Постанова № 38340890, 15.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 916/3339/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Масін В.В., за довіреністю,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»

на рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року

у справі №916/3339/13

за позовом Антимонопольного комітету України

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»

про стягнення 80000 грн.,

встановив:

У грудні 2013 року Антимонопольний комітет України (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» (далі-відповідач) про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу в сумі 40000 грн. та пені в розмірі 27600,00 грн. у зв'язку з порушенням ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» законодавства про захист економічної конкуренції.

В подальшому Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» в доход Державного бюджету України штраф в сумі 40000 грн. та пеню в розмірі 40000,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» в доход загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 40000 грн. та пеню в розмірі 40000 грн., а також стягнуто з відповідача судовий збір в сумі 1720 грн.

Рішення суду мотивовано наступним.

16.07.2013р. Антимонопольним комітетом України були розглянуті матеріали справи №227-26.13/289-12 про порушення ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» законодавства про захист економічної конкуренції та прийнято рішення №578-р, яким Антимонопольний комітет України визнав, що ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» були вчинені порушення, передбачені п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на підставі чого на відповідача було накладено штраф в розмірі 40000 грн.

Рішення №578-р від 16.07.2013р. відповідачем не оскаржувалось та на момент розгляду справи №916/3339/13 є чинним.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Таким чином, вимога Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача штрафу, а також у зв'язку з його несплатою у встановлений строк нарахуванням пені в сумі 40000,00 грн., є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що справа, за якою відповідача притягнуто до відповідальності, є невід'ємною частиною справи №227-26.4/128-11 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції суб'єктами господарювання - виробниками виноробної продукції, яка знаходиться на теперішній час на стадії розгляду в Антимонопольному комітеті України, а, отже, є не до кінця розглянутою і сумнівною.

Також, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивачем не було направлено відповідачу рішення від 16.07.2013р. та заяви про збільшення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач її не визнає, вважає безпідставною, а рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

15.04.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням його єдиного представника - Яриловця Д.А., який повністю ознайомлений з матеріалами справи, у службовому відрядженні.

Колегія суддів, ознайомившись з вказаним клопотанням, дійшла висновку про залишення його без задоволення, оскільки відповідач не позбавлений права відповідно до законодавства направити в судове засідання іншого представника для забезпечення захисту інтересів Представництва, надавши при цьому відповідну довіреність. Крім того, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2014 року при прийняття апеляційної скарги до провадження суд повідомив сторони, що незабезпечення в судове засідання апеляційної інстанції їх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

При цьому судова колегія враховує, що представник відповідача також не з'являвся в судові засідання при розгляді справи в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статею 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що державний уповноважений Комітету, для реалізації завдань, покладених на Комітет, має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

В наявних матеріалах справи містяться докази, що вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний уповноважений Комітету є органом Антимонопольного комітету України.

Згідно ст.22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Водночас, відповідачем всупереч зазначених норм законодавства у 10-ти денний термін після отримання вимог державного уповноваженого Антимонопольного комітету України не були надані засвідчені належним чином документи та інформація, необхідні для встановлення Антимонопольним комітетом України фактичних обставин справи щодо порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції під час здійснення господарської діяльності на ринку вина.

Як встановлено судом першої інстанції, Антимонопольним комітетом України 16.07.2013р. на підставі матеріалів справи №227-26.13/289-12 прийнято рішення №578-р, яким було визнано неподання ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» у встановлений строк інформації Антимонопольному комітету України на вимоги державного уповноваженого Антимонопольному комітету України №300-29/03-10411 від 31.10.2011 року та №227-26/03-12194 від 15.12.2011 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та згідно ст.48 цього Закону на відповідача було накладено штраф в розмірі 40000,00 грн.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що позивачем не було направлено на його адресу рішення №578-р від 17.07.2013р., оскільки це спростовується наявною в матеріалах справи копією супровідного листа №127-26.13/07-7308 від 24.07.2013р., яким це рішення було направлено на адресу ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» та отримано останнім, про що свідчить відмітка представника відповідача Кравченка на поштовому повідомленні з датою його отримання 05.08.2013р.

Рішення Антимонопольного комітету України згідно ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» може бути оскаржено заявником, відповідачем, третьою особою повністю або частково у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази оскарження у встановлений двомісячний строк рішення Антимонопольного комітету України №578-р від 17.07.2013р., а тому штраф в розмірі 40000,00 грн., накладений Антимонопольним комітетом України мав бути сплачений відповідачем відповідно до вимог ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом двомісячного строку з дня одержання рішення, а саме 07.10.2013р.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи рішення Антимонопольного комітету України №578-р від 17.07.2013р. було чинним, судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу в частині стягнення суми штрафу в розмірі 40000,00 грн.

Крім того, як вже було вказано, у процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву, в якій останній збільшив розмір пені до 40000,00 грн., у зв'язку з тим, що пеня в розмірі 27600,00 грн. була нарахована за період 08.10.2013 року по 22.11.2013 року включно, а оскільки відповідачем штраф не було сплачено, позивач скористався своїм правом і дорахував пеню по 24.12.2013 року включно.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 40000,00 грн., оскільки ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений Антимонопольним комітетом України, апеляційний господарський суд вважає його правомірним та обґрунтованим, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.

Що стосується тверджень скаржника про існування справи №227-26.4/128-11, за якою відповідача притягнуто позивачем до відповідальності про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції суб'єктами господарювання - виробниками виноробної продукції та яка є невід'ємною частиною справи №227-26.13/289-12, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимоги державного уповноваженого Комітету) є самостійним порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Існування справи №227-26.4/128-11 виходячи з вимог статей 35, 48, 56 вказаного вище Закону не є перешкодою для стягнення штрафу та пені, накладених рішенням Антимонопольного комітету України №578-р від 16.07.2013р. у справі №227-26.13/289-12.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року у справі №916/3339/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.