Ухвала суду № 3834621, 21.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа №22а-17591/08

Головуючий в першій інстанції Добрянська Я.І.Справа в першій інстанції № 6/55Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Бараненко І.В.

Данилової М.В.

при секретарі:Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Техпідшипник» звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до ДПІ у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2007 р. № 0000282310/0 на суму 52 377,75 грн., з яких 34 918,50 грн. - основний платіж та 17 459,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.02.2007 р. №0000282310/0 на суму 52 377,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Святошинському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач) була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник» (надалі - позивач) з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Гріно» за період січень - липень 2004 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 22/23-70/25662860 від 02.02.2007 р. (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282310/0 від 09.02.2007 р. про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 52 377,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Техпідшипник»(покупець) та ПП «Гріно» (продавець) укладений Договір купівлі - продажу № 1 від 16.01.2004 року, предметом якого є купівля товару (підшипників). На виконання умов договору ПП «Гріно» поставило вищезазначений товар, а ТОВ «Техпідшипник» прийняло його та отримало накладні.

ПП «Гріно» на адресу позивача були виписані податкові накладні, про що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Техпідшипник» у відповідності з вимогами наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (в редакції, що діяла на момент здійснення вказаних вище операцій) позивачем було зроблено відповідні записи.

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 24.01.2006 р. визнано недійсними установчі документи контрагента позивача Приватного підприємства «Гріно» (код ЄДРПОУ 31861136) - з 06.02.2002 р. та свідоцтво платника податку на додану вартість від 28.01.2002 р. № 36058216 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про безпідставність віднесення ТОВ «Техпідшипник» до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 34918,50грн., по податковим накладним, виданим ПП «Гріно», з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що договір купівлі - продажу № 1 від 16.01.2004 року між ТОВ «Техпідшипник»(покупець) та ПП «Гріно» (продавець) та первинні документи не визнавалися недійсними., податкові накладні містять всі необхідні реквізити, які визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168/97-ВР).

В Акті перевірки відповідачем не заперечуються факти придбання позивачем товарів у ПП «Гріно», сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.

Рішення Соломянського районного суду м. Києва від 24.01.2006 p. та Акт перевірки не містять відомостей про визнання недійсними Соломянським районним судом м. Києва будь - яких податкових накладних, що виписувалися ПП «Гріно».

ПП «Гріно» виписувало на адресу позивача податкові накладні за фактом відвантаження товару і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок ПП «Гріно», тобто після виникнення у останнього податкових зобовязань по ПДВ, що відповідачем в Акті перевірки також не заперечується.

На момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла ня момент здійснення операцій, що є обєктом перевірки)).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Згідно з п. 7.3.1 пп. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є обєктом перевірки) датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є обєктом перевірки) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Гріно» не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Законом України «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено обовязку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обовязку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Гріно», зазначені в рішенні Соломянського районного суду м. Києва від 24.07.2006 p., визнання недійсними його установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, а не позивач.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач, відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості придбаних товарів суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки ПП «Гріно» були виписані на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку, позивачем сплачено вартість придбаних товарів у повному обсязі та ПДВ у складі вартості товару.

Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок підтвердження факту утримання та внесення продавцем до бюджету податку на додану вартість на покупця не покладено, оскільки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» такий обовязок покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесення ДПІ у Святошинському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 09.02.2007 р. № 0000282310/0.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2008 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Судді: