Ухвала суду № 38336126, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/292/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова організація", третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова організація", третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області про скасування державної реєстрації змін до установчих документів. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач відсутній за своїм місцезнаходженням, податкова звітність не подана, тобто формальна, а не фактична зміна місцезнаходження ТОВ "Торгова організація" спрямована на здійснення фіктивної підприємницької діяльності, підприємство, на думку позивача, не має наміру проводити фінансово-господарську діяльність за новою адресою реєстрації.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Торгова організація" (ід.код 38828928) зареєстровано 29.07.2013 року як юридичну особу Реєстраційною службою Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис №18821020000020833. Реєстраційною службою Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 27.12.2013 року №18821070001020833 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - зміна місцезнаходження (витяг з ЄДР серії АД №363543).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №363543 місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Торгова організація": 14030, Чернігівська обл., місто Чернігів, Новозаводський район, вулиця Одинцова, будинок 17-А, офіс 308-А.

Управлінням оподаткування та контролю об'єктів і операцій повідомлено, що ТОВ "Торгова організація" станом на 15.01.2014 року податкова звітність з податку на прибуток, податку на додану вартість, ресурсним та рентним платежам до ДПІ у м. Чернігові не подана (службова записка від 15.01.2014 № 210). При цьому, як зазначав позивача у своїй заяві від 11.02.2014 року №2932/14, ТОВ "Торгова організація" перебуває на обліку в ДПІ у м.Чернігові як платник податків з 10.02.2014 року (службова записка від 10.02.2014 року №311).

Так, ДПІ у м.Чернігові було проведено необхідні та достатні заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ "Торгова організація", за результатами яких не встановлено його місцезнаходження за адресою: вул.Одинцова, 17-А, офіс 308-А, м.Чернігів, 14030, про що складено довідку від 15.01.2014 року №46д/07 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Згідно абз. 7 ст. 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

В силу ч. 7 ст. 29 Закону державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті.

При цьому, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, ст 30 Закону передбачено, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Таким чином, необхідно звернути увагу на те, що державний реєстратор під час реєстраційних дій не має права перевіряти подані відомості та вимагати інші документи, ніж ті, що передбачені чинним законодавством.

За обставин, коли законодавством не передбачена перевірка відомостей про місцезнаходження юридичної особи, які подаються державному реєстратору, немає підстав для визнання недійсною їх реєстрації лише з підстав недостовірності таких відомостей.

Законодавством встановлено спеціальний порядок дій відповідних суб'єктів владних повноважень у випадку встановлення незнаходження юридичної особи за вказаною у Єдиному державному реєстрі адресою.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Частиною 12 ст. 19 цього Закону передбачено, що у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно ч. 14 ст. 19 Закону, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, аналізуючи вищевказані правові норми, необхідно зазначити, що чинним законодавством встановлено чіткий порядок виникнення негативних наслідків для юридичної особи у випадку встановлення незнаходження її за юридичною адресою.

При цьому, судом встановлено, що ДПІ у м.Чернігові не зверталось до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області з повідомленням про встановлення відсутності ТОВ "Торгова організація" за його місцезнаходженням, у зв'язку з чим позивачем як суб'єктом владних повноважень не дотримано процедуру, передбачену ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Враховуючи наведене, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що у разі встановлення податковим органом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням контролюючий орган повинен звернутися до державного реєстратора, а той в свою чергу повинен, дотримуючись процедури, підтвердити відомості про місцезнаходження юридичної особи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування іншого порядку дій повноважних органів у випадку встановлення незнаходження юридичної особи за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі.

Отже, як встановлено вище, звернення з даним адміністративним позовом є протиправним, тому суд прийшов до висновку, що ДПІ у м.Чернігові при виконанні управлінських функцій в порушення вимог пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами) - без належного з'ясування обставин, недобросовісно використано права та обов'язки контролюючого органу при зверненні до суду про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.