Рішення № 38338022, 22.04.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" квітня 2014 р. Справа № 906/142/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Ковальчуку Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства "Сейко" (м. Коростишів, Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка" (м.Москва, Російської Федерації)

про стягнення 38897,00грн.

Малим приватним підприємством "Сейко" пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка" про стягнення 192586,00 російських рублів, що еквівалентно 28897,00грн, з яких: заборгованості в сумі 160551,00 російських рублів, 19587,00 російських рублів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених контрактом №01 від 18.03.2013, в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений контрактом строк.

25.03.2014 представник позивача надав клопотання за вх. №02-44/237/14 від 25.03.2014, в якому просить суд продовжити розгляд справи без участі представника позивача та продовжити строк розгляду справи. Змін та доповнень до позовних вимог не має.

08.04.2014 судом роздруковано з інтернет порталу Федеральної податкової служби (http://egrul.nalog.ru/) відомості, внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та картку юридичної особи з інтренет порталу Єдиного Федерального реєстру відомостей по фактах діяльності юридичної особи (http://fedresurs.ru/) щодо відповідача.

В судовому засіданні 22.04.2014 судом долучено до матеріалів справи копію списку №481 згрупованих поштових відправлень поданих в Житомир-2с за 10.02.2014, роздруковано та долучено до матеріалів справи відомості з інтернет порталу http://ukrposhta.ua щодо місцезнаходження та стану поштового відправлення; копії списків Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 26.03.2014 та 10.04.2014, а також роздруковано та долучено до матеріалів справи відомості з інтернет порталу http://ukrposhta.ua щодо місцезнаходження та стану поштових відправлень.

Представник позивача в судове засідання 22.04.2014 не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 22.04.2014 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.04.2014 не виконав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 між Малим приватним підприємством "Сейко" - продавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка" - покупець (відповідач у справі) укладений контракт №01 та додаток №3 від 19.08.2013 (а.с. 14-18).

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Статтею 11 Багатосторонньої угоди (СНД) Країн - учасниць від 20.03.1992 "Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" встановлено, що права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.

Пунктом 12 контракту, сторони встановили, що всі суперечки та розбіжності, які виникли по цьому контракту, будуть вирішуватися шляхом взаємних переговорів. У разі якщо зазначені спори або розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню у відповідному арбітражному суді позивача.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справа з іноземним елементом.

Згідно ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому статтею 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Враховуючи положення зазначених законів, а також те, що спірні відносини виникли між позивачем та відповідачем, який знаходиться в Житомирській області, суд вважає правомірним, звернення позивача до господарського суду Житомирської області, а даний спір підвідомчим та підсудним господарському суду Житомирської області.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного контракту, позивач 25.09.2013 поставив відповідачу товар на загальну суму 321102,00 рублів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с. 25), оригінал якої оглянутий в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В абзаці 1 пункту 4 контракту від 18.03.2013 сторони погодили, що оплата товару за даним контрактом, проводиться у рублях РФ, шляхом перерахування відповідачем вартості товару на банківський рахунок, вказаний позивачем, протягом 5 банківських днів з моменту виставлення інвойсу.

Позивач не надав суду докази виставлення відповідачу інвойсу.

Крім того, в абз. 2 п.4 контракту від 18.03.2013 сторони погодили, що умови оплати за товар по даному контракту, обумовлюються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно специфікацій №3 від 19.08.2013 (а.с. 18), умови оплати: передоплата 50%.

Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару у контракті не встановлений.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач пред'явив відповідачу вимогу (претензію) від 23.12.2013 за №88 (а.с. 31-34) про сплату боргу, яка була направлена на адресу відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 35).

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача закінчився 17.01.2014, оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана ним 10.01.2014, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення (а.с. 35).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 160551,00 російських рублів.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 10 вищезазначеного контракту, у випадку затримки у перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідач сплачує пеню 0,1% від не перерахованої суми.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня за період з 01.10.2013 по 01.02.2014 в сумі 19587,00 російських рублів.

Разом з тим, при нарахуванні суми пені позивач застосував відсоток пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Слід також зазначити, що такої ж правової позиції притримується ВГС України в постанові від 14.02.2008 по справі №5/2164 та в постанові від 23.09.2008 по справі №47/350.

Крім того, позивач невірно здійснив розрахунок суми пені не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача закінчився 17.01.2014, про що зазначалось вище.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період з 18.01.2014 по 01.02.2014 (включно):

- (160551,00 російських рублів (сума боргу) х 13% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2014 році) х 15 (кількість прострочених днів) = 857,74 російських рублів.

Таким чином, загальна сума пені за період з 18.01.2014 по 01.02.2014 (включно) складає 857,74 російських рублів.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 161408,74 російських рублів, з яких: 160551,00 російських рублів заборгованості, 857,74 російських рублів пені. В частині стягнення 18729,26 російських рублів пені в позові необхідно відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 4400,00 російських рублів, що еквівалентно 1000,00грн витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2014 між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №250 від 30.08.1996 (зворотна сторінка а.с. 47), витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 47), укладено договір про надання правової допомоги і процесуальне представництво (а.с. 46), згідно якого адвокат зобов'язався в межах наданих повноважень, відповідно до своєї компетенції та чинного законодавства надавати позивачу правову допомогу із здійсненням процесуальних функцій представника інтересів позивача в господарській справі з уповноваженням адвоката вчиняти всі передбачені законодавством для учасника розгляду - позивача процесуальні дії без встановлення обмежень (ст.22 ГПК) по господарській справі №906/142/14 за позовом МПП "Сейко" до ТОВ "Бостон Кераміка" (м.Москва) про стягнення боргу, яка розглядається господарським судом Житомирської області (п.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1 надав позивачу послуги на суму 1000,00грн, що еквівалентно 4400,00 російських рублів які сплачено позивачем адвокату, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 06.03.2014 (а.с. 49).

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 546, 655 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка", Російська Федерація, 125502, м. Москва, вул. Петрозаводська, 9, корп. 2, офіс 8, ІПН/КПП 7731168820/774301001 ОГРН 1027739825310 на користь Малого приватного підприємства "Сейко", 12504, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Горького, 70, ідентифікаційний код 13564684 - 160551,00 російських рублів заборгованості, 857,74 російських рублів пені, 8084,00 російських рублів витрат по сплаті судового збору, 4400,00 російських рублів витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 18729,26 російських рублів пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.04.14

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2 - позивачу рек. з пов.

3- 4 відповідачу (рек. з повід.)за 2-ма адресами: 125502, м. Москва, вул. Петрозаводська, б. 9, корпус 2 офіс 8,

127299, м. Москва, вул. Косм. Волкова, б.16, офіс 304.