Рішення № 38343000, 16.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р.Справа № 922/810/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків до ІП "Малахіт", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов. № 782/0/2-14 від 03.03.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Іноземного підприємства "Малахіт" заборгованість за щомісячне користування місцями в сумі 473,87 грн., пеню за прострочення платежів в сумі 24,51 грн., неустойку за розміщення спеціальних конструкцій на місцях без отримання дозволу в сумі 34027,65 грн., неустойку за прострочення повернення місць в сумі 4833,60 грн. та 3045,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 746 від 28.05.13 р. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача повернути КП "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; м. Харків, пр. Московський - вул. Морозова, привівши ці місця в належний стан, відповідно до п. 5.3 договору № 746 від 28.05.13 р.

04.04.14 р. відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив, відповідно до якого, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що встановлення рекламних конструкцій відбулося за згоди позивача, отже, нарахування неустойки за розміщення спеціальних конструкцій на місцях без отримання дозволу в сумі 34027,65 грн. є неправомірним. Крім того, відповідач зауважив, що позивач здійснив розрахунок за завищеними цифрами, що не відповідає умовам договору та не має законного обґрунтування.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що твердження відповідача є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.14 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 травня 2013 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивачем) та Іноземним підприємством "Малахіт" (відповідачем, користувачем) був укладений договір №746 (а.с. 17-18) про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу (користувачу) в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) місць, які перебувають у комунальній власності.

Сторони домовились (п. 1.4 договору), що місця передаються відповідачу згідно акту прийому-передачі строком: з 28 травня 2013 року по 30 червня 2014 року.

Цей договір набирає чинності з 28 травня 2013 року та діє по 30 червня 2014 року (п. 2.1 договору).

На підставі Довідок відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради про встановлення пріоритетів від 28.05.2013р. ІП "Малахіт" (відповідачу) були встановлені пріоритети на розміщення наступних спеціальних конструкцій:

- щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури,1, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

- щит стаціонарний (3,00x2,00x1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 259 - пров. Відродження, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

- щит стаціонарний (1,50x3,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури - пр. Жуковського, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

- щит стаціонарний (3,00x2,00x1) за адресою: м. Харків, пр. Московський - вул. Морозова, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

- щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 103, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

- щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці,68, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

07 травня 2013 року відповідач встановив вищезазначені спеціальні конструкцію за відповідними адресами, що підтверджується Актами встановлення спеціальних конструкцій від 28.05.2013р. (а.с. 21-28), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до умов договору, позивач надав в користування відповідачу місця, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій - щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе - вул. Миру; щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, пр. Московський - пр. Орджонікідзе; щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури,1; щит стаціонарний (3,00x2,00x1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 259 - пров. Відродження; щит стаціонарний (1,50x3,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури - пр. Жуковського; щит стаціонарний (3,00x2,00x1) за адресою: м. Харків пр. Московський - вул. Морозова; щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 103; щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 68, що підтверджується актом прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 28 травня 2013 року до договору (зворотна сторона а.с. 18), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно з умовами договору, а саме: п.п. 3.4.6., 4.1.,4.5., відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 7282 грн. 22 коп. у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.4.2. договору, якщо на момент укладання договору відповідач не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим договором (в період дії пріоритету на місце), відповідач щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25% відсотків від розміру плати за використання відповідних місць (з ПДВ), встановленої додатком №1 цього договору, що складає: 1820,56 грн.

Відповідно до п.4.4. договору, плата за фактичне користування місцями, зазначеними у додатку №1, до укладення цього договору за період з 07.05.2013р. по 27.05.2013р. здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня укладення договору та складає: 4933,12 грн. (з ПДВ).

Відповідач, у свою чергу, порушив своє зобов'язання за договором щодо оплати за місця, надані у користування, а саме, неповністю сплачував платежі, передбачені розділом 4 договору.

Внаслідок не виконання відповідачем його грошових зобов'язань за договором № 746 від 28.05.13 р. у нього утворилась заборгованість за щомісячне користування місцями в сумі 473,87 грн. за листопад 2013 року.

Відповідно до п.п. 8.1.1. договору, цей договір припиняє свою дію за згодою сторін.

22 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 (а.с. 31) про припинення дії договору №746 від 28.05.2013р. з 22.11.2013р.

Таким чином, договір №746 від 28.05.2013р. вважається таким, що припинив свою дію з 22.11.2013 року.

09.12.2013 року представник відповідача нарочно отримав претензію позивача (вих.№4346 від 05.12.2013р., а.с. 30) з вимогою погасити заборгованість, але відповідач на дану претензію не відреагував, ніяких дій не вчинив

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи умови п. 4.5. договору, відповідач визнається судом таким, що з 26.10.13 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати за щомісячне користування місцем за договором № 746 від 28.05.2013р. за листопад 2013 року.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 473,87 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 746 від 28.05.2013р. в сумі 473,87 грн. (сума основного боргу).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 24,51 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.1 договору № 746 від 28.05.2013р., за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.6. вищезазначеного договору, у випадках передбачених пунктами 6.1.-6.5. договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає позовні вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 22,11 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за розміщення спеціальних конструкцій за договором № 746 від 28.05.2013р. на місцях, що знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу.

Відповідно до п.п. 3.4.2 договору, відповідач зобов'язався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Сторони в договорі домовились (п. 6.3), що відповідач у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п. 3.4 розділу 3 договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої додатком № 1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Спеціальні конструкції відповідач встановив на місці, переданому в користування 07.05.13 р., що підтверджується відповідними актами встановлення спеціальних конструкцій від 28.05.13 р. (а.с. 21-28), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач так і не отримав.

Твердження відповідача про те, що підписання актів з боку позивача свідчить про надання згоди на встановлення конструкцій, отже, нарахування неустойки є неправомірним, судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України..

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" лише укладає з розповсюджувачами зовнішньої реклами договори про надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, як це передбачено "Порядком надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій".

Суд зазначає, що акти встановлення спеціальних конструкцій від 28 травня 2013 року, які підписані зі сторони позивача та відповідача, засвідчують не факт надання згоди позивача на встановлення спеціальних конструкцій, а засвідчують лише той факт, що відповідач ще 07 травня 2013 року встановив спеціальні конструкції за спірними адресами без укладання договору про надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Крім того, в п.3 даних актів закріплено, що відповідач зобов'язується протягом строку, на який встановлено пріоритет, отримати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, у порядку, передбаченому Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою КМУ від 29 грудня 2003 року №2067. В п.4 зазначених актів вказано, що відповідач зобов'язується сплатити позивачу неустойку за весь період часу з моменту укладання договору до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Отже, підписання позивачем актів встановлення спеціальних конструкцій від 28.05.13 р. не свідчить про надання відповідачу дозволу на розміщення спеціальних конструкцій за договором № 746 від 28.05.2013р. на місцях, що знаходиться у комунальній власності.

Як вже було зазначено, відповідно до п.3.4.2. договору №746 від 28.05.2013р. відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Відповідач ще 07 травня 2013 року встановив спеціальні конструкції за спірними адресами без укладання договору про надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій та без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що підтверджується п.4.4. спірного договору та актами встановлення спеціальної конструкції від 28.05.2013р.

З моменту укладання спірного договору і до моменту припинення його дії відповідач розташовував спеціальні конструкції, не маючи на це відповідного дозволу, що є грубим порушенням законодавства про рекламу та порушенням умов спірного Договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Тобто, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі, відповідно до чинних нормативно- правових актів, має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Таким чином, твердження відповідача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 610, 611, 624 ЦК України, перевіривши нарахування позивача, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором № 746 від 28.05.2013р. в сумі 34027,65 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення місць в сумі 4833,60 грн. та зобов'язати відповідача повернути КП "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; м. Харків, пр. Московський - вул. Морозова, привівши ці місця в належний стан, відповідно до п. 5.3 договору № 746 від 28.05.13 р.

Відповідно до п.5.1. договору №746 від 28.05.2013р., протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються відповідачем та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.5.2. договору, місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому - передачі. Акт прийому- передачі місця підписується позивачем після надання відповідачем фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника позивача на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) акт прийому-передачі місця з боку позивача не підписується, а складається акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень. Повторний виїзд представника позивача на місце розташування спеціальної конструкції здійснюється після усунення порушень, що зазначені в акті огляду місця, за рахунок відповідача.

Відповідно до п.5.3. договору, місця, надані в користування відповідачу за цим договором, повинні бути повернуті позивачу у належному стані (демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо), відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав'яне покриття, вивезене сміття та інше).

Отже, відповідач повинен був станом на 29.11.2013 року повернути місця позивачеві на підставі актів прийому-передачі.

Проте, відповідач свої зобов'язання з повернення місць не виконав належним чином, не повернув позивачеві два місця (місце за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури,1 та місце за адресою: м. Харків, пр. Московський - вул. Морозова) на підставі акту прийому-передачі.

Враховуючи викладене, беручи до уваги припинення дії спірного договору, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути КП "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; м. Харків, пр. Московський - вул. Морозова, привівши ці місця в належний стан, відповідно до п. 5.3 договору № 746 від 28.05.13 р. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2. договору, у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої додатком №1 цього договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим договором.

Перевіривши нарахування позивача, суд визнає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки за кожний день затримки повернення даних місць, яка складає 4833,60 грн. за період з 30.11.2013р. по 05.03.2014р. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст.ст. 193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Малахіт" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 34756572) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користування місцями в сумі 473,87 грн., пеню за прострочення платежів в сумі 22,11 грн., неустойку за розміщення спеціальних конструкцій на місцях без отримання дозволу в сумі 34027,65 грн., неустойку за прострочення повернення місць в сумі 4833,60 грн. та 3044,88 грн. судового збору.

Зобов'язати Іноземне підприємство "Малахіт" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 34756572) повернути Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; м. Харків, пр. Московський - вул. Морозова, привівши ці місця в належний стан, відповідно до п.5.3 договору № 746 від 28.05.13 р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.04.2014 р.

Суддя Т.В. Інте