Постанова № 38340417, 25.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Житомир справа № 806/642/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представника позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обгрунтування позову позивач зазначає, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пожсервіс" з питань документального підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Продукт-Сервіс" за вересень 2011 року та січень 2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 21 січня 2014 року №240/22-02/33020041. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2014 року №00000112202, яким ТОВ "Пожсервіс", донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27317 грн. у т.ч. 18211 грн. - за основним платежем та 9106 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з чим просить визнати його протиправним і скасувати, оскільки на його думку воно винесено з порушенням норм законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов зодовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пожсервіс" з питань документального підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Продукт-Сервіс" за вересень 2011 року та січень 2012 року у ході якої встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Продукт-Сервіс" у сумі 18211 грн. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 21 січня 2014 року №240/22-02/33020041.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2014 року №00000112202, яким ТОВ "Пожсервіс", донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27317 грн. у т.ч. 18211 грн. - за основним платежем та 9106 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем для здійснення господарських операцій було укладено договір з ПП «ПРОДУКТ-СЕРВІС» №2908/1 від 29 серпня 2011 року щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції між ТОВ «Пожсервіс» та ПП «ПРОДУКТ-СЕРВІС» підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. Зауважень що вказаних документів у відповідача немає, тобто вони підтверджені первинними документами наданими позивачем у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач вказує, що у ході перевірки було встановлено, що одна видаткова накладна, яка мала підтверджувати поставку товару оформлена з порушенням вимог законодавства, оскільки містить розбіжності щодо її дати з іншими первинними документами по даній операції, а тому дані операції не можливо підтвердити. Наведені обставини стали підгрунтям до висновку відповідача щодо безпідставності формування податкового кредиту за результатами цих операцій.

Крім того, відповідач у акті вказує, що не має можливості ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору, оскільки до перевірки не було надано нормативно-технічну документацію, ТУ, ДС сертифікатів по угоді з ПП «ПРОДУКТ-СЕРВІС».

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу з наступних підстав.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що сплачені позивачем суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено, отже позивач правомірно відніс відповідні суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг до податкового кредиту.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено та не доведено в суді, що податкові накладні або інші первинні документи, визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення господарських операцій та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача, що контрагент позивача ПП "Продукт-Сервіс" здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки формувало податковий кредит за рахунок "фіктивних" фірм по ланцюгу постачання, що підтверджується актами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та ДПІ у Перерському районі м. Києва.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Що стосується посилання відповідача щодо того, що неможливо встановити факт передачі товару, то у ході судового розгляду воно було спростовано наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копією журналу реєстрації довіреностей з якого вбачається, що ОСОБА_1 було видано довіреність на отримання товару від ПП "Продукт-Сервіс", що на думку суду підтверджуютьфакт отримання товару позивачем від ПП "Продукт-Сервіс".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158, 163-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 31 січня 2014 року №00000112202 протиправним та скасувати його.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 01 квітня 2014 р.