Ухвала суду № 38334681, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15347/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Шантіль» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0006922209 від 22 травня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Шантіль» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №0006922209 від 22 травня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Райт Експерт» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 квітня 2013 року по 13 травня 2013 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Кондитерський дім «Шантіль» з ТОВ «Райт Експерт» за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2013 року №447/22.9/32071161, в якому встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.3,198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 250000,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року - 151000,00 грн., за листопада 2012 року - 99000,00 грн.

На підставі акту перевірки №447/22.9/32071161 від 13 травня 2013 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року №0006922209, згідно якого за порушення ст.185, п.п.198.3,198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 312500,00 грн., у тому числі 250000,00 грн. за основним платежем та 62500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання та використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (рекламодавець) та ТОВ «Райт Експерт» (рекламіст) був укладений договір про виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів №01-1/10 від 01 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого рекламіст зобов'язується надавати послуги з виготовлення та розміщення реклами у спосіб, визначений умовами даного договору, а рекламодавець зобов'язується приймати і оплачувати послуги рекламіста в строки і на умовах, визначених цим договором. Згідно з додатками №1-№3 до даного договору ТОВ «Райт Експерт», як рекламіст, зобов'язувалося надати позивачу певні види рекламних послуг у визначених місцях на загальну суму 906000,00 грн., в тому числі ПДВ 151000,00 грн., при цьому сторонами договору визначено перелік виконуваних послуг та схему розрахунків, перелік місць розповсюдження рекламної продукції, а також погоджено макети рекламних матеріалів (листівок) та екіпірування для учасників промо-акцій.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000050 від 30 жовтня 2012 року, податкову накладну №2 від 30 жовтня 2012 року, платіжні доручення з відмітками банку на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Також між позивачем (рекламодавець) та ТОВ «Райт Експерт» (рекламіст) був укладений договір про виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів №2978/11 від 01 листопада 2012 року, відповідно до умов якого рекламіст зобов'язується надавати послуги з виготовлення та розміщення реклами у спосіб, визначений умовами даного договору, а рекламодавець зобов'язується приймати і оплачувати послуги рекламіста в строки і на умовах, визначених цим договором. Згідно з додатками №1-№3 до даного договору ТОВ «Райт Експерт», як рекламіст, зобов'язувалося надати позивачу певні види рекламних послуг у визначених місцях на загальну суму 594000,00 грн., в тому числі ПДВ 99000,00 грн. Сторонами договору визначено перелік виконуваних послуг та схему розрахунків, перелік місць розповсюдження рекламної продукції, а також погоджено макети рекламних матеріалів (листівок).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000109 від 30 листопада 2012 року, податкову накладну №87 від 30 листопада 2012 року, платіжні доручення з відмітками банку на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

При цьому, позивач, основними видами діяльності якого є виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, вищезазначені договори з ТОВ «Райт Експерт» укладав з метою рекламування продукції власного виробництва, пошуку нових клієнтів та розширення ринку збуту, що безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС №129/220/35471376 від 27 березня 2013 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Райт Експерт» з питань правильності формування та нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період травень 2012 року-листопад 2012 року, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), за результатами перевірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за відповідний період, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період, що перевірявся.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС №129/220/35471376 від 27 березня 2013 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Райт Експерт», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Райт Експерт» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Райт Експерт» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Райт Експерт» та позивачем.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Райт Експерт», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, пов'язаності результатів наданих послуг з господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року №0006922209, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.