Рішення № 38338235, 18.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2014 Справа № 905/944/14

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 30» (50083, місто Кривий Ріг, вулиця Федоренка, будинок № 25-А; код ЄДРПОУ 37663782)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС-СК» (83018, місто Донецьк, вулиця Сіверська, будинок № 1; код ЄДРПОУ 38587003)

про стягнення 189 451,52 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У :

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 30» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС-СК» 183 188,00 гривень основного боргу, 5 089,11 гривень пені та 1 174,41 гривень трьох відсотків річних.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 530, 610, 623-625, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 1521/3 від 19 листопада 2013 року в частині поставки нафтопродуктів.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано у копіях: договір поставки нафтопродуктів № 1521/3 від 19 листопада 2013 року, додаток № 1 (специфікація) до договору поставки нафтопродуктів № 1521/3 від 19 листопада 2013 року, рахунок № 149/1911 від 19 листопада 2013 року, претензію № 112 від 22 листопада 2013 року, платіжне доручення № 1002 від 19 листопада 2013 року на суму 183 188,00 гривень (а.с. 7-14).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 лютого 2014 року (суддя Соболєва С.М.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 березня 2014 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України).

Склад суду змінювався.

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 04 березня 2014 року справу № 905/944/14 передано на розгляд судді Фурсової С.М. (а.с. 19).

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву на позовну заяву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов’язань у інший спосіб не надав.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідно інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи (абзац третій пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі від 12 лютого 2014 року та про відкладення розгляду справи неодноразово надсилалися за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та співпадає з даними, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (витяг серії АГ № 048540 від 06 лютого 2014 року), про що свідчать відмітки на звороті ухвал суду (а.с. 1, 21, 24, 31).

Поштові відправлення на адресу відповідача повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність адресата (а.с. 22, 25, 26).

З огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в пункті 3.9.1 постанови пленуму касаційної інстанції від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», таке повідомлення вважається належним.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В :

19 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС-СК» (далі по тексту – відповідач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 30» (далі по тексту – позивач або покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 1521/3 (далі по тексту – Договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець приймає і сплачує їх ціну (а.с. 7-10).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у специфікаціях або визначаються шляхом надання заявок від покупця та виставлення рахунків-фактур продавцем.

Конкретні умови поставки зазначаються в тексті відповідної специфікації до Договору та/або вказуються в документах постачальника, що підтверджують поставку (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору, постачальник вважається таким, що належно виконав зобов’язання щодо постачання продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця або у відповідних специфікаціях до цього Договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідними відмітками в залізничній/товарно-транспортній накладній. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана в актах прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) товару. З моменту поставки покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження продукції.

Цей Договір набирає чинності з дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2013 року з дати його підписання, а в частині невиконаних до цього часу зобов’язань та відповідальності – до повного виконання (пункт 8.1 Договору).

Додатком № 1 (специфікацією б/н) від 19 листопада 2013 року до Договору сторонами узгоджено: найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна сума товару, умови оплати товару та термін поставки (а.с. 11).

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частин першої та другої статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відносини сторін врегульовані договором поставки нафтопродуктів № 1521/3 від 19 листопада 2013 року, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС-СК» (постачальник) зобов’язалося передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 30» (покупець) товар (нафтопродукти), а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.

За умовами пунктів 4 та 5 додатку № 1 (специфікації) від 19 листопада 2013 року до Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування 100 % попередньої оплати у розмірі 183 188,00 гривень, а поставка здійснюється протягом доби з моменту проведення такої оплати.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов’язань за Договором, господарським судом встановлено, що платіжним дорученням № 1002 від 19 листопада 2013 року позивачем перераховано відповідачеві 183 188,00 гривень попередньої оплати за товар, який за приписами пункту 1 додатку № 1 (специфікації) від 19 листопада 2013 року підлягав передачі покупцеві до 20 листопада 2013 року включно.

Матеріали справи свідчать, що в обумовлений специфікацією строк товар позивачу не поставлено, можливість передачі його у власність покупця виникла у відповідача лише після 19 листопада 2013 року, що надає позивачу можливість скористатись правом, наданим йому статтею 693 ЦК України, зокрема на власний розсуд вимагати передання оплаченого, але не переданого у встановлений строк товару, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки обрання передбаченого цією нормою способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов’язанні, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог про повернення суми попередньої оплати за непоставлений своєчасно товар.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 183 188,00 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що утримання невикористаних коштів попередньої оплати є безпідставним, а доказів на підтвердження повернення позивачеві суми невикористаної попередньої оплати відповідачем суду не надано.

Щодо позовних вимог про стягнення 5 089,11 гривень пені, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов’язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 5.4 Договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару покупець має право нараховувати, а постачальник зобов’язується сплатити покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого до поставки товару за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню (виходячи зі ставки НБУ за кожен день прострочення), за невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині поставки товару та неповернення грошових коштів, які сплачено позивачем як попередня оплата.

Оскільки встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення пені, вимагаючи повернення коштів попередньої оплати покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання Договору постачальником, що виключає обов’язок (зобов’язання) останнього нести відповідальність по сплаті пені відповідно до пункту 5.4 Договору.

Більш того, обов’язок повернення продавцем суми попередньої оплати у разі непередання товару за своєю суттю не вважається грошовим зобов’язанням у розумінні статті 549 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 174,41 гривень трьох відсотків річних, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки нафтопродуктів № 1521/3 від 19 листопада 2013 року не є наслідком порушення ним грошового зобов’язання, а є поверненням суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Заявлена позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних є необґрунтованою, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, як вже зазначалося вище не є грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нарахування процентів на суму попередньої оплати Договором не передбачено, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 5011-42/13539-2012 (3-30гс13), яка за приписами статей 82, 111-28 ГПК України є обов’язковою у правозастосовній діяльності судів.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС-СК» (83018, місто Донецьк, вулиця Сіверська, будинок № 1; код ЄДРПОУ 38587003, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 30» (50083, місто Кривий Ріг, вулиця Федоренка, будинок № 25-А; код ЄДРПОУ 37663782, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 183 188,00 гривень, судовий збір у розмірі 3 663,61 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 квітня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова