Ухвала суду № 38338419, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/355/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Т.Б.М.-Україна» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 24.07.2013 №100270000/2013/300051/2; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 24.07.2013 №100270000/2013/01391.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці (Київської міжрегіональної митниці Міндоходів) про коригування митної вартості від 24.07.2013 №100270000/2013/300051/2; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №05/2013 від 01.01.2013, укладеного ТОВ «Т.Б.М. - Україна» з фірмою «KALE KILIT VE KALIP SAN. AS», (Туреччина), позивач імпортував в Україну поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей під торговою маркою «ELEMENTIS», двірні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатній основі.

Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості №100270000/2013/171364 від 24.07.2013, за основним методом, тобто за ціною договору. В митну вартість товару були включені: вартість товару, транспортні витрати, витрати на розвантажувально-завантажувальні роботи, витрати на страхування.

Одночасно, з вантажно-митною декларацією позивачем подано митниці товаросупровідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, зокрема: митна декларація № 100270000.2013.171364; накладна СMR 1638; книжка МДП (Carnet TIR) XF 72886354; рахунок-фактура (інвойс) 603956-957-958; довідка про транспорті витрати №54; документ про вартість страхування 817/1103; бухгалтерська документація (видаткові та податкові накладні); прас-лист виробника; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 12/352 від 22.07.2013; пакувальний лист; додаток №5 до контракту; зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 № 05/2013; копія митної декларації країни відправлення 13341300ЕХ403674.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Т.Б.М. - Україна» документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів виявлено наявність у них розбіжностей, у зв'язку із чим було запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: прайс-лист від виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Товариством додаткових документів до митного органу, надано не було, у зв'язку з чим Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01391.

Також, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2013 №100270000/2013/300051/2 із застосуванням другорядного - резервного методу, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією.

Підставою, зазначеною у вказаному рішенні, було те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

У зв'язку з коригуванням митної вартості для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, 24.07.2013 оформлено вантажно-митну декларацію № 100270000/2013/171402, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом, внаслідок чого проведено митне оформлення товару за скоригованою ціною.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Київській міжрегіональній митниці Міндоходів визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому вимога про скасування рішення про коригування митної вартості товару підлягає задоволенню. В свою чергу, вимога про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 24.07.2013 №100270000/2013/01391 не підлягає задоволенню, оскільки товар ввезений через митний кордон України шляхом митного оформлення даного товару за скоригованою ціною, про що свідчить митна декларація від 24.07.2013 № 100270000/2013/171402.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товарів, які є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документ статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вказує на те, що в поданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, зокрема: невідповідність номерів документів вказаних у CMR від 19.07.2013 №511638 та Carnet Tir від 20.07.2013 №ХС.72886354 в яких вказано інвойс за №603956-603957-603958, але номер інвойсу згідно з наданою копією 603956-957-958; у висновку ДП «Дерзовнішінформ» від 22.07.2013 №12/352 є посилання на додаток №5 - специфікація до договору на загальну суму 41544,20 Євро, а згідно з наданими документами він має другу абревіатуру «додаток 5 до контракту 05/2013 від 01.01.2013», а також відсутня загальна вартість та кількість товарів враховуючи, що він надавався на конкретну партію товару; наданий прайс-лист фірми-виробника товару не містить інформації щодо умов оплати та поставки, відповідно до яких можуть застосовуватися вказані ціни на продукцію, характер тари та упаковки.

Колегія суддів звертає увагу, що неспівпадіння номеру рахунку-фактури із номером рахунку-фактури зазначеного в CMR № 511638 не є розбіжністю, яка вказує на розбіжність у вартості товару, оскільки CMR № 511638 не є документом, який сам по собі впливає на числове значення складових митної вартості товарів.

В матеріалах справи наявний лист від компанії «КALE KILIT VE KALIP SAN .AS», за змістом якого вбачається, що митним брокером вказаної компаній, який готував документи на товар, який був поставлений позивачу 19.07.2013 помилково вказав в CMR 511638 номер інвойса 603956-603957-603958, замість 603956-957-958.

Також, слід зазначити, що висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 22.07.2013 №12/352 не впливає на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів, оскільки не є основним документом, передбаченим ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

При цьому, в силу вимог ст. 55 Митного кодексу України у оскаржуваному рішенні повинна бути наведена інформація, зокрема, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка і призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, проте такої інформації оскаржуване рішення, за висновком суду, не містить.

Водночас, незважаючи на те, що митний орган не обмежений у виборі додаткових документів, які ним можуть витребовуватися для підтвердження митної вартості товару, їх використання повинне узгоджуватися з правовою суттю правовідносин, які склалися між контрагентами договору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

Таким чином, витребовуючи спірним рішенням додаткові документи Київська міжрегіональна митниця Міндоходів має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом, однак, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів такого зроблено не було. Разом з тим, митний орган не зазначив, які саме обставини такі документи повинні підтвердити.

Також, всупереч вимогам ст. 55 Митного кодексу України у оскаржуваному рішенні Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України випливає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З матеріалів справи вбачається, що жодних таких консультацій митний орган з позивачем не проводив, а одразу виніс рішення за резервним методом.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Однак, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При цьому, відповідач не обґрунтував чому митна вартість товарів не може бути визначена шляхом попередніх п'яти методів.

Крім того, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Більш того, колегія суддів зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Київській міжрегіональній митниці Міндоходів визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому вимога про скасування рішення про коригування митної вартості товару підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 24.07.2013 №100270000/2013/01391 є правомірною, оскільки товар ввезений через митний кордон України шляхом митного оформлення даного товару за скоригованою ціною, про що свідчить митна декларація від 24.07.2013 № 100270000/2013/171402. А тому скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 24.07.2013 №100270000/2013/01391, жодних правових наслідків для позивача не несе.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.