Ухвала суду № 38350989, 17.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8126/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/2086/14 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 29 17.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 березня 2011 року близько 19 год. 20 хв. в м. Буча Київської області на пішохідному переході автодороги Київ-Ковель, відповідач, керуючи автомобілем «Ауді-80», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям та помер в Ірпніській центральній районній лікарні.

Причиною наїзду на ОСОБА_4 та його смерті являється неуважність та грубе порушення відповідачем Правил дорожнього руху.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_4, витратами на судово-медичну експертизу та обряд поховання, позивачці було завдано матеріальні збитки у розмірі 9111,76 грн., підтверджених рахунками та 12791,76 грн. не підтверджених рахунками та стосується самого обряду поховання. Загальна сума нанесених матеріальних збитків спричинених необхідністю поховання батька позивачки склали 21903,52 грн.

Крім того, внаслідок ДТП, що спричинило смерть її батька, відповідачем їй завдано значну моральну шкоду, оскільки вона втратила близьку людину. Зазначає, що батько був єдиним годувальником в сім'ї, а тому моральну шкоду оцінила у розмірі 500000 грн.

Просила стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 21903,51 грн. та 500000 грн. моральної шкоди.

В ході судового розгляду позивачка збільшила свої позовні вимоги в частині матеріальних збитків на 8000 грн., витрачені на послуги адвоката та просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 29903,51 грн. та 500000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2014 року, позов було задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні його позову.

ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його таким, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 9111,76 грн. понесених у зв'язку з обрядом поховання та матеріальних збитків у розмірі 8000 грн. понесених на правову допомогу у зв'язку з кримінальним розслідуванням обставин ДТП спричинених джерелом підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 500000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2011 року близько 19 год. 20 хв. в м. Буча Київської області на пішохідному переході автодороги Київ-Ковель, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Ауді-80», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям та помер в Ірпніській центральній районній лікарні (а.с. 8-10).

12 квітня 2011 року СУ ГУ МВС України було порушено кримінальну справу №27-1498 по факту ДТП за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

15 жовтня 2012 року СУ ГУ МВС України було винесено постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину (а.с. 4-7).

ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю свого батька ОСОБА_4 на його поховання понесла витрати у сумі 9111,76 грн. (а.с. 11-15).

ОСОБА_3 надав позивачці 10000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та смертю батька позивачки, про що останньою не заперечувалося у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала суду доказів того, що вона понесла витрати у зв'язку із смертю свого батька на суму 12791,76 грн. Також суду не було надано доказів тих обставин, що позивачка понесла витрати на правову допомогу при розгляді цивільної справи на суму 8000 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 50000 грн. моральної шкоди, суд врахував той факт, що позивачка втратила близьку людину та перенесла глибокі душевні страждання, психологічний стрес та нервові напруження.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено поховання як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до рахунків, пов'язаних з похованням ОСОБА_4, сума витрат, які понесла ОСОБА_2 становить 9111,76 грн. (а.с. 11-21). Вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь 12791,76 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, врахувавши те, що ОСОБА_3 надав позивачці 10000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, про що позивачка не заперечувала, та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, а тому суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Крім цього, вірним є і висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача коштів на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права є витратами, пов'язаним з розглядом справи, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі у розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Правовий аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката, який приймав участь у розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 не можуть бути віднесені до судових витрат і не підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому ст. 88 ЦПК України.

Також колегія суддів погоджується з розміром стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яка становить 50000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_3 на той факт, що з нього незаконно стягнуто моральну шкоду у розмірі 50000 грн., оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що він не винен у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 28 березня 2011 року; він не притягувався до адміністративної відповідальності щодо порушення ПДР України 28 березня 2011 року, а також те, що він не був власником автомобіля «Ауді-80», д.н.з. НОМЕР_1.

Даний факт спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а також не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Викладені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: