Постанова № 38353847, 17.03.2014, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2-а/484/39/14 р.

Справа № 484/325/14-а р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2014 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Мельничук О.В. розглянувши в письмовому провадженні в місті Первомайську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А0800, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом про визнання протиправними дії військової частини А0800 (далі - в/ч А0800) щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами), зобов'язання в/ч А0800 здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні його, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) з урахуванням виплаченої суми та зобов'язання в/ч А0800 виплатити йому грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) з урахуванням виплаченої суми.

17.03.2014 року позивач у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві повністю підтримав свої позовні вимоги та просив провести судовий розгляд за його відсутності.

Представник відповідача - в/ч А0800 у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а заперечень по суті позову до суду не надав.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Отже, враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України.

З ксерокопії витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 14.12.2013 року №401 видно, що п. 13 полковника ОСОБА_1, заступника начальника відділу логістики (із технічного забезпечення) Повітряного командування «Південь», відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років у Збройних Силах: календарна - 27 років 4 місяця, пільгова - 28 років 6 місяців. Звільнений у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу. (а.с. 5). Із ксерокопії витягу з наказу командира військової частини А0800 (по стройовій частині) від 31.12.2013 року №303 видно, що полковника ОСОБА_1 з 31.12.2013 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 5).

Ксерокопія розрахункової книжки полковника ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 (сторінки 32, 33) підтверджує факт того, що на день виключення зі списків особового складу до складу його грошового забезпеченя включено: 1. Оклад за військовим званням 135,00 грн. до 31.12.2013 року; 2. Посадовий оклад 1 436,00 грн. до 31.12.2013 року; 3. Надбавка за вислугу років (40%) 628,40 грн. до 31.12.2013 року; 4. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення: 4.1. Надбавка за таємність (15%) 215,40 грн. до 31.12.2013 року; 4.2. Надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) 1 099,70 грн. до 31.12.2013 року; 4.3. Премія (90%) 1 292,40 грн. до 31.12.2013 року; 4.4. Грошова винагорода (40%) 1 922,76 грн. до 31.12.2013 року.

Виплачено вихідну допомогу при звільненні у сумі 64 893,15 грн. та що він відповідно до наказу командира в/ч А0800 від 31.12.2013 року №303 включений зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з 31.12.2013 року. (а.с. 7).

Відповідно до ксерокопії розрахунку №34 вислуги років військовослужбовця на пенсію полковника ОСОБА_1 від 25.02.2013 року, станом на 25.02.2013 року його вислуга років у календарному обчисленні складає 26 років 6 місяців 21 день, а у пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) 27 років 8 місяців 17 днів. (а.с. 8).

Згідно ксерокопії витягу з розрахункових відомостей на виплату грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення полковника запасу ОСОБА_1 від 25.01.2014 року №20/87 з вересня 2013 року по грудень 2013 року видно, що він отримував грошове забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди 40% місячного грошового забезпечення у розмірі 1 922,76 грн. (а.с. 9).

Із ксерокопії листа військової частини А0800 від 25.01.2014 року №20/85 видно, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви про проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ та абзацом третім п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, обґрунтовуючи свою відмову тим, що відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 щомісячна додаткова грошова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення додаткових видів грошового забезпечення, не враховується. (а.с. 8).

Позивач вважає зазначені вище дії військової частини А0800 при проведенні виплати одноразової грошової допомоги без врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення протиправними, а тому він звернувся до суду.

Ст. 17 Конституції України зазначає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ встановлює, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №889», п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 р. за №638/15329, п. 2.2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 року №825, із змінами внесеними наказом Міністерства оборони України від 07.06.2013 року №307), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за №1194/18489 та п. 7 наказу Міністра оборони України від 26.02.2013 року №145 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2013 рік» (а.с. 10-13) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №889», Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 року №825), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 року за №1540/21852, військовослужбовцям, до яких відноситься позивач, виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода з 1.04.2013 року у розмірі 20% місячного грошового забезпечення, а з 1.09.2013 року у розмірі 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 наказу Міністра оборони України від 22.07.2013 року №500 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 26.02.2013 №145» (а.с. 14) внесено до п. 7 наказу Міністра оборони України від 26.02.2013 року №145 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2013 рік» (а.с. 10-13) (зі змінами) зміни якими зазначено, що іншим військовослужбовцям (не зазначеним в абзацах сьомому - дванадцятому цього пункту) щомісячну додаткову грошову винагороду виплачувати з 1 вересня 2013 року - 40 відсотків місячного грошового забезпечення.».

Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, абзац третій п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та п. 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 встановлюють, що військовослужбовцям, які звільняються у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З аналізу наведеного вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) передбачено виплату вказаним в ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи вищевикладене, при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповіднодо положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161).

З огляду на це, суд зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права особи на соціальний захист основані на принципі юридичної визначеності.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів, у тому числі шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері публічно - правових відносин.

Органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України і законів України виходячи з соціальних гарантій, встановлених законами України, і не можуть порушувати норми статті 22 Конституції України, які є нормами прямої дії. Інакше при наявності конституційного права на соціальний захист невикористання гарантій, визначених законом, є порушенням державою своїх конституційних зобов'язань перед громадянами України.

При вирішенні справи суд має керуватися принципом верховенства права (ст. 8 КАС України), відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в цілому.

Як свідчать матеріали справи, позивачу на момент звільнення 31.12.2013 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 40% місячного грошового забезпечення у розмірі 1 922,76 грн.

На підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, абзацу третьому п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», як свідчить ксерокопія розрахункової книжки полковника ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 (сторінки 32, 33) йому виплачено вихідну допомогу при звільненні у сумі 64 893,15 грн. (а.с. 7) враховуючи грошове забезпечення у розмірі 4 801,90 грн. Розрахунок грошової допомоги проводено йому із наступних видів грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 135,00 грн.; посадовий оклад - 1 436,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 628,40 грн.; надбавка за таємність (15%) - 215,40 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1 099,70 грн.; премія (90%) - 1 292,40 грн. 4 801,90 грн. х 50% х 27 років = 64 893,15 грн.

Однак, із ксерокопії розрахункової книжки полковника ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 (сторінки 32, 33) (а.с. 7) та ксерокопії витягу з розрахункових відомостей на виплату грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення полковника запасу ОСОБА_1 від 25.01.2014 року №20/87 (а.с. 8), на час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення його за штатною посадою складав 6 729,66 грн. та включав наступні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 135,00 грн.; посадовий оклад - 1 436,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 628,40 грн.; надбавка за таємність (15%) - 215,40 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1 099,70 грн.; премія (90%) - 1 292,40 грн., щомісячна додаткова грошова винагорода (40%) - 1 922,76 грн., а тому розрахунок грошової допомоги повинен був проводитись з щомісячна додаткова грошова винагорода (40%) - 1 922,76 грн. у такому порядку 6 729,66 грн. (місячне грошове забезпечення за грудень 2013 року) х 50% х 27 років = 90 850,41 грн. Таким чином різниця у виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні складає: 90 850,41 - 64 893,15 = 25 957,26 грн.

Посилання відповідача на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (зі змінами), якою винагороду не включено до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова допомога при звільненні, не може бути взято до уваги оскільки Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, має вищу юридичну силу в порівнянні з наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, а тому в даному випадку саме норми зазначеного вище Закону підлягають застосуванню.

Враховуючи те, що при виплаті грошової допомоги при звільненні в/ч А0800 не було включено до її розміру щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалась позивачу, а тому відповідно до зазначеного вище дії в/ч А0800 слід визнати протиправними, та, як наслідок, в/ч А0800 слід зобов'язати провести перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги та виплатити таку допомогу з урахуванням щомісячної додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 (зі змінами) у розмірі визначеному наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 (зі змінами).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0800 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами).

Зобов'язати військову частину А0800 здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) з урахуванням виплаченої суми.

Зобов'язати військову частину А0800 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) з урахуванням виплаченої суми.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статі 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: