Рішення № 38353050, 15.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4324/13-ц 06.05.2014 15.04.2014 15.04.2014

Провадження № 22-ц/784/849/14 Головуючий першої інстанції: Алєйніков В.О.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Романенко Ю.О.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

17 квітня 2013 р. публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 26 серпня 2008 р. між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору укладено договір № АВ3ХRC28090049 (далі - Договір) позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 18302 грн. 24 коп. за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідачка не виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 26 березня 2013 р. складає 164597 грн. 68 коп. (17111 грн. 35 коп. - заборгованість за кредитом, 1862 грн. 72 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3953 грн. 07 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 133356 грн. 36 коп. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 7814 грн. 18 коп. - штраф (процентна складова)), Банк просив суд стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість та 1645 грн. 98 коп. судового збору.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2013 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 22927 грн. 14 коп. заборгованості за кредитним договором - 1711 грн. 35 коп. заборгованості за кредитом, 1862 грн. 72 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3953 грн. 07 коп. заборгованості з комісії та 229 грн. 40 коп. судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та положенням закону в частині відмови у стягненні неустойки і просить рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 26 серпня 2008 р. між Банком та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір № АВ3ХRC28090049, за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 18302 грн. на придбання товару зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 329 грн. 44 коп. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі на строк 36 місяця з 26 серпня 2008 р. по 26 серпня 2011 р. включно. Позичальник зобов'язувався здійснювати погашення заборгованості шляхом проведення щомісячної оплати з 10 по 15 числа кожного місяця в сумі 938 грн. 79 коп. Також сторони домовились, що заява позичальника та Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (Далі - Умови), з якими позичальник ознайомлений і які надані йому у письмовій формі, Тарифами складають кредитно-заставний договір.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконує, останній платіж здійснено р., внаслідок чого заборгованість за договором станом на26 березня 2013 р. складає 164597 грн. 68 коп. (17111 грн. 35 коп. - заборгованість за кредитом, 1862 грн. 72 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3953 грн. 07 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом. Також позивачем було нараховано у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору 133356 грн. 36 коп. пені, 500 грн. - штрафу (фіксована частина) та 17814 грн. 18 коп. штрафу (процентна складова).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Враховуючи викладене, а також, що доказами по справі підтверджується наявність заборгованості ОСОБА_2 по кредитно-заставному договору, розмір якої нею не оспорюється, з урахуванням положень ст.ст. 625, 1050 ЦК України, суд обґрунтовано дійшов висновку, що з відповідачки на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за Договором.

Однак суд відмовив у стягненні нарахованої Банком пені та штрафу, оскільки вважав, що сторони не досягли згоди щодо включення до Договору умов щодо їх нарахування.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

В силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно заяви, підписаної позичальником, ця заява та Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (Далі - Умови), з якими позичальник ознайомлений і які надані йому у письмовій формі, Тарифами складають кредитно-заставний договір.

За такого суд помилково вважав, що викладені в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) умови не узгоджені сторонами, оскільки відповідачка зазначила про ознайомлення з ними та те, що вони є частиною Договору.

Так, п. 5.1 Умов визначена відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у формі:

- пені за порушення строків сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу;

- при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - штрафу у розмірі 500 грн.+5 % від суми заборгованості.

З урахуванням викладеного суд помилково вважав, що відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.

При вирішенні питання про стягнення пені слід також врахувати наступне.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача а джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи, що розмір нарахованої Банком на підставі умов кредитно-заставного договору пені (133356 грн. 36 коп.) є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом, процентами за його користування та комісії ( 22927 грн. 14 коп.), виходячи з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 10000 грн.

Відповідно підлягає корегуванню розмір штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 Умов: 500 грн.+ 1646 грн. 35 коп. (5% від (22927 грн. 14 коп.+10000 грн.)=2146 грн. 35 коп.

За такого в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати в частині відмови у стягненні пені та штрафу, ухваливши в цій частині нове рішення про стягнення на користь позивача 10000 грн. пені та 2146 грн. 35 коп. штрафу, а також змінити рішення в частині розподілу судових витрат, стягнувши з урахуванням суми стягнутої заборгованості за договором та положень ст. 88 ЦПК України 350 грн. 73 коп. судового збору.