заявленим бюджетним відшкодуванням Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося в період з 01 по 31 грудня 2007 року, з 01 січня по 31 березня 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 06 грудня 2010 року № 9036/23-2/34471731 в якому зафіксовано порушення ТзОВ «Модульбудекспо» абз п.п.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7, п.1.7 ст.1, пп.7.2.1. «д» та пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за другий квартал 2010 року на 129138,00 грн., завищено податковий кредит за грудень 2007 року на 130000,00 грн., занижено податкові зобовязання за грудень 2007 року на 1660,00 грн.

На підставі акта перевірки 17 грудня 2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000382302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 129138,00 грн. та № 0000392302/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 2490,00 грн. ( з них 1660,00 грн. основний платіж, 830,00 грн. штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від визначеного податкового зобов'язання відповідно до п.п.17.1.3. Закону України від 20 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Рішенням Луцької ОДПІ від 06 січня 2011 року № 84/10/25-006 за результатами розгляду первинної скарги оскаржувані повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, а також Луцькою ОДПІ 06 січня 2011 року прийнято повідомлення-рішення № 0000382302/1 та № 0000392302/1.

Так, у ході перевірки було виявлено, що бюджетне відшкодування сформовано за рахунок від'ємного значення між податковими зобов'язаннями з ПДВ та податковим кредитом, сформованим у грудні 2007 року.

Встановлено, що податковий кредит підприємством сформовано за господарською операцією згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна - столярної майстерні площею 420 кв.м. та адмінбудівлі площею 488 кв.м., що знаходиться за адресою Луцький район, с. Підгайці, вул. Дубнівська, 2а. Із продавцем нерухомого майна КФ «Інтер-Сервіс» 12 липня 2006 року укладено попередній договір, на виконання умов якого ТзОВ «Модульбудекспо» платіжним дорученням від 12 липня 2006 року № 2 на рахунок продавця перераховано як аванс у сумі 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 16666,67 грн., в рахунок наступного договору купівлі-продажу.

28 листопада 2007 року між КФ «Інтер-Сервіс» та ТзОВ «Модульбудекспо» укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаного вище нерухомого майна на суму 780000,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 130000,00 грн.; платіжним дорученням від 28 листопада 2008 року № 823 проведено повний розрахунок із продавцем шляхом перерахування йому 680000,00 грн. Перехід права власності від покупця до продавця належно підтверджений витягом з Державного реєстру правочинів та витягом з електронного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Посилання відповідача на необхідність підтвердження виконання умов договору актом приймання-передачі нерухомого майна не ґрунтується на нормах чинного законодавства; умовами договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року такий порядок також не визначений. Дані обставини підтверджено також наданою на запит Луцької ОДПІ інформацією КФ «Інтер-Сервіс» від 08 грудня 2010 року № 8/12/10-1 (а.с.106).

На підставі податкової накладної від 28 листопада 2007 року № 163 на суму 780000,00 грн. підприємством сформовано податковий кредит у сумі 130000,00 грн. (податкова накладна на суму попередньої оплати 100000,00 грн. не видавалася).

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податку на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно з пп.7.2.4 вказаного вище Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники такого податку. Згідно з пп.7.2.1 «д» п.7.2 ст.7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, в т.ч. і місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Правосубєктність КФ «Інтер-Сервіс» підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.118-120), з якої вбачається, що це підприємство зареєстроване як юридична особа та у періоді, протягом якого існували взаємовідносини із позивачем, було платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 02804028 (а.с.18). Суд зазаначає, що право платника податку на податковий кредит не поставлене у залежність від наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність контрагента за місцезнаходженням (тим більше, що такий запис вчинено 28 жовтня 2010 року через три роки після виконання договірних зобовязань між сторонами).

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Актом перевірки підтверджено, що у бухгалтерському обліку придбане у КФ «Інтер-Сервіс» майно обліковується на рахунку 152 «Придбання (виготовлення) капітальних інвестицій) (а.с.18).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача, що дане майно не використовується у господарській діяльності підприємства, оскільки саме за адресою його розміщення знаходиться юридична особа ТзОВ «Модульбудекспо», що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.92); письмові пояснення директора підприємства від 22 листопада 2011 року (а.с.121) лише підтверджують, що частина придбаного майна передана в оренду, що є основним видом діяльності позивача. Відповідачем не доведено належними доказами відсутність зв'язку між сумами витрат на сплату вартості нерухомого майна та господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп.7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт сплати позивачем ПДВ у сумі 130000,00 грн. у ціні придбаного товару за договором купівлі-продажу майна вартістю 780000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 12 липня 2006 року № 2 та від 28 листопада 2007 року № 83.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавство не ставить право на включення до складу податкового кредиту ПДВ та подальше його бюджетне відшкодування у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок. Також передбачено індивідуальну відповідальність платників податків за визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача не може мати наслідком позбавлення його права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування, якщо позивач добросовісно виконав вимоги закону при їх визначенні.

Твердження відповідача щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 129138,00 грн. з тих підстав, що позивач не поніс фактичних витрат у сумі 680000,00 грн. при придбанні нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року у зв'язку із поверненням зазначеної суми коштів продавцем КФ «Інтер-Сервіс» 29 листопада 2007 року, не знайшло підтвердження у судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що повернення коштів у сумі 680000,00 грн. відбулося не за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року, а на підставі договору комісії від 12 липня 2006 року, укладеного між тими ж учасниками господарських відносин - ТзОВ «Модульбудекспо» як комітентом та КФ «Інтер-Сервіс» як комісіонером. У зв'язку із невиконанням договору комісії комісіонером КФ «Інтер-Сервіс» 29 листопада 2007 року на розрахунковий рахунок позивача повернуто кошти у сумі 680000,00 грн. як попередню оплату, здійснену останнім згідно з платіжними дорученнями від 12 липня 2006 року № 1 на суму 675000,00 грн. та від 14 липня 2006 року № 5 на суму 5000,00 грн. Дані фактичні обставини підтверджуються також випискою банку про рух коштів у листопаді 2007 року на рахунках ТзОВ «Модульбудекспо» та наданими відповідачем виписками банку про рух коштів на рахунках КФ «Інтер-Сервіс» у той же період. Відповідачем не проведено належний аналіз цих документів, оскільки у рядку «призначення платежу» чітко зазначено підставу повернення коштів у сумі 680000,00 грн. КФ «Інтер-Сервіс» (договір від 12 липня 2006 року) та підставу перерахування коштів позивачем на рахунок КФ «Інтер-Сервіс» (договір купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року).

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 року № 0002382302/0 та № 0000392302/0, а також від 06 січня 2011 року № 0002382302/1 та № 0000392302/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 129138,00 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2490,00 грн., з них 1660,00 грн. за основним платежем та 830,00 грн. за штрафними санкціями - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року в справі № 2а-102/11/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. В. Клюба

Ухвалу складено в повному обсязі 07 квітня 2014 року.