Рішення № 38351834, 22.04.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2014 року Справа № 913/901/14

Провадження №17пд/913/901/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.А.В.-ОПТТОРГ", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля", м. Антрацит Луганської області

про визнання договору недійсним

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Дроговоз В.А., довіреність № 28 від 14.04.2014;

від відповідача: Куровська І.В., довіреність № 7 від 10.01.2014.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору комісії № 02.08 ПАВ від 02.08.2013 (далі - Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "П.А.В.-ОПТТОРГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля".

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 51 від 17.04.2014 зазначив, що при укладанні договору між сторонами було досягнута домовленість з усіх істотних умов договору комісії, а саме, умови про майно, його ціну.

Відповідачем була здійснена реалізація товару, переданого на комісію. Після вчинення правочину за дорученням Комітента Комісіонером були надані Комітентові звіти. Заперечень щодо звіту Комісіонера від Комітента не надходило.

Укладення правочину підтверджується документами, а саме: договором комісії № 02.08 ПАВ від 02.08.2013 та додатками до нього, актами приймання-передачі вугілля на комісію, звітами Комісіонера. Комісіонером частково були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок Комітента за реалізоване вугілля.

Відповідач зазначив, що Договір є дійсним, та відповідає усім вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України, фактично виконаний обома сторонами, що підтверджується актами приймання-передачі вугілля на комісію, звітами Комісіонера, частковим перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Комітента за реалізоване вугілля.

Наявність заборгованості по перерахуванню грошових коштів Комітенту не є підставою для визнання договору недійсним. Відповідач визнає заборгованість в повному обсязі і найближчим часом буде здійснено повний розрахунок. Інших підстав для визнання правочину не дійсним позивачем не наведено.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "П.А.В.-ОПТТОРГ" (позивач у справі), як Комітентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" (відповідачем у справі), як Комісіонером, був укладений договір комісії № 02.08 ПАВ від 02.08.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Комісіонер за обумовлену цим Договором винагороду зобов'язується за дорученням та за рахунок Комітента укласти в інтересах останнього від свого імені контракт на продаж Товару Комітента (далі - Товар).

Згідно пункту 1.2 Договору, сорт, кількість, якість, строки, мінімальна ціна продажу продукції, умови поставки на яких повинен бути реалізований товар Комісіонером, а також інші умови й вказівки Комітента приводяться в Додаткових угодах до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору і, що складаються на кожне передану партію Товару.

Як встановлено в пункті 6.2 Договору, приймання Товару на комісію здійснюється Комісіонером по Акту прийому-передачі Товару на комісію. При цьому Комісіонер зобов'язаний перевірити якість. Вартість проведених інспекційних робіт сплачує Комітент на підставі виписаних Комісіонером рахунків.

Всі платежі за договором Комісіонера з Покупцем при продажу Товару надходять на розрахунковий рахунок Комісіонера (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору, Комісіонер після надходження виручки за реалізований Товар зобов'язується перераховувати грошові кошти, належні Комітенту, на його розрахунковий рахунок.

Зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Комітента є підставою для оформлення Акту виконаних робіт за даним договором, згідно якого виплачується винагорода Комісіонера (пункт 7.5 Договору).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідно до умов укладеного договору комісії Комісіонер зобов'язався здійснити пошук покупців на вказаний товар та укласти з ними відповідні угоди на реалізацію вугільної продукції від свого імені, але за рахунок Комітента.

На виконання умов укладеного договору Комітентом (позивачем по справі) за актами приймання-передачі передана на реалізацію вугільна продукція.

Зазначена вугільна продукція відповідачем реалізована, про що свідчать звіти Комісіонера, але останній не розрахувався за переданий на реалізацію Товар.

Відповідно до п.7.2 Договору Комісіонер після надходження виручки за реалізований Товар зобов'язується перерахувати грошові кошти, належні Комітенту на його рахунок, але до теперішнього часу розрахунки не здійснені. Станом на 31.12.2013 заборгованість Комісіонера за договором комісії складає 4 084 577 грн. 72 коп.

Листом № 7 від 10.01.2014 ТОВ «П.А.В.-ОПТТОРГ» вимагало від відповідача здійснити повний розрахунок за переданий на реалізацію та реалізований Товар, а у випадку не здійснення розрахунків у триденний строк вважати договір комісії № 02.08 ПАВ від 02.08.2013 недійсним та повернути все отримане за договором комісії.

Також позивач зазначає, що статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його не визнано судом недійсним. Вказаний правочин фактично не виконаний відповідачем в частині перерахування на рахунок Комітента отриманих від третіх осіб грошових коштів за реалізовану вугільну продукцію по договору комісії, а тому позивач просить визнати його недійсним.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його не визнано судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Слід зазначити, що позивачем в позові взагалі не зазначено норми, яка порушена сторонами при укладанні спірного Договору, немає жодного посилання на підстави його недійсності.

Частиною 3 ст. 1012 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Спірний Договір був укладений між сторонами з дотриманням згоди по всіх суттєвих та факультативних умовах, що ставляться законом для цього вид договорів, та частково виконаний з боку відповідача, що підтверджується первинною документацією, що міститься в матеріалах справи.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем не тягне за собою недійсності договору, а може бути підставою для застосування до відповідача штрафних та інших санкцій, що передбачені договором або законом, та стягнення наявного боргу в судовому порядку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Договір укладений між сторонами з повним дотриманням вимог чинного законодавства, не суперечить йому, у заявку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог щодо визнання Договору недійсним, у зв'язку з відсутністю будь-яких наданих доказів на підтвердження даного факту, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 23.04.2013.

Суддя О.С. Фонова