Рішення № 38353570, 15.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/844/14 Головуючий в І інстанції Черниш О.Л.

Категорія: 21 Доповідач: Орловська Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 15 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Орловської Н.В.

Суддів: Майданіка В.В.

Кутурланової О.В.

при секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И Л А:

11 грудня 2012р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору довічного утримання, вказуючи, що 21 вересня 2012р. нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого відповідачу передана у власність належна їм на праві власності квартира АДРЕСА_1, взамін чого набувач взяв на себе обов'язок їх довічного утримання.

Недійсність оспореного правочину ОСОБА_3 пов'язував із тим, що мав намір вчиняти правочин і отримати забезпечення по життєво від Всеукраїнського центру допомоги пенсіонерам «Турбота», але в момент вчинення правочину відповідач не повідомив про те, що діє не в інтересах останнього та ввів їх в оману, щодо сторони набувача. ОСОБА_4, як особа, що має розлад здоров'я, не могла усвідомлювати значення своїх дій в момент укладання договору.

Просили визнати недійсним оспорюваний договір довічного утримання та застосувати наслідки недійсності договору.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає недоведеним його умисел та оману позивача щодо істотних умов правочину, який він фактично виконував та надавав позивачам утримання.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень ст. 744 ,ч.1 ст.746, 747 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував), яким може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я, передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Набувачем у договорі може бути повнолітня дієздатна особа або юридична особа.

Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема, що належить подружжю, може бути предметом договору довічного утримання (догляду). Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що перебуває у їх спільній сумісній власності, договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування майном.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що предметом договору довічного утримання є квартира, яка належить позивачам на праві спільної сумісної власності, та є місцем їх постійного проживання.

Як встановлено судом і підтверджено наявними у справі доказами, зокрема висновком експертів, ОСОБА_4 в момент укладання оспореного договору внаслідок хронічного психічного захворювання в формі параноїдальної шизофренії не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, а тому укладений нею правочин суд правомірно визнав недійсним з підстав ст. 225 ЦК України.

Вказаний висновок суду не заперечений доводами апеляційної скарги і рішення в цій частині не оскаржене.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що через похилий вік, тяжкий стан здоров'я позивачі потребували догляду і матеріальної допомоги, яку мали намір отримати від Всеукраїнського центру допомоги пенсіонерам «Турбота» шляхом укладання із ним договору довічного утримання за умовами запропонованими останнім у оголошенні, розміщеному в пресі.

В ході розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача визнав той факт, що інформацію про намір позивачів укласти спірний договір взамін на отримання матеріальної допомоги ОСОБА_2 отримав саме від ВЦДП «Турбота».

Підписання договору сторонами та посвідчення його нотаріально відбулось за місцем проживання відчужувачів 21 вересня 2012р. після 18 годин. Текст договору підготовлений нотаріусом після співбесіди із відповідачем до моменту прибуття до місця вчинення нотаріальної дії в квартиру позивачів та попереднього спілкування із ними.

Через слабкий зір ОСОБА_3 не міг самостійно прочитати текст договору, умови довічного матеріального забезпечення за договором сприйняв зі слів нотаріуса.

Наведені обставини встановлені судом першої інстанції, визнані сторонами і в ході розгляду справи відповідачем не заперечені.

Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладання правочину. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладання правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Враховуючи, що спірний правочин вчинений без попереднього з'ясування нотаріусом дійсного наміру ОСОБА_3 на передачу належного йому нерухомого майна у власність саме відповідачу, як фізичній особі, тоді як відповідач не повідомив його, що діє у власних інтересах, а не від імені ВЦДП «Турбота», як набувача у спірному договорі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведеність факту цілеспрямованого введення відповідачем в оману відчужувача щодо істотної умови договору відносно сторони набувача, а приховування цього факту вплинуло на укладання договору.

Оскільки текст договору виготовлений не за місцем вчинення нотаріальної дії та не прочитаний позивачем через вади зору останнього, невідповідність свого наміру щодо сторони набувача у договорі ОСОБА_3 встановив вже після укладання договору, що зумовило відмову від отримання грошових переказів, направлених відповідачем.

Враховуючи наведені обставини справи, суд правомірно дійшов висновку про недійсність договору довічного утримання спірної квартири, укладеного ОСОБА_3 з підстав ст. 230 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем вини відповідача спростовані наведеними вище обставинами справи.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсного правочину, за правилами абзацу другого ч.1 ст. 216 ЦК України суд поновив права позивачів, шляхом відновлення їх права власності на спірну квартиру, тоді як права відповідача на повернення йому фактично сплачених позивачам коштів на виконання недійсного договору не відновив.

А тому рішення суду в цій частині щодо відновлення прав ОСОБА_2 належить скасувати і ухвалити нове.

З матеріалів справи вбачається, що за недійсною угодою ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 кошти в розмірі 1870 грн. за поштовими переказами № 0098 від 08.10.2012р., та № 0763 від 20.11.2012р., які виплачені йому особисто, а ОСОБА_4 800 грн., за поштовим переказом № 0762 від 23.11.2012р., а також на момент укладання договору позивачі отримали 2000 грн., як це зазначено у п. 13 договору довічного утримання.

Факт отримання вказаних коштів позивачі не заперечували та визнавали свій обов'язок їх повернути відповідачу. Отже сплачені відповідачем кошти належить стягнути з них на його користь.

На підставі викладеного, ч.3 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст.ст. 216, 230, 225 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України , колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2013 року в частині застосування наслідків недійсності правочину щодо ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_2 2870 грн. із ОСОБА_3 та 1800 грн. із ОСОБА_4.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з часу набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: