Ухвала суду № 38341806, 18.12.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 819/2556/13-a

18 грудня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хрущ В. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області до Спілки власників земельних паїв ім. Шевченка про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спілки власників земельних паїв ім. Шевченка про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 34026,33 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що всупереч вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не відшкодовано Управлінню Пенсійного фонду України в Кременецькому районі витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, в результаті чого станом на 30.09.2013 року його заборгованість становить 34026,33 грн., з яких: 23664,45 грн. - за 1999-2001 роки та 10361,88 грн. - за 2003 рік. Також позивач зазначає, що оскільки повної процедури ліквідації відповідача (згідно з рішенням засновників про припинення юридичної особи, з 14.11.2004 року) - не здійснено, і вказана сума боргу в добровільному порядку відповідачем не погашена, то завдається шкода інтересам держави у вигляді недоотримання коштів для подальшого використання їх для виплати пенсій та соціальних допомог населенню, а тому позивач стягнути вищезазначену суму заборгованості зі Спілки власників земельних паїв ім. Шевченка на свою користь.

Сторони в судове засідання - не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином.

Відповідач про причини неприбуття суд не повідомив.

Водночас, позивач надіслав клопотання про розгляд даної справи за відсутності його представника, а також на вимогу ухвали суду від 02.12.2013 року - направив витребувані документи.

Частиною 5 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відсутність потреби в заслуховуванні свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд визнав за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши дану справу, враховуючи усі надані суду письмові докази, - суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів справи видно, що заборгованість відповідача у сумі 23664,45 грн. - виникла у період 1999-2001 років та обліковувалась позивачем як загальна недоїмка ще у грудні 2001 року.

Крім того, недоїмка у розмірі 10361,88 грн. - заборгованість відповідача, яка утворилась за 1-2 квартали 2003 року.

Отже, згідно поданих суду позивачем матеріалів, - Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області дізналось або повинно було дізнатись про порушення своїх прав ще у період 1999 - 2001 років (щодо заборгованості у сумі 23664,45 грн.) та у 2003 році (щодо заборгованості у сумі 10361,88 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (яку було виключено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 за №1461-III) передбачено відшкодування фактичних виплат пенсій за віком на пільгових умовах особам, що мають відповідний стаж роботи.

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 за №1461-III пункт 1 статті 2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” доповнено абзацом четвертим такого змісту:

"Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, зазначений платіж після 15.03.2000 отримав статус об'єкта оподаткування, тобто з моменту набрання чинності Закону України від 17.02.2000 «Про внесення змін до деяких законів України» №1461-III.

Отже, з моменту виникнення спірних правовідносин заборгованість Спілки власників земельних паїв ім. Шевченка по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - мала статус податкового боргу (недоїмки), заходи з погашення якого та граничні строки стягнення якого визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2. статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено граничні строки стягнення податкового боргу, а саме податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду (арбітражного суду), строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Таким чином, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено граничний строк стягнення недоїмки зі сплати коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - 1095 календарних днів від дня узгодження такого податкового зобов'язання.

Варто також зазначити, що постанова Пенсійного фонду України №21-1 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», на яку також посилається позивач, - була прийнята лише 19.12.2003 року, тобто, після виникнення у відповідача всієї суми заявленої до стягнення у даному позові суми заборгованості.

Таким чином, оскільки закон - не має зворотної дії, то на дані правовідносини - не поширюється дія пункту 6.4 Інструкції,затвердженої вищевказаною постановою №21-1, - щодо визначення розміру сум до відшкодування на поточний рік (відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій).

Відповідно, з цих же підстав, не підлягають застосуванню у даних правовідносинах і положення пункту 6.8 Інструкції, яким визначено обов'язок підприємства щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах зазначену в повідомленні (порядок надсилання якого, як вже було зазначено, визначено пунтом 6.4 Інструкції - з 19.12.2003 року).

В той же час, пунктом 6.9 вказаної вище Інструкції встановлено, що несплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід відмітити, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - не застосовується лише з 01.01.2004 року, тобто, лише після прийняття та набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що оскільки УПФ України в Кременецькому районі Тернопільської області звернулось до адміністративного суду лише у листопаді 2013 року, а про порушення своїх прав позивач дізнався, або повинен був дізнатись ще у 1999 - 2001 роках - щодо відповідних частин заборгованості на загальну суму 23664,45 грн., та у 2003 році - щодо заборгованості у сумі 10361,88 грн., яка виникла за 1-2 квартали 2003 року, - то позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року, який набрав чинності 30.07.2010 року, до Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, зокрема і в статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За наведених обставин, та наданих позивачем доказів у справі, - суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними, оскільки судом не встановлено, а позивачем не наведено жодних обставин, які б перешкоджали уповноваженому органу звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, яка обліковувалась за відповідачем у період 1999 - 2001 років та в 1-2 кварталах 2003 року.

При цьому, не може вважатись такою підставою і прийняття засновниками відповідача у 2004 році рішення про припинення юридичної особи, оскільки вказане рішення, - жодним чином не впливало на можливість звернення до суду з позовом уповноваженої особи та на реалізацію нею відповідних повноважень, в тому числі - пред'явлення у визначений законом строк позову про стягнення з відповідача заборгованості, яка мала статус податкового боргу, у судовому порядку.

Варто зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду шляхом подачі відповідного позову.

Однак, суд зазначає, що серед заявлених вимог самим позивачем питання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, з належним обґрунтуванням та підтвердженням належними доказами поважності причин пропуску такого строку, - не порушується, а наведені у позові обставини не містять ознак об'єктивності та непереборності, і, як було зазначено вище, таких підстав судом на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів - не встановлено.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Зважаючи на вищевказані приписи чинного процесуального законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для можливості визнання причин пропуску строку звернення Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі - поважними, а тому позовна заява - підлягає залишенню без розгляду у відповідності до вимог статті 100 та пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 5, 6, 12, 41, 128, 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області до Спілки власників земельних паїв ім. Шевченка про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без розгляду.

2. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.