Ухвала суду № 38335563, 16.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/389/14-ц Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.Провадження № 22-ц/780/2595/14 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 51 16.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Сушко Л.П., Поліщука М.А.

при секретарі Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа: в.о. начальника відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» Марченко Сергій Олександрович, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивувала тим, що з 2000 року працювала у відокремленому підрозділі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - Вагонна дільниця станції Київ-пасажирський. 12 липня 2011 року була призначена на посаду старшого нарядника резерву провідників Вагонної дільниці станції Київ -пасажирський, а 02 грудня 2013 року наказом від 3096/ос, її було переведено на посаду інженера з обліку та використання робочого часу поїзних бригад, без зміни функціональних обов'язків. Наказом №3247/ос від 30 грудня 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків, а саме на підставі наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №429 від 02 липня 2013 року.

Підставою для звільнення став протокол оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками від 05 грудня 2013 року, відповідно до якого комісія встановила, що ОСОБА_1 було погоджено заяву про надання чергової відпустки провіднику пасажирських вагонів ОСОБА_3 за його відсутності, чим допущено порушення вимог Посадової інструкції старшого нарядника поїзних бригад.

Професійний комітет вагонної станції Київ-Пасажирський надав обґрунтовану відмову відносно звільнення ОСОБА_1. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає звільнення безпідставним та незаконним.

Просила поновити її на посаді інженера з обліку та використання робочого часу поїзних бригад у відокремленому підрозділі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2013 року по день поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера робочого часу поїзних бригад у відокремленому підрозділі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» Вагонна дільниця станції «Київ-Пасажирський». Стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7545 грн. 85 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Додатковим рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2014 року рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера робочого часу поїзних бригад у відокремленому підрозділі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» Вагонна дільниця станції «Київ-Пасажирський» допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» просить суд скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, з 13 травня 2000 року ОСОБА_1 працювала у відокремленному підрозділі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» - Вагонна дільниця станції Київ-пасажирський. (Т 1 а.с.5-7)

12 липня 2011 року була призначена на посаду старшого нарядника резерву провідників Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський, а 02 грудня 2013 року наказом від №3096/ос, її було переведено на посаду інженера з обліку та використання робочого часу.

Наказом №3247/ос від 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання трудових обов'язків. (Т 1 а.с.8)

Підставою звільнення позивача з роботи зазначено наказ від 07 липня 2013 року № 429 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та протокол оперативної наради по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни від 05 грудня 2013 року (а.с. 11-12 т.1). В зазначеному протоколі вказується на те, що позивачка погодила відпустку провіднику вагонів ОСОБА_3 в той час, коли він перебував на території Російської Федерації, чим порушила вимоги пунктів 2.11; 3.6 Посадової інструкції старшого нарядника поїзних бригад.

Подання адміністрації про надання згоди на звільнення позивачки за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України від 24 грудня 2013 року розглянуто профспілковим комітетом первинної профспілкової організації в той же день (а.с. 15-17 т.1). Своє рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки профком мотивував тим, що позивачкою не порушено порядок оформлення працівником відпустки та не порушені пункти 2.11; 3.6 Посадової інструкції старшого нарядника поїзних бригад. Крім того до заперечень на апеляційну скаргу відповідача позивачкою додано витяг з протоколу засідання від 24 грудня 2013 року, з якого вбачається про дотримання профспілковим комітетом порядку розгляду подання адміністрації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст.ст. 43, 246 КЗпП України, а саме: без врахування відмови виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Судова колегія вважає такі висновки суду правильними виходячи із наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Стаття 43 ч.1 КЗпП передбачає, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 ст.40 і пунктами 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Стаття 246 КЗпП України передбачає, що первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України»та статутом професійної спілки.

Відповідно до вимог п.10 ч.1 ст. 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення порядку при звільненні працівника, передбаченого ст. 43 КЗпП України, що дає підстави для поновлення працівника на роботі.

Доводи апеляційної скарги про неналежне оформлення рішення профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та його необґрунтованість, не можуть бути враховані з підстав, які наведені в мотивувальній частині вказаної ухвали. Матеріали цивільної справи свідчать про те, що профком належним чином розглянув подання адміністрації про надання згоди на звільнення позивачки, прийняв рішення про відмову у наданні згоди на звільнення працівника і своє рішення обґрунтував.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відхилити, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: