Постанова № 38340873, 22.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа № 915/2350/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Таран С.В.

суддів Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Волик В.М., довіреність № 01/53-05 від 14.01.2014р.; Тюнін М.В., довіреність № 01/53-01 від 19.01.2014р.; Клис Н.А., довіреність № 01/53-239 від 27.12.2013р.;

від відповідача - Войтенкова І.О., довіреність №2 від 09.01.2014р.; Концуренко О.В., довіреність № 5 від : 20.01.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 року

у справі №915/2350/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №129-ріш від 30.09.2013 р. у справі №1-26.213/117-2013

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 р. у справі №915/2350/13 (суддя С.М. Коваль) позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2013р. №129-ріш.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 р. у справі №915/2350/13 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення (а.с. 115-117).

В судовому засіданні 15.04.2014р. оголошувалась перерва до 10.30 год. 22.04.2014р.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №129-ріш від 30.09.2013р. визнано, що публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - ПАТ "Миколаївобленерго") займало монопольне становище у 2011-2012р. на ринку постачання електричної енергія за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго", як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента; дії ПАТ "Миколаївобленерго", які полягали у неправомірному зобов'язанні гр. ОСОБА_6, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, здійснити оплату за послугу технічної перевірки електроустановки без належних на те правових підстав, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; за вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, на ПАТ "Миколаївобленерго" накладено штраф відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000 грн., який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення.

Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №129-ріш від 30.09.2013р. ПАТ "Миколаївобленерго" отримано 12.11.2013р.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання стосовно наявності підстав для визнання рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №129-ріш від 30.09.2013р. недійсним.

Задовольняючи позов у даній справі господарський суд Миколаївської області виходив з того, що в рішенні адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №129-ріш від 30.09.2013р. не доведено факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на досліджуваному ринку, а також того, що зловживання таким становищем призвело до ущемлення інтересів споживача - гр. ОСОБА_6, оскільки останньому послуга з проведення технічної перевірки засобів обліку (електроустановок) не нав'язувалась.

Такі висновки місцевого господарського суду колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає помилковими з огляду на таке.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є юридичною особою і діє як суб'єкт господарювання на підставі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" 06.04.2011р. (протокол №20) та зареєстрованого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 14.04.2011р. за №15221050060001203.

Згідно положень зазначеного статуту ПАТ "Миколаївобленерго" є правонаступником всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", створеного шляхом перетворення з державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та рішення загальних зборів акціонерів; відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

ПАТ "Миколаївобленерго" здійснює діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Вказаною нормою визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає, зокрема, діяльність у сфері електроенергетики.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, правовідносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електроенергії регулюються, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 31.07.1996р. №28 (далі - ПКЕЕ), Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 (далі - ПКЕЕн) тощо.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про електроенергетику» діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом визначені постановою НКРЕ від 13.06.1996р. №15/1, якою затверджені Умови і Правила здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - Умови та Правила за регульованим тарифом).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Умов та Правил за регульованим тарифом ліцензіат повинен мати тільки одну ліцензію на право здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та здійснювати ліцензовану діяльність лише на закріпленій території.

Згідно з пунктом 1.4 Умов та Правил за регульованим тарифом закріплена територія - це територія адміністративно-територіальної одиниці, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, що перебувають у власності ліцензіата, та електричні мережі споживачів, які живляться від мереж ліцензіата або від приєднаних до мереж ліцензіата інших власників електричних мереж, які не мають ліцензії на постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже, у сфері електроенергетики ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: діяльність з виробництва, передача та постачання електричної енергії. При цьому, постачання електричної енергії може здійснюватися лише на закріпленій території, географічними межами якої є територія, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, що перебувають у власності ліцензіата.

З огляду на наведене, на території, де розташовані електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго", не може здійснювати діяльність з постачання електроенергії за регульованим тарифом інший суб'єкт господарювання, крім позивача. Тому, у споживачів ПАТ "Миколаївобленерго" відсутні альтернативні джерела постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Відповідно до отриманих ліцензій НКРЕ від 18.08.2005р. №177322, від 18.08.2005р. №177323, від 28.04.2011р. №500343, від 28.04.2011р. №500344 ПАТ "Миколаївобленерго" є єдиним суб'єктом господарювання, який постачає електричну енергію за регульованим тарифом населенню в межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго".

Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції" монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Стаття 27 Господарського кодексу України зазначає, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку органами Антимонопольного комітету України проводиться відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за №317/6605 (далі-Методика). Дана Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Колегією суддів враховується викладене у пункті 15.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", в якому зазначено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 №49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме: суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

При дослідженні ринку територіальним відділенням було дотримано вимоги Методики та визначено, що товаром (послугою), який не має замінників, є постачання електричної енергії за регульованим тарифом, а його споживачами є населення Миколаївської області; товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару є постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню; територіальними (географічними) межами ринку є межі території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ «Миколаївобленерго»; часовими межами ринку визначено: 2011-2012р. - проміжок часу, протягом якого залишались незмінні структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому.

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції (пункт 15.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

ПАТ «Миколаївобленерго» не надало належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що його підприємство зазнає значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергія за регульованим тарифом населенню. Позивачем не доведено наявність фактів, які б підтверджували надання протягом 2011-2012 рр. послуг з постачання електричної енергії іншими суб'єктами господарювання. Відтак, місцевим господарським судом не спростовано висновків відповідача, що позивач займав монопольне становище у 2011-2012р. на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго».

Згідно пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» ПКЕЕ постачання електричної енергії-це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електроенергії здійснюється на підставі договору про постачання електроенергії, який укладається між споживачем та постачальником електроенергії.

16.08.2006р. між позивачем («енергопостачальник») та гр. ОСОБА_6 («споживач») укладено договір про користування електричною енергією №1167084, за умовами якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві за адресою: АДРЕСА_1, електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується сплачувати одержану електричну енергію за діючими тарифами у терміни, передбачені даним договором.

28.09.2012р. споживач звернувся до ПАТ "Миколаївобленерго" із заявою про закриття особового рахунку №1167084, за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з переходом на промислові тарифи. Йому було надано для оплати повідомлення на послуги з технічної перевірки електроустановки на суму 70,78грн., яке споживачем було оплачено 05.10.2012р. за квитанцією №2522.459.2 у відділенні МФ КБ ПриватБанку.

За визначенням термінів, які надані у пункті 1.2 ПКЕЕ, технічна перевірка-це виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку "Правилам устройства электроустановок" та іншим нормативно-технічним документам; засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності; електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Пунктом 17 ПКЕЕн передбачено, що у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача він відшкодовує вартість перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку. В інших випадках перевірка, ремонт або зміна пошкодженого чи втраченого приладу обліку здійснюється за рахунок енергопостачальника або організації, яка відповідає за збереження приладу обліку.

Відповідно до пункту 37 ПКЕЕн енергопостачальник має право, зокрема, пропонувати споживачам додаткові послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії; перевіряти справність приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору, проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку.

Пунктом 40 ПКЕЕн визначено, що енергопостачальник безплатно здійснює планову повірку, обслуговування та ремонт приладів обліку (крім випадків, передбачених абзацом пункту 17 цих Правил, тобто коли з вини самого споживача пошкоджено, втрачено або неправильно працює прилад обліку електроенергії).

Відповідно до пункту 6.37 ПКЕЕ у разі виникнення сумніву з боку постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) у роботі розрахункових засобів обліку постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) виконує позапланову технічну перевірку розрахункових засобів обліку.

Згідно пункту 10.8 ПКЕЕ за рахунок споживача здійснюється ремонт, заміна і технічна перевірка розрахункових засобів електричної енергії лише у разі порушення схеми розрахункового обліку електроенергії, пошкодження або викрадення цих засобів внаслідок дій (бездіяльності) самого споживача.

Відповідно до пункту 3.6.6 Умов та Правил за регульованим тарифом ліцензіат може отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт і послуг, що пов'язані з ліцензованою діяльністю.

До таких додаткових послуг, згідно з додатком №1 Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої постановою НКРЕ від 25.12.2008р. №1522, відноситься, зокрема, позачергова технічна перевірка правильності роботи засобу обліку.

Перелік додаткових робіт і послуг ПАТ "Миколаївобленерго", пов'язаних із ліцензованою діяльністю, узгоджено Миколаївським територіальним представництвом НКРЕ та введено в дію наказом товариства від 31.05.2011р. №599. Калькуляція вартості використання машин і механізмів затверджена наказом товариства від 29.02.2012р. №222.

Підпунктами 5.1.1 - 5.1.2 пункту 5.1 цього Переліку визначено вартість позачергової технічної перевірки засобів обліку (електроустановок) за заявою побутових споживачів - однофазних, трифазних, при цьому вартість встановлено у залежності від роботи одного контролера чи бригади контролерів із трьох чоловік, а також залежно від типу населеного пункту (місто, СМТ) та відстані - з виїздом до 20 км, 20-40 км, з виїздом 40 км та більше.

Виконання додаткових робіт (послуг), відповідно до вимог пункту 1.4 вказаної Методики, має здійснюватися на підставі договору, який укладається між замовником і виконавцем згідно з чинним законодавством України.

Договір на надання послуг з технічної перевірки засобу обліку між ПАТ "Миколаївобленерго" та споживачем не укладався, плата за обсяг наданої послуги не узгоджувалася між сторонами до початку надання цих послуг. Споживач ОСОБА_6 не звертався до товариства для надання послуги позачергової технічної перевірки правильності роботи засобу обліку. У своїй заяві до ПАТ "Миколаївобленерго" від 28.09.2012 він чітко сформулював своє прохання про закриття особового рахунку, при цьому вказана заява не містила замовлення провести технічну перевірку електроустановки. ПАТ "Миколаївобленерго" надало рахунок гр. ОСОБА_6 на оплату послуги з технічної перевірки без встановлення факту пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача.

Отже, виконання робіт з технічної перевірки не має ознак послуги, у якій споживач мав потребу. Ці роботи можна віднести до послуг при їх замовленні споживачами, тобто при наявності попиту на вказані послуги.

Наслідком наведених вище дій товариства позивача є ущемлення інтересів споживача, оскільки на нього покладаються додаткові фінансові витрати, яких він, згідно законодавства, не зобов'язаний нести.

Основоположним та спеціальним законом, який регулює та визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин є Закон України „Про захист економічної конкуренції".

Частина перша статті 1 Закон України „Про захист економічної конкуренції" визначає, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У статті 29 Господарського кодексу України наведено перелік дій, які вважаються зловживанням монопольним становищем.

Між тим наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним.

Саме таку правову позицію викладено в пункті 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Виконання робіт з технічної перевірки засобу обліку, встановленого у помешканні споживача, немає ознак послуги, у якій споживач мав потребу. Всупереч вимогам пунктів 1.2, 3.33, 6.37, 10.8 ПКЕЕ, пункту 17 ПКЕЕн, пункту 3.6.6 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, товариство позивача пропонувало споживачу оплатити вартість додаткової послуги, зокрема, позачергової технічної перевірки правильності роботи засобу обліку за відсутності як встановленого факту пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача, так і за відсутності укладеного між ними договору щодо надання відповідних послуг, або разового замовлення чи згоди споживача щодо проведення позапланової технічної перевірки лічильника.

Врахувавши наведені вимоги чинного законодавства, відповідач дав належну оцінку встановленим за справою обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ПАТ "Миколаївобленерго" ознак складу правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З огляду на викладене та враховуючи те, що судом першої інстанції в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б спростовували правильність висновків відділення Антимонопольного комітету України, як стосовно монопольного становища позивача, так і щодо зловживання таким становищем, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає безпідставним задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №129-ріш від 30.09.2013 р.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. по справі №915/1480/13.

Посилання позивача на порушення оспореним рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України статті 61 Конституції України, яка закріплює, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, є неправомірним, оскільки зазначена норма міститься у розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» і стосується безпосередньо фізичних осіб.

Крім того, стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить обмежень щодо кількості фактів (подій), необхідних для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, й одноразове порушення, належним чином встановлене і доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації (пункт 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. №01-06/418/2012).

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 р. не відповідає цим вимогам з огляду на невідповідність висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 р. у справі №915/2350/13 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області повернути публічному акціонерному товариству "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40) з Державного бюджету України надмірно сплачений за квитанцією №35695 від 23.12.2013р. судовий збір у сумі 573,50 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" в доход державного бюджету України 609 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2014р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко