Ухвала суду № 3834755, 26.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-16391/08 оловуючий у 1-й інстанції – Попіков О.В.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 04 березня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чай-ка» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чай-ка» (далі ТОВ «Чай-ка»),остаточно вточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.04.2007 року № 0000532303\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) загалом на суму 53907 гривень, з яких 35938 гривень сума основного платежу, а 17969 гривень сума штрафних санкцій з цього податку. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем при здійсненні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач» вимог п.п.7.2.4. п.7.2 п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому позивач наголошує на безпідставному проведенні Державно-податковою інспекцією невиїздної документальної позапланової перевірки, за наслідками якої був складений акт.

Постановою Господарського суду Київської області від 04 березня 2008 року позовні вимоги задоволено та визнано недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі (далі ДПІ у Києво-Святошинському) від 06.04.2007 року № 0000532303\0, стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Чай-ка» 3 гривні 40 копійок судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданніпредставник ТОВ «Чай-ка»підтримав свою скаргу, з посиланням на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає що постанова суду правомірна винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, що призвело до правильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, та постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі – Закон) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 02 квітня 2007 року по 03 квітня 2007 року працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі на підставі направлення від 02 квітня 2007 року № 205\23-1\25198475, відповідно до п. 1 ч. 13 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" на виконання постанови слідчого від 14.02.2007 року було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ „Чай-ка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.03.2003 року. В ході перевірки було складено акт від 03 квітня 2007 року № 241\23-1\25198475, яким встановлено порушення ТОВ „Чай-ка" вимог пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту за квітень 2006 року на 35938 гривень, внаслідок не підтвердження належним чином оформленими податковими накладними включених до податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, податкова служба визначила наступні обставини. Так рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.09.2004 року № 2-4161 Установчий договір та Статут ТОВ „Універсал Постач", які зареєстровані 11.09.2002 року за 304652 визнано недійсним з моменту їх державної реєстрації, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 38278063 з моменту внесення в реєстр платника ПДВ. І відповідно, податкові накладні, виписані ТОВ „Універсал Постач" не дають права ТОВ „Чай-ка" на включення до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 35938 гривень.

На підставі акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі 06 квітня 2007 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000532303\0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ загалом на суму 53907 грн., з яких 35938 грн. - сума основного платежу, а 17969 грн. - сума штрафних санкцій з цього податку.

В ході проведення планової комплексної документальної перевірки фінансово господарської діяльності ТОВ «Чай-ка», акт перевірки від 16.05.2005 р. № 126/23-1/25198475, встановлено взаємовідносини з ТОВ «Універсал Постач». Взаємовідносини між ними проводились згідно договору поставки від 02.12.2002 року. За умовами даного договіру ТОВ «Універсал Постач" отримало від ТОВ „Чай-ка» чай в асортименті на загальну суму 215628 гривень в тому числі 35938 гривень ПДВ, що підтверджується накладними від 14 лютого 2003 року № 858 та від 27 лютого 2003 року № 1005.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відображено в Декларації з податку на додану вартість за лютий 2003 року.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

На момент виконання зобов'язань за укладеним договором згідно з отриманою податковою накладною, підприємство ТОВ «Універсал Постач» знаходилось в єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію платником податку на додану вартість. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Треття особа особа не може посилатися на них у спорі, якщо не знала або не могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов’язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

На дату складання податкової накладної ТОВ «Універсал Постач» було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а відтак і мало право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включити ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем, також в матеріалах справи немає доказів того, що податкові накладні складені з порушенням законодавства.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення ТОВ «Універсал Постач» положень податкового законодавств, зокрема щодо формування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами виконання вищевказаних господарських зобов'язань з позивачем.

Допустимих доказів наявності у ТОВ «Універсал Постач» податкових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій з позивачем, відповідач не надав.

При цьому ненадання ДПІ у Києво-Святошинському районі належних доказів факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому сум податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, відсутність актів перевірки, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов’язань вказує на відсутність податкового боргу саме внаслідок господарських операцій у контрагента позивача – ТОВ «Універсал Постач».

Питання від’ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Універсал Постач» протягом лютого 2003 року є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того є безпідставнимзастосування до позивача штрафних санкцій, визначених приписами підпунктів 17.1.3 пунтку 17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 200 Кодекса адміністративного судочинства України правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7, 9 Закону України "Про податок на додану вартість», ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, ст.11 Закону України «Про державну податкову службу», ст.17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст.4, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адмінистративного судочинства України, коллегія судів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 04 березня 2008 року – залишити без змін.

Повний текст ухвали буде виготовлений 01 червня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 01 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-16391/08 оловуючий у 1-й інстанції – Попіков О.В.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

26 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 04 березня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чай-ка» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення,-

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7, 9 Закону України "Про податок на додану вартість», ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, ст.11 Закону України «Про державну податкову службу», ст.17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст.4, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адмінистративного судочинства України, коллегія судів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 04 березня 2008 року – залишити без змін.

Повний текст ухвали буде виготовлений 01 червня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 01 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко