Рішення № 38338200, 16.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 905/7596/13

за позовом прокурора міста Торез в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк

до Комунального підприємства «Міськтепломережа», м. Торез, Донецька область.

Ціна позову 1 058 163 грн. 66 коп.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Торезька міська рада, м. Торез, Донецька область

Донецька обласна рада, м. Донецьк.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Колесника Р.М., Сажневої М.В.

Представники:

від прокуратури - Осипенко Ю.С., за посвідченням № 003174;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Стріжков М.В., довіреність від 25.11.2013, Тищенко Л.М., довіреність №01-81 від 28.02.2013, Агаркова Л.В., довіреність №01-08 від 11.01.2014;

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився.

Прокурор міста Тореза (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Міськтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 1 058 163 грн. 66 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначили, що перевіркою відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області встановлено, що відповідачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 при здійсненні господарської діяльності по вул. Стаханова (котельня №2), по бул. Ілліча (котельня №4), по проспекту Гагаріна, 14 (котельня №3) м. Тореза використовувались стаціонарні джерела викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, внаслідок чого відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог природоохоронного законодавства України, внаслідок чого державі була заподіяна шкода в сумі 1058163,66грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача в рамках позову.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2014 до участі у справі були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Торезька міська рада (далі - третя особа 1) та Донецька обласна рада (далі - третя особа 2).

Відповідач у відзиві на позов та у письмових поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на те, що прокурором не зазначено в чому полягає необхідність звернення прокурора в інтересах держави саме в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області, прокурором та позивачем невірно визначений розмір збитків, також зазначив, що він сплачував щоквартально платежі за забруднення навколишнього середовища, що на його думку є підставою для звільнення від сплати збитків за використання стаціонарних джерел викидів без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря також зазначив, що відповідальна особа відповідача невірно проводила розрахунки викидів забруднюючих речовин, що також свідчить про невірний розрахунок прокурором та позивачем розміру збитків.

Крім того, просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення збитків за період з 01.01.2010 по 01.11.2010.

Третя особа 1 у судовому засіданні 08.04.2014 проти задоволення позовних вимог заперечила та зазначила, що позивачем у даному спорі повинен бути орган місцевого самоврядування, а не Державна екологічна інспекція у Донецькій області, крім того, Головне управління статистики у Донецькій області після отримання виправлених звітів від відповідача внесло виправлення в показники зведеної звітності, з огляду на що зазначив, що позивачем при розрахунку збитків використовувалися невірні дані щодо викидів забруднюючих речовин.

Крім того, третя особа 1 звернулась до суду з клопотанням про припинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору, з огляду на те, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря має цивільний характер. Також третьою особою було заявлено про застосування позовної давності.

У листі №05-05-634 від 16.04.2014 третя особа 1 просить суд судове засідання провести без участі свого представника.

Посадова особа - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області Голубова О.В., яка викликана для дачі пояснень, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), ухвалою суду від 24.12.2013, у судовому засіданні 14.01.2013 підтримала вимоги, викладені у позовній заяві та пояснила, що дані щодо розміру викидів були взяті з статистичних відомостей наданих відповідачем органу статистики.

Посадова особа Головного управління статистики у Донецькій області, яка викликана для дачі пояснень, в порядку ст. 30 ГПК України, ухвалою суду від 03.02.2014, у судовому засіданні 18.02.2014 та у письмових поясненнях зазначила, що відповідачем були надані виправлені дані щодо розміру викидів забруднюючих речовин, однак дані в цілому по області та м. Торезу не змінилися в одиницях виміру, оскільки відсоток недостовірності даних у цілому по Донецькій області за 2010 склав 0,0003%, за 2011 склав 0,0003%, за 2012 склав 0,0004%, що свідчить про відсутність необхідності публікації у статистичних виданнях.

Суд, заслухавши прокурора, представників сторін, третю особу 1 та посадових осіб, викликаних в судові засідання для дачі пояснень, в порядку ст. 30 ГПК України, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

У листопаді 2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області Голубовою О.В. було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, початок перевірки - 12.11.2012, завершення перевірки - 30.11.2012, за результатами якої були складений акт №12/206, відповідно до якого відповідач, за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, при здійсненні господарської діяльності по вул. Стаханова (котельня №2), по бул. Ілліча (котельня №4), по проспекту Гагаріна, 14 (котельня №3) м. Тореза використовував стаціонарні джерела викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, внаслідок чого відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с.14-19).

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області Голубовою О.В. відносно директора відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення від 12.11.2012 №000766 (а.с.28) та, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.11.2012 №12/472, на директора відповідача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 78 КУАП у виді штрафу в сумі 136грн. (а.с.27), який був сплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №772 від 17.12.2012 (а.с.64).

За наслідками перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідачу, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області Голубовою О.В., було винесено припис від 07.12.2012, №12/206 (а.с.29).

Відділом екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів (невиконання заходів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064 (далі - Методика №639), було розраховано розмір збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на відповідача за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, відповідно до якого загальна сума збитків складає 1 058 163 грн. 66 коп. (а.с.13).

Позивачем, в претензії від 04.06.2013 №02-2116, було запропоновано відповідачу відшкодувати збитки у сумі 1 058 163 грн. 66 коп., завдані державі (а.с.11), у відзиві на претензію від 25.06.2013 №01-210 відповідач зазначив, що він не відмовляється від обов'язку отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і при настанні опалювального періоду зобов'язується завершити процес отримання вказаного дозволу, з огляду на що просив позивача відкликати претензію до настання опалювального періоду (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з 01.01.2010 по 31.12.2012 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювались відповідачем без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Відповідно до п. б) ч.1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», використання природних ресурсів, зокрема, підприємствами здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», зокрема, підприємства, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Статтею 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що особи, винні, зокрема, у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до п. є) ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Згідно з частинами 4,5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами визначені статтею 17 Закону України «Про відходи», відповідно до якої суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема:

- визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

- на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

- своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів;

- забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;

- відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

- мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами.

Згідно ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.2 Методики №639 встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Відповідно до п.3.6 Методики №639, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з п. 3.12 Методики №639, факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Факт усунення порушень відповідачем, встановлених актом №12/206 підтверджується отриманням дозволів №1414700000-74 від 11.09.2013, №1414700000-75 від 11.09.2013, №1414700000-76 від 11.09.2013 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з терміном дії до 11.09.2018 (а.с.68-70).

Сума у розмірі 1 058 163 грн. 66 коп., визначена згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, станом на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Статтею 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Частиною 2 ст.69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Главою 9 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України №128 від 09.08.2013 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Після розподілу кошти у відповідних обсягах засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються за призначенням на відповідні рахунки.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача та третьої особи 1 щодо того, що прокурором невірно обрано позивача, а саме Державну екологічну інспекцію у Донецькій області, виходячи з наступного.

Пунктом 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04.11.2011 №429 (далі - Положення), встановлено, що державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до п. 6.17. Положення, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Завдання Держекоінспекції визначені п.4 Положення.

Наднормативні викиди в атмосферне повітря завдають істотної шкоди довкіллю та порушує інтереси держави, а отже прокурор, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» мав право на звернення до суду за захистом інтересів держави та вірно визначив позивача у справі.

Доводи відповідача, що розмір шкоди повинен був розрахований з моменту виявлення порушення, як передбачено п. 3.11. Методики, судом відхилені, оскільки зазначеним пунктом визначений момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент з якого нараховуються збитки.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 11.07.2012 у справі №5002-34/5511-2011.

Суд відмовляє в задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи що порушення відповідача позивачем було виявлено під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (початок-12.11.2012, завершення-30.11.2012), суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог.

Крім того, суд відмовляє третій особі 1 у задоволенні заяви про застосування позовної давності до вимог позивача з огляду на те, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч.4 ст.27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами третіх осіб.

Оплата відповідачем до місцевого бюджету коштів за забруднення навколишнього середовища не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо невірного розрахунку позивачем розміру завданих збитків державі, зробленого на підставі невірно визначених статистичних даних, оскільки відповідачем первинні дані були подані до органу статистики самостійно, доказів які б свідчили про помилковість первинних даних відповідачем до суду не надано.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів та не доведено як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання третьої особи 1 про припинення провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач використовував стаціонарні джерела викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, відповідно до п.6 ч. 1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити його виконання.

Розстрочення виконання рішення є правом суду, яке ним реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений господарським судом. При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, діє в межах тарифів, затверджених міською радою, приймаючи до уваги що держава частково компенсує різницю між реальними витратами відповідача та отриманими платежами, зважаючи на фінансовий стан відповідача (а.с.102-128), суд, з метою створення належних умов для виконання рішення суду, з огляду на необхідність збереження можливості відповідача продовжувати здійснення господарської діяльності, вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду на 2 роки з дня набрання рішенням законної сили.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Міськтепломережа» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Поповича, 22, код ЄДРПОУ 33394363) на користь державного бюджету України, обласного бюджету Донецької обласної ради та місцевого бюджету Торезької міської ради 1 058 163 грн.66 коп., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Розстрочити виконання рішення суду у справі на 24 місяці, шляхом сплати Комунальним підприємством «Міськтепломережа» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Поповича, 22, код ЄДРПОУ 33394363) суми у розмірі 1058163грн. 66 коп. рівними частинами, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Комунального підприємства «Міськтепломережа» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Поповича, 22, код ЄДРПОУ 33394363) на користь Державного бюджету України 21 163 грн. 27 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник

Суддя М.В. Сажнева