Постанова № 38334016, 14.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2010 року 12:10 № 2а-15336/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Федорова Сергія Федоровича

від відповідача 1: Бєгунової Ольги Олексіївни, Нагорняк Наталії Василівни

від відповідача 2: не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомдержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києвадо товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі»простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» та товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» про стягнення коштів у сумі 765 100 грн., отриманих за нікчемним правочином.

Позовні вимоги обгрутовано тим, що між відповідачами укладено нікчемний правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків. Через несплату податків спричиняться шкода економічним інтересам суспільства, у зв'язку з чим наступають наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» проти позову заперечив з посиланням на правомірність укладеного між відповідачами договору та відсутність мети приховування оподаткування. Крім того, в своїх запереченнях відповідач зазначив, що встановлені статтею 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. На думку відповідача, позивачем при зверненні до суду порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» до суду не з'явився, заперечень проти позову не подав, був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать матеріали справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» та товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» за період з 01.07.2008 по 30.09.2008.

Перевіркою встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» в особі директора Бурка О.В. (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» (виконавець) в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір від 02.06.2008 про надання юридичних послуг. Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовникові за його окремим дорученням юридичні послуги.

На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» виписано податкову накладну від 19.08.2008 № 11908, а між сторонами підписаний акт виконаних робіт від 31.10.2008 №31/10-08.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 10.09.2009 №541/1-23-08-33592366 та подано позов до Окружного адміністративного суду міста Києва про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до умов договору від 02.06.2008, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» в особі директора Бурка О.В. (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» (виконавець) в особі директора ОСОБА_6, виконавець бере на себе зобов'язання з надання юридичних послуг замовникові, зокрема, щодо перевірки відповідності вимогам законодавства всіх локальних актів, які видаються органами (підрозділами) замовника та його клієнтів, учать у підготовці та укладанні різного роду договорів між замовником та його клієнтами з іншими особами, ведення позовної роботи за матеріалами, які готує замовник, представництво інтересів замовника в суді та інше.

За наслідками виконання умов цього договору сторонами складено акт від 31.10.2008 №31/10-08, відповідно до якого вартість юридичних послуг за договором складає 765 100,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 127 516, 67 грн.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» було виписано на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» податкову накладну від 19.08.2008 №11908 на суму 765 100,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 127 516,67 грн.

Як зазначено в акті державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права», згідно протоколу допиту ОСОБА_6 фактично господарська діяльність ним не здійснювалась, ніяких товарно-матеріальних цінностей він не отримував та не відпускав, роботи та послуги не виконував та не надавав.

Враховуючи, що правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та відсутність цих наслідків у договорних відносинах між відповідачами, державною податковою інспекцією зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між відповідачами.

Під час судового розгляду справи у судовому засіданні оголошувалась перерва у зв'язку із необхідністю витребовуння додаткових доказів у справі, зокрема, доказів щодо реальності господарських операцій (надання юридичних послуг за договором, з конкретним переліком та підтвердженням видів послуг). Разом з тим, відповідних доказів товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лінія права» суду не надано.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.03.2010, видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» за КВЕД є: інші спеціалізовані будівельні роботи; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; будівництво будівель; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; будівництво інших споруд; будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену.

За таких обставин, укладаючи договір про надання юридичних послуг від 02.06.2008 товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» брало на себе зобов'язання надати послуги, які не пов'язані з його видами діяльності.

Зазначене не спростовано відповідачами.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною першою названої статті якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, за змістом наведеної норми, у разі, якщо сторонами виконаний нікчемний договір, стягнення з добросовісної сторони в дохід держави провадиться за умови повернення їй усього одержаного за таким правочином недобросовісною стороною, тобто, в даному випадку, повернення недобросовісною стороною коштів.

За вимогами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до статті 250 названого Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.09.2006 №06/53 «Про визнання недійсним договору»).

Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що договір про надання послуг укладений відповідачами 02.06.2008, акт виконаних робіт складено 31.10.2008, а позов до суду подано лише 01.12.2009. Отже, державною податковою інспекцією при зверненні до суду з відповідним позовом не дотримано вимог статті 250 Господарського Кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено та підписано 19.07.2010