Постанова № 3833319, 17.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.04.2009 р.                                                                                 № 2а-2524/09/2670

09:46

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МДК»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 14682305 від 10.10.2008, № 15552305 від 24.10.2008, № 15562305 від 24.10.2008 Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з вимогами визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 14682305 від 10.10.2008, яким визначено позивачеві штрафні санкції у розмірі 34340,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15552305 від 24.10.2008, яким визначено позивачеві штрафні санкції у розмірі 11220,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15562305 від 24.10.2008, яким визначено позивачеві штрафні санкції у розмірі 25600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи те, що оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки позивачем порушено положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

19.09.2008 працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя проведено перевірку позивача, за результатом якої складено Акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності від 19.09.2008.

Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265, оскільки в гральному закладі на момент перевірки знаходиться 101 гральний автомат, які не фіскалізовані, тобто не переведені у фіскальний режим роботи, не опломбовані та не зареєстровані в органах державної податкової служби.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 14682305 від 10.10.2008, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265 та відповідно до статті 17 Закону № 265 застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34340,00 грн., застосованих за не переведення гральних автоматів у фіскальний режим.

29.09.2008 працівниками Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська проведено перевірку позивача, за результатом якої складено Акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 29.09.2008.

Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, оскільки в гральному закладі на момент перевірки знаходиться 33 гральних автоматів, які не фіскалізовані, тобто не переведені у фіскальний режим роботи, не опломбовані та не зареєстровані в органах державної податкової служби.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15552305 від 24.10.2008, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265 та відповідно до статті 17 Закону № 265 застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11220,00., застосовані за не переведення гральних автоматів у фіскальний режим.

24.09.2008 працівниками Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська проведено перевірку позивача, за результатом якої складено Акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.09.2008.

Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, оскільки в гральному закладі на момент перевірки знаходиться 75 гральних автоматів, які не фіскалізовані, тобто не переведені у фіскальний режим роботи, не опломбовані та не зареєстровані в органах державної податкової служби. Крім того, здійснено розрахункові операції на суму 20,00 грн. без застосування РРО.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15562305 від 24.10.2008, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265 та відповідно до статті 17 Закону № 265 застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25600,00, з яких: 25500,00 грн. штрафні санкції - застосовані за не переведення гральних автоматів у фіскальний режим, а 100,00 грн. –за невикористання РРО при здійсненні розрахунків.

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Щодо не переведення грального автомату у фіскальний режим.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 Закону № 265 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до положень статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Пунктом 2 статті 17 Закону № 265 встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298, розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Даний Порядок не поширюється на реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1315 затверджено Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Положення № 1315 Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) - перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва (далі - моделі), які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Рішення про включення моделей до Державного реєстру приймає Державна податкова адміністрація за наявності позитивного висновку технічної комісії. Копія рішення надсилається уповноваженій організації.

Пункт 1 частини 1 статті 2 Закону № 265 встановлює, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Аналізуючи вказану норму, суд дійшов висновку про можливість застосування грального автомату як реєстратора розрахункових операції лише за умови, якщо він здійснює фіскальні функції та призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів.

При цьому, статтею 12 Закону № 265 чітко встановлено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що актом перевірки не встановлено та не з’ясовано наявність відповідного грального автомату (його моделі) у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій. Представником відповідача не спростовано факту відсутності даного грального автомату у відповідному Державному реєстрі РРО.

Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 17 Закону № 265 обов’язковою умовою відповідальності суб’єкта господарювання визначає наявність РРО, яким є реєстратор внесений до відповідного реєстру. При цьому відповідальність настає при встановленні факту здійснення операцій з використанням РРО внесеного до Державного реєстру РРО, який, при цьому, не переведений у фіскальний режим роботи, не зареєстрований або не пломбований. Отже, відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції на підставі вказаної норми, оскільки апарат або пристрій не внесені до Державного реєстру РРО, який не відповідає фіскальним та іншим вимогам РРО, встановленим законодавством України, не можна вважати РРО в розумінні Закону про РРО.

Крім того, з огляду на статтю 12 та абзац 2 статті 2 податковою службою не встановлено під час перевірки та не відображено належним чином у акті перевірки, що гральні автомати згідно свого технічного паспорту призначені для реєстрації розрахункових операцій, мають ознаки РРО, так як відсутнє фіскальне забезпечення у вигляді пристрою або програмно-технічного комплексу.

Аналізуючи викладені вище обставини та норми, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню в частині застосування штрафних санкцій за не переведення у фіскальний режим гральних автоматів, так як відповідальність застосовано за фактами і обставинами, які не визначено законом –за відсутності відповідного РРО. Адже гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні Закону № 265. Оскільки реєстраторами розрахункових операцій є ті, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування. При цьому, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій підлягають внесенню саме визначені Положенням та, виключно, реєстратори розрахункових операцій, встановлених моделей. Разом з цим, гральні автомати не внесено до Реєстру.

При цьому суд зазначає, що автомат може бути внесено до реєстру, у разі наявності у нього фіскальної пам’яті, яка зможе виконувати фіскальної функції у відповідності до норм Закону № 265.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу, що до позивача застосовано санкції, визначені нормою, яка передбачає застосування санкцій за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Враховуючи те, що гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій, з огляду на те, що його не внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушення принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Також суд не приймає покликання відповідача на зміст постанови КМ України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»№ 121 від 07.02.2001, у відповідності до якої установлено терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Поряд з цим, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена постанова за своїм змістом є абстрактною, та не містить конкретних зобов’язань до суб’єктів господарювання вчинити конкретну дію у встановлений строк –обладнати автомат фіскальним пристроєм (не встановлює особу яка здійснює відповідне переведення суб'єктів підприємницької діяльності) та, додатково, як зазначена вище постанова КМ України, так і Закон про РРО не встановлюють відповідальність за не встановлення фіскальної пам’яті у кожному ігровому автоматі. Поряд з цим, як зазначає позивач з покликанням на матеріали справи, операції здійснюються з усіх ігрових автоматів через один зареєстрований, опломбований, переведений у фіскальний режим роботи РРО. Зазначене Закон не визначає порушенням.

Щодо застосування штрафних санкцій оскаржуваним рішеннями за здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Адже, пунктом 1 статті 17 Закону № 265 чітко встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що порядок гри полягає у тому, що гравець зайшовши до залу ігрових автоматів має можливість одразу розпочати гру (без необхідності початкового оформлення “кредитів” у касира, отримання фішок, жетонів та інш.), шляхом безпосереднього розміщення грошових коштів у купюроприймачі ігрового автомату. Після гри, у разі наявності виграшу, гравець підходить до каси де касир з початку видруковує касовий чек про купівлю кредитів (понесені гравцем витрати на гру), після чого роздруковується чек щодо виграшу. При цьому як видача виграшу, так і вилучення залишку коштів в автоматі полягає у процедурі інкасуванні купюроприймальника ігрового автомату (кешбокс) з подальшим переміщенням його до каси ігрового залу, наступною процедурою оприбуткування коштів у касі з послідуючим проведенням по касі операцій з внесення готівки у формі придбання кредитів, та відповідною виплатою виграшу, у разі, якщо такий наявний. При цьому кешбокси усіх ігрових автоматів не фіскалізовані.

Враховуючи вищезазначене, установлений відповідачем порядок гри, суд приходить до висновку про те, що має місце невиконання вимог Закону про РРО в частині належної реєстрації операцій через реєстратор розрахункових операцій надання послуги з гри на гральних автоматах. При цьому, судом не встановлено фактів протиправних дій інспекторів податкової служби з приводу не надання можливості проведення або закінчення розрахункової операції.

У відповідності до п.п.4.4. Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО № 614 від 01.12.2000 реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією.

Як встановлено матеріалами справи на момент гри операція з продажу кредитів фактично не проведена через РРО, що є порушенням Закону про РРО.

Таким чином, враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає, що початок гри без отримання касового чеку, з подальшим інкасуванням коштів незалежно від наявності виграшу, тягне за собою на момент перевірки інспекторами податкової служби касову невідповідність, у зв’язку з невикористанням РРО для оприбуткування належним чином отриманих коштів за продані кредити (наданні послуг з гри), що є порушенням норм Закону про РРО. Адже наявний факт надання послуги, після якого, вартість цих послуг може бути як відображеною у касі, так і ні, що може бути механізмом направлення готівкових коштів поза фіскальною процедурою, передбаченою Законом про РРО. Наявність у гравця касового (первинна видача ігровим закладом перед початком гри з метою фіксації придбання кредитів, фішок, жетонів, тощо) чеку унеможливлює будь-яку касову невідповідність обумовлену процедурою, порядком гри.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, факти відображені у Акті перевірки щодо не застосування РРО при наданні послуги - гри, встановлені за таких обставин інспекторами податкової служби, є вірними та обґрунтованими, а оскаржуване рішення в частині визначення штрафних санкцій є обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним частиною 3 статті 2 КАС України.          

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення саме в частині застосування штрафних санкцій за не переведення гральних автоматів у фіскальний режим.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 14682305 від 10.10.2008.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15552305 від 24.10.2008.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15562305 від 24.10.2008 в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 25500,00 грн.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «МДК»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 32308749) за рахунок Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                       О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.04.2009.