Рішення № 38338323, 11.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 911/4207/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Котік О. С. (довіреність № 30-12/08 від 30.12.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", м. Київ

до Колективного підприємства Санаторія „Перемога", смт Ворзель

про стягнення 540 356, 20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 425 831, 00 грн. основної заборгованості, 31 184, 83 грн. пені, 43 860, 59 грн. інфляційних збитків, 39 479, 78 грн. 3 % річних. Також, у своїй позовній заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення позики згідно мирової угоди б/н від 23.12.2009 р., укладеної між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" і затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 р. порушено провадження у справі № 911/4207/13 за позовом ПРАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 540 356, 20 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.11.2013 р.

27.11.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.12.2013 р.

11.12.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.01.2014 р.

08.01.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.01.2014 р.

22.01.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 22.01.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

22.01.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.02.2014 р.

05.02.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.02.2014 р.

11.02.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2002 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 5/17, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвітсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2. договору позики № 5/17 сума позики становить за цим договором 50 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 5/17 термін надання позики позичальнику визначається з 12.06.2002 р. і становить до 01.10.2002 р.

Пунктом 5.1. договору позики № 5/17 після закінчення терміну, зазначеного в п. 4.1. цього договору, позичальник зобов'язується протягом 10 днів повернути суму позики.

Пунктом 6. договору позики № 5/17 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 01.10.2002 р.

На виконання умов договору позики № 5/17 позивачем 12.06.2002 р. було надано відповідачу позику на загальну суму 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 149 від 12.06.2002 р. на суму 50 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

30.09.2002 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору позики № 5/17 від 11.06.2002 р., згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 4.1. договору у наступній редакції: „Термін надання позики позичальнику визначається з 12.06.2002 р. по 31.12.2005 р.", а п. 6.1. договору у наступній редакції: „Строк повернення позики в повному обсязі встановлений 31.12.2005 р.".

09.09.2002 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 24, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвітсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2. договору позики № 24 сума позики становить за цим договором 80 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 24 термін надання позики позичальнику визначається з 09.09.2002 р. і становить до 09.04.2003 р.

Пунктом 5.1. договору позики № 24 після закінчення терміну, зазначеного в п. 4.1. цього договору, позичальник зобов'язується протягом 3 днів повернути суму позики.

Пунктом 6. договору позики № 24 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 12.04.2003 р.

На виконання умов договору позики № 24 позивачем у вересні - жовтні 2002 р. було надано відповідачу позику на загальну суму 80 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 261 від 16.10.2002 р. на суму 50 000, 00 грн., платіжним дорученням № 222 від 09.09.2002 р. на суму 30 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

08.04.2003 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору позики № 24 від 09.09.2002 р., згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 4.1. договору у наступній редакції: „Термін надання позики позичальнику визначається з 09.09.2002 р. по 31.12.2005 р.", а п. 6.1. договору у наступній редакції: „Строк повернення позики в повному обсязі встановлений 31.12.2005 р.".

02.03.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 73, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвітсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2. договору позики № 73 сума позики становить за цим договором 100 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 73 термін надання позики позичальнику визначається з 02.03.2004 р. і становить до 02.10.2004 р.

Пунктом 6. договору позики № 73 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 02.10.2004 р.

На виконання умов договору позики № 73 позивачем у березні 2004 р. було надано відповідачу позику на загальну суму 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 02.03.2004 р. на суму 50 000, 00 грн., платіжним дорученням № 104 від 15.03.2004 р. на суму 50 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

08.09.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 84, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвітсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2. договору позики № 84 сума позики становить за цим договором 200 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 84 термін надання позики позичальнику визначається з 08.09.2004 р. і становить до 01.09.2005 р.

Пунктом 6. договору позики № 84 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 01.09.2005 р.

На виконання умов договору позики № 84 позивачем 10.09.2004 р. було надано відповідачу позику на загальну суму 200 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 477 від 10.09.2004 р. на суму 200 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

27.09.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 86, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвітсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2. договору позики № 86 сума позики становить за цим договором 180 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 86 термін надання позики позичальнику визначається з 27.09.2004 р. і становить до 01.09.2005 р.

Пунктом 6. договору позики № 86 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 01.09.2005 р.

08.12.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 87, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвітсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2. договору позики № 87 сума позики становить за цим договором 120 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 87 термін надання позики позичальнику визначається з 08.12.2004 р. і становить до 08.12.2005 р.

Пунктом 6. договору позики № 87 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 08.12.2005 р.

На виконання умов договору позики № 87 позивачем 10.12.2004 р. було надано відповідачу позику на загальну суму 120 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 637 від 10.12.2004 р. на суму 120 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

У жовтні 2009 р. ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 1 339 870, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09 за позовом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 1 339 870, 00 грн. затверджено мирову угоду, укладену між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" б/н від 23.12.2009 р. в наданій сторонами редакції, згідно якої відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах справи і становить 730 000, 00 грн. і відповідач зобов'язується погасити суму заборгованості у розмірі 730 000, 00 грн. протягом п'яти років з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом платежами згідно наведеного графіку, тощо, а провадження у справі припинено.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09 за позовом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 1 339 870, 00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача, є його вимога до відповідача про стягнення 425 831, 00 грн. основної заборгованості за мировою угодою б/н від 23.12.2009 р., укладеною між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" і затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2009 р. ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" вже зверталось в господарський суд Київської області із позовом до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 1 339 870, 00 грн., що включає в себе 425 831, 00 грн. заявленої суми основної заборгованості, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі позики згідно договору позики № 5/17 від 11.06.2002 р., договору позики № 24 від 09.09.2002 р., договору позики № 73 від 02.03.2004 р., договору позики № 84 від 08.09.2004 р., договору позики № 86 від 27.09.2004 р., договору позики № 87 від 08.12.2004 р.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09 за позовом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 1 339 870, 00 грн. затверджено мирову угоду, укладену між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" б/н від 23.12.2009 р. в наданій сторонами редакції, згідно якої відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах справи і становить 730 000, 00 грн. і відповідач зобов'язується погасити суму заборгованості у розмірі 730 000, 00 грн. протягом п'яти років з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом платежами згідно наведеного графіку, тощо, а провадження у справі припинено.

Пунктом 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України „Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Згідно ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09 містить усі необхідні відомості та реквізити, що визначені ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), та є виконавчим документом у розумінні пункту 2) частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на момент розгляду позову у даній справі є ухвала господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09 за позовом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Колективного підприємства Санаторія „Перемога" про стягнення 1 339 870, 00 грн. про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі, що набрала законної сили, - між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав - в частині позовної вимоги про стягнення з Колективного підприємства Санаторія „Перемога" на користь ПРАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" 425 831, 00 грн. основної заборгованості.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Колективного підприємства Санаторія „Перемога" на користь ПРАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" 425 831, 00 грн. основної заборгованості по позиці за договорами і мировою угодою на підставі п. 2) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену мировою угодою б/н від 23.12.2009 р., укладеною між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" і затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню позики з 05.02.2013 р. по 05.08.2013 р. всього на загальну суму 31 184, 83 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Абзацом 8 п. 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, при укладенні договору позики № 5/17 від 11.06.2002 р., договору позики № 24 від 09.09.2002 р., договору позики № 73 від 02.03.2004 р., договору позики № 84 від 08.09.2004 р., договору позики № 86 від 27.09.2004 р., договору позики № 87 від 08.12.2004 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорах неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання, а саме повернення позики, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо повернення позики на підставі положень мирової угоди б/н від 23.12.2009 р., укладеної між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" і затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09 так, як умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета, і не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 31 184, 83 грн. пені від суми основної заборгованості за мировою угодою, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню позики з 05.07.2010 р. по 05.08.2013 р. всього на загальну суму 43 860, 59 грн. та 39 479, 78 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.07.2010 - 04.01.201160833.001.0563406.6564239.6560 833, 00 грн. х 1, 056 = 64 239, 65 грн.; 64 239, 65 грн. - 60 833, 00 грн. = 3 406, 65 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.01.2011 - 04.07.2011121666.001.0597178.29128844.29121 666, 00 грн. х 1, 059 = 128 844, 29 грн.; 128 844, 29 грн. - 121 666, 00 грн. = 7 178, 29 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.07.2011 - 04.01.2012182499.000.987-2372.49180126.51182 499, 00 грн. х 0, 987 = 180 126, 51 грн.; 180 126, 51 грн. - 182 499, 00 грн. = - 2 372, 49 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.01.2012 - 04.07.2012243332.001.001243.33243575.33243 332, 00 грн. х 1, 001 = 243 575, 33 грн.; 243 575, 33 грн. - 243 332, 00 грн. = 243, 33 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.07.2012 - 04.01.2013304165.000.997-912.50303252.50304 165, 00 грн. х 0, 997 = 303 252, 50 грн.; 303 252, 50 грн. - 304 165, 00 грн. = - 912, 50 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.01.2013 - 04.07.2013364998.001.002730.00365728.00364 998, 00 грн. х 1, 002 = 365 728, 00 грн.; 365 728, 00 грн. - 364 998, 00 грн. = 730, 00 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.07.2013 - 05.08.2013425831.000.999-425.83425405.17425 831, 00 грн. х 0, 999 = 425 405, 17 грн.; 425 405, 17 грн. - 425 831, 00 грн. = - 425, 83 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за мировою угодою б/н від 23.12.2009 р., укладеною між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" і затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09, у вищевказані періоди становить 7 847, 45 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договорами у вищевказані періоди у розмірі 7 847, 45 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів60833.0005.07.2010 - 04.01.20111843 %919.9960 833, 00 грн. х 0, 03 % х 184/365 = 919, 99 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів121666.0005.01.2011 - 04.07.20111813 %1809.99121 666, 00 грн. х 0, 03 % х 181/365 = 1 809, 99 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів182499.0005.07.2011 - 04.01.20121843 %2759.98182 499, 00 грн. х 0, 03 % х 184/365 = 2 759, 98 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів243332.0005.01.2012 - 04.07.20121823 %3639.98243 332, 00 грн. х 0, 03 % х 182/365 = 3 639, 98 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів304165.0005.07.2012 - 04.01.20131843 %4599.97304 165, 00 грн. х 0, 03 % х 184/365 = 4 599, 97 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів364998.0005.01.2013 - 04.07.20131813 %5429.97364 998, 00 грн. х 0, 03 % х 181/365 = 5 429, 97 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів425831.0005.07.2013 - 05.08.2013323 %1119.99425 831, 00 грн. х 0, 03 % х 32/365 = 1 119, 99 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за мировою угодою б/н від 23.12.2009 р., укладеною між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством Санаторієм „Перемога" і затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 р. у справі № 10/309-09, у вищевказані періоди становить 20 279, 87 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договорами у вищевказані періоди у розмірі 20 279, 87 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 425 831, 00 грн. основної заборгованості за договорами підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості за договорами підлягають задоволенню частково.

Також, як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 44 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 3) п. 2 ч. 2 ст. 4 цього ж закону розмір ставки судового збору із заяв про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, що подаються до господарського суду, становить 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи, до даної позовної заяви та у процесі розгляду справи позивачем не було додано та надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б сплату ним судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі.

У зв'язку із тим, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б сплату ним судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі, суд дійшов висновку про залишення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без розгляду.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Колективного підприємства Санаторія „Перемога" на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" 425 831, 00 грн. основної заборгованості.

2. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Колективного підприємства Санаторія „Перемога" (ідентифікаційний код 02647496) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код 02583780) 7 847 (сім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 45 (сорок п'ять) коп. інфляційних збитків, 20 279 (двадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп. 3 % річних та судові витрати 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

5. Залишити заяву Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про вжиття заходів до забезпечення позову, викладену у позовній заяві № 04-09/1090 від 04.11.2013 р., без розгляду.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 лютого 2014 р.