Постанова № 38334674, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20215/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001862202 від 06 серпня 2013 року відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав неповного та неправильного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт вказує про неправомірність висновків суду, який погодився з доводами податкового органу, що отримана ПрАТ «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» перестрахувальна комісія не відноситься до доходів від страхової діяльності, у зв'язку з чим нарахування відповідачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій є законним. Крім того, у свої додаткових письмових поясненнях, апелянт звертає увагу, що норма Податкового кодексу України, порушення якої інкримінується податковим органом та яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні набула чинності лише з 01 січня 2013 року, в той же час зобов'язання з податку на прибуток нараховані за 2011, 2012 роки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини, які спричинили спір між сторонами, однак, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, в період з 31 травня 2013 року по 26 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведена планова виїзна перевірка ПрАТ «Страхова компанія «Чартіс Україна» (згідно Статуту в новій редакції зареєстрованого в 2013 році змінено назву на ПрАТ «АІГ Україна») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №342/26-56-22-02-10/30858295 від 18 липня 2013 року, в якому встановлено порушення пп.156.2.3 п.156.2 ст.156 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток від іншої ніж страхова діяльність у сумі 3456062,00 грн., а саме за 2011 рік в сумі 1587032,00 грн., за 2012 рік - 1869030,00 грн.

На підставі акта №342/26-56-22-02-10/30858295 від 18 липня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 06 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001862202, згідно якого за порушення пп.156.2.3 п.156.2 ст.156 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на загальну суму 3923319,00 грн., у тому числі 3456062,00 грн. за основним платежем та 467257,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак, рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві №4762/10/26-15-10-04 від 27 вересня 2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України №16632/6/99-99-10-01-15 від 03 грудня 2013 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Як вбачається з обґрунтувань, наведених в акті податкової перевірки, підставою для висновків відповідача про порушення страховою компанією податкового законодавства стало віднесення останньою доходів у вигляді перестрахувальних комісій, отриманих від компаній-перестраховиків за договорами перестрахування, до доходів від страхової діяльності, які мають оподатковуватися за ставкою 3%, тоді як податковий орган вважав, що зазначені доходи відносяться до таких, що не пов'язані із страховою діяльністю і мають оподатковуватися за повною ставкою податку на прибуток, встановленою для відповідного звітного періоду (23% - 2011 рік, 21% - 2012 рік).

Суд першої інстанції погодився з вищезазначеною позицією податкового органу, зазначивши, що позивач є частково страховим брокером та не надає страховий захист, а передає його до перестрахування. На підтвердження зазначеного висновку суд вказує, що комісійна винагорода, яка є складовою частиною страхового платежу, та виплачувалася перестраховиками позивачу, становила близько 70% цього страхового платежу, у зв'язку з чим підприємство (страхувальник) не має можливості отримати страхове відшкодування в повному обсязі у разі настання страхового випадку.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача, як на час, що був охоплений перевіркою, так і на час розгляду справи в суді зазначені: інші види страхування, крім страхування життя (65.12); інша допоміжна діяльність у сфері страхування (66.29); перестрахування (65.20).

Податковою перевіркою встановлено, що за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року ПрАТ «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» уклало 112034 договорів страхування від нещасних випадків, страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страхування іншого майна, страхування відповідальності перед 3-ми особами (крім ЦВ власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування медичних витрат, страхування фінансових ризиків з резидентами.

Крім того, перевіркою також встановлено, що позивачем з метою страхування виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником укладалися договори перестрахування з іншими компаніями-нерезидентами. Однією з умов зазначених договорів перестрахування було сплата страховику (цеденту) перестрахувальної комісії. З матеріалів справи вбачається, що за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивачем отримано перестрахувальної комісії на загальну суму 16419554,00 грн. Зазначені обставини судом першої інстанції встановлено вірно та не заперечуються сторонами.

Водночас, особливості оподаткування страховика податком на прибуток встановлено ст.156 Податкового кодексу України. Так, як слідує з вимог вищезазначеної статті ставка податку (п.156.2 ст.156 Податкового кодексу України) залежить від наступних факторів:

- чи оподатковуються доходи від страхової діяльності, передбачені в пп.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перелік вищезазначених доходів не є виключним;

- чи оподатковуються доходи отримані від провадження страхової діяльності із страхування життя (п.156.4 ст.156 Податкового кодексу України);

- чи оподатковуються доходи, які не пов'язані із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування (пп.156.2.3 п.156.2 ст.156 Податкового кодексу України).

Повна ставка податку на прибуток згідно вищезазначеної класифікації застосовується лише у випадках, передбачених пп.156.2.3 п.156.2 ст.156 Податкового кодексу України. Отже, виходячи з покладеного ч.2 ст.71 КАС України обов'язку доводити правомірність свого рішення суб'єктом владних повноважень, саме податковий орган зобов'язаний надати суду переконливі, належні та допустимі докази, які підтверджують його висновок про те, що перестрахувальна комісія не є доходом від страхової діяльності, а також неможливість, враховуючи розмір цієї комісії, отримання страхового відшкодування у повному обсязі у разі настання страхового випадку. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не досліджувалося питання щодо виплат страхового відшкодування, а також наявністю чи відсутністю проблем при виплаті такого страхового відшкодування, пов'язаних з укладанням позивачем договорів перестрахування. З огляду на зазначене, висновок податкового органу про те, що позивач є страховим брокером та фактично здійснює посередницьку діяльність у сфері страхування, є непідтвердженим припущенням, яке не може бути взяте до уваги судом апеляційної інстанції, як належний та допустимий доказ.

Крім того, пп.156.2.3 п.156.2 ст.156 Податкового Кодексу України, на який відповідач посилається в оскаржуваному повідомленні-рішенні, був внесений до Податкового кодексу України Законом України від 02 жовтня 2012 року №5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування» та набрав чинності з 01 січня 2013 року. Колегія суддів звертає увагу щодо неможливості посилання відповідача в обґрунтування порушення на вказану норму з огляду на незворотність дії закону в часі відповідно до загальних принципів законодавства України.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити на помилковість висновку щодо неналежності доходів у вигляді перестрахувальної комісії до доходів, отриманих від страхової діяльності.

Відповідно до визначення, наведеного у ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст.2 Закону «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Відповідно до ст.12 вищевказаного Закону перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Таким чином, право на укладання договорів перестрахування передбачено чинним законодавством України. З акту перевірки, а також інших наявних у справі письмових пояснень відповідача не вбачається, що укладені позивачем договори перестрахування не відповідають вимогам законодавства та (або) укладені з компаніями, що не мають права на здійснення страхування (перестрахування).

Перестрахувальна комісія - це комісія отримана страховиком (цедентом, перестрахувальником) за передачу ризиків у перестрахування іншим страховикам. При укладанні договору перестрахування, перестрахувальник (цедент) перераховує деяку частину страхової премії, отриманої від страхувальника. В той же час, перестрахувальник (цедент) несе певну суму витрат, пов'язаних з укладанням прямого договору страхування, у зв'язку з чим, компанія перестраховик компенсує перестрахувальнику (цеденту) узгоджену частину цих витрат шляхом виплати комісійних.

Колегія суддів також звертає увагу, що чинне законодавство не містить обмежень щодо обсягів перестрахування, які можуть здійснювати страхові компанії, та не визначає можливі розміри комісійних винагород, які можуть отримуватися цими страховими компаніями (цедентами). Зазначені умови є предметом договірного регулювання між страховиком та перестраховиком, у зв'язку з чим у податкового органу відсутні будь-які повноваження щодо визначення виду діяльності та отримуваних доходів страховиком, виходячи виключно із свого суб'єктивного бачення такої діяльності без посилання на імперативні норми законодавства, якими б така позиція обґрунтовувалася.

Підпунктом 156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування; інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя; суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування; доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями; нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні; суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду; суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента; суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення; винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування; інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності. При цьому, колегія суддів наголошує, що вищезазначений перелік не є вичерпним.

Таким чином, для визначення пов'язаності або непов'язаності доходів у вигляді перестрахувальних комісій із страховою діяльністю необхідно встановити, яку мету переслідував страховик, укладаючи договори перестрахування, які права та обов'язки на нього покладаються цим договором чи залишається він відповідальним перед страхувальником.

Проаналізувавши вищевикладені норми Закону України «Про страхування» у взаємозв'язку з вимогами Податкового кодексу України, зважаючи на наявні у справі матеріали, які підтверджують правову позицію страхової компанії та не спростовані податковим органом, колегія суддів вважає, що отримання позивачем перестрахувальних комісій безпосередньо пов'язано із здійсненням останнім страхової діяльності, а отже є доходами від такої діяльності та мають відповідним чином бути відображеними у податковому обліку підприємства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2013 року №0001862202, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 лютого 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 лютого 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства «АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 06 серпня 2013 року №0001862202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.