Ухвала суду № 38336052, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/812/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач має податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3973,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 3 973 (три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 25 коп. на р/р 33111341700007, код платежу 11010500, одержувач: УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, банк одержувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Фізичною особою ОСОБА_2 до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 23.01.2013 року була подана декларація про майновий стан і доходи №99198.

Відповідно до п.п. 164.2.4, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподаткованого платника податку включається: частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням ст. 172-173 Податкового кодексу України.

Зокрема, в другому розділі поданої декларації №99198 відповідачем відображені доходи від операції з продажу (обміну) об'єктів нерухомого та /або рухомого майна в розмірі 79464,81 грн., з яких сума податку, яка підлягає сплаті платником податку складає 3973,25 грн.

Згідно статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позивачем, відповідно пп. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України, до відповідача було направлено податкову вимогу від 06.11.2013 року №8015-17 на суму 3973,25 грн.

Проте, сума заборгованості на день розгляду спору залишається несплаченою.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 -VI, податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Кодексу, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.5.41 ст.41 Кодексу, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу і виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно з пп. 20.1.18. п.20.1 ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які повністю підтверджуються наявними в справі доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини справи, на які ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві посилається в якості їх обґрунтування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 17 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.