Постанова № 38334671, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 734/93/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бригинець М. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Козелецької селищної ради, Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Козелецької селищної ради Чернігівської області про скасування рішення Козелецької селищної ради VIII сесії шостого скликання від 23 жовтня 2012 року «Про передачу у власність земельної ділянки» щодо земельної ділянки площею 0,068 га. в АДРЕСА_1

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, згідно договору дарування від 26 грудня 1973 року мати позивача подарувала йому домоволодіння, а саме - 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до Сводного оціночного акту, виданого 03 грудня 1973 року Ніжинським бюро технічної інвентаризації, за вищевказаним домоволодінням рахуються надвірні будівлі: будинок, 2 сараї, погріб, колодязь, огорожа.

За зазначеним домоволодінням закріплена земельна ділянка 0,1372 га.

За поясненнями свідків будинок збудовано у 1924 році, один з сараїв побудовано у семидесятих роках.

Згідно договору купівлі-продажу від 12.08.2008 р. ОСОБА_4 передав у власність покупцю ОСОБА_3 частину будинку (трикімнатна квартира) житловою площею 18,9 кв. м. та 28,3 кв. м. загальної площі, прибудова дерево «а» загальною площею 5,7 кв. м. за зазначеною адресою.

Надалі ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила поділити будинок, надвірні споруди та встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою.

Рішенням Козелецького районного суду від 01.10.2009 р. позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області позов задоволено частково.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини: сараю «Б», вартістю 15068 (п'ятнадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 00 коп., сараю «В», вартістю 422 (чотириста двадцять дві) грн. 00 коп., пригребиці та погребу «П», загальною вартістю 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 00 коп., вбиральні «У», вартістю 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. і колодязя, вартістю 602 (шістсот дві) грн. 00 коп.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на сарай «Б», вартістю 15068 (п'ятнадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 00 коп., сарай «В», вартістю 422 (чотириста двадцять дві) грн. 00 коп., пригребицю га потреб «П», загальною вартістю 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 00 коп., вбиральню «У», вартістю 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. і колодязь, вартістю 602 (шістсот дві) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9577 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп. компенсації вартості 1/2 частин сараю «Б», сараю «В», пригребиці та погребу «П», вбиральні, «У» і колодязя шляхом списання коштів, внесених ОСОБА_3 на депозитний рахунок апеляційного суду Чернігівської області № 37311022000353, код 02894527, в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

У задоволенні позову в частині поділу будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Встановлено наступний порядок користування присадибною земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1: - виділено ОСОБА_3 у користування 680 м2 присадибної земельної ділянки, в тому числі під житловим будинком - 33 м2 , під господарськими будівлями - 60 м2, під прибудинковою територією - 587 м2; виділено ОСОБА_2 у користування 680 м2 присадибної земельної ділянки, в тому числі під житловим будинком - 41 м2, під прибудинковою територією - 639 м2; виділено ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у спільне користування двір площею 12 м2.

Лінії розподілу присадибної земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 вирішено прокласти у спосіб, вказаний у варіанті № 3 додатку № 2 до висновку № 02-12 С судової будівельно-техічної експертизи, виконаного 11 квітня 2012 року Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації».

23 жовтня 2012 року, на час чинності рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2012 року, Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області VIII сесії шостого скликання, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вирішила передати у власність земельні ділянки третій особі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0680 га.

Однак, 12.12.2012 р. вказане рішення суду апеляційної інстанції скасовано Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Козелецького районного суду від 11 квітня 2013 року, яке набрало чинності, відмовлено в повному обсязі ОСОБА_3 у розподілі домоволодіння, надвірних споруд і присадибної ділянки.

Всупереч рішенню суду, влітку 2013 року сусід позивача ОСОБА_4 (колишній власник частини будинку) зруйнував та зніс його надвірні споруди: сарай "Б", сарай "В", пригребицю, погріб "П", вбиральню "У" і колодязь "К" і на їх місці почав будувати собі будинок на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки, на яких були розмішені надвірні будівлі. Підставою для виготовлення Державних актів було спірне рішення Козелецької селищної ради VIII сесії шостого скликання від 23 жовтня 2012 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно п.36 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються відповідно до закону питання по регулюванню земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції достовірно відображено обставини справи в мотивувальній частині рішення, а в діях органу місцевого самоврядування на час прийняття оскаржуваного рішення відсутні ознаки протиправності.

Проте, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог колегія суддів вважає хибним з огляду на наступне.

З рішення Козелецького районного суду від 11 квітня 2013 року вбачається, що за договором купівлі-продажу від 12.08.2008 р. ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 ? жилого будинку.

Вказана обставина, на думку колегії суддів, виключає право власності на надвірні споруди ОСОБА_3 за будь-яких обставин в будь-який проміжок часу.

Тобто, на момент винесення спірного рішення, керуючись положеннями ст. 118, яка передбачає можливість приватизації земельної ділянки зі статусом перебуваючої у користуванні, орган місцевого самоврядування передав у власність земельну ділянку, на якій розташовувались будівлі позивача.

Тим самим, спірне рішення набуло ознак такого, що не відповідає діючому законодавству, тобто є протиправним.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Так колегія суддів приходить до висновку, що прийняттям спірного рішення відповідач обмежив право позивача на користування та володіння належним йому майном, що є неприпустимим.

Не взявши даний факт до уваги, суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що на час розгляду справи в суді першої інстанції надвірні споруди знесено, а тому в межах правового поля земельна ділянка вільна від статусу такої, що підлягає приватизації особою, яка має у власності нерухомість, що на ній розміщена.

Натомість, колегія суддів зауважує, що грубе порушення права власності позивача шляхом знищення іншою особою об'єктів власності в часовому просторі вчинене пізніше, ніж надано у приватну власність земельну ділянку особі, яка не мала на це права.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність права на приватизацію земельної ділянки у третьої особи та відсутність будь-яких прав на цю земельну ділянку у позивача на час винесення спірного рішення не відповідає обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Козелецької селищної ради, Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування рішення задовольнити.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Козелецької селищної ради VIII сесії шостого скликання від 23.10.2012 р. «Про передачу у власність земельної ділянки» щодо земельної ділянки площею 0,068 га. в АДРЕСА_1

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 15.04.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.