Постанова № 3833261, 25.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.03.2009 р.                                                                                 № 17/64

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Прокат» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень Представники сторін: від позивача:Панасюк О.В., Бахарєва І.В., Демченко Д.В. (довіреність в матеріалах справи) від відповідача: Решотка В.В. (довіреність в матеріалах справи)

.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Прокат»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №0001032320/0, №0001022320/0 від 04.09.08р.; №0001022320/1 та № 0001282320/1 від 19.11.08р.

          В судовому засіданні 25.02.09р. позивач подав заяву про зміну позовних вимог та просить суд визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.11.08р №0001022320/1 та № 0001282320/1.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та не погоджуючись з висновком податкового органу про неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості пального, витраченого на транспортні перевезення, вказує на те, що пальне придбавалось та фактично використовувались позивачем в межах і для господарської діяльності позивача, що підтверджено відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (подорожніми листами, посвідками на відрядження водіїв, накладними на внутрішнє переміщення, товарно-транспортними накладними , актами списання пального, тощо). Позивач зазначає, що виробничий цикл його діяльності вимагає своєчасної доставки сировини на об’єкти її переробки, а готової продукції – до складських приміщень і об’єктів збуту, що складає зміст підготовки, організації і ведення його господарської діяльності.

За таких обставин, позивач вважає, що ним правомірно, відповідно до вимог пункту 5.1., 5.2.1.п.5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, п.п 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з придбання паливно-мастильних матеріалів , в зв’язку з чим просить суд скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

          Відповідач у письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні позов не визнає, мотивуючи тим, що в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 , п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість пального на суму 107242 грн., витраченого на транспортні засоби перевезення, без доведення зв’язку таких витрат з господарською діяльністю та оформлення належним чином первинної документації. Зокрема, товарно-транспортні накладні, надані до перевірки оформлені з порушенням вимог Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346 та не містять найменування товару, який перевозився, відомостей про вантаж, назву і ціну за перевезення одиниці товару, загальну суму товару, його вагу, відомості про власника товару тощо. За відсутності належним чином оформленої первинної документації, що підтверджує перевезення товару автомобільним транспортом, позивач невправі, на думку податкового органу, відносити витрати з придбання пального до складу валових, та відповідно відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості пального, без документального підтвердження факту використання пального в межах господарської діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податкової інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Прокат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2008р., за результатами якої складений акт перевірки № 3375/23-616-32593163 від 15.08.08 р.

На підставі акту перевірки, ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001022320/0 від 04.09.08р, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 37465 грн., в тому числі: 26810 грн. за основним платежем та 10655 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- № 0001032320/0 від 04.09.08р, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 32172 грн. , в тому числі: 21448 грн. за основним платежем та 10724 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          За результатами процедури адміністративного оскарження, податкове зобов’язання з податку на прибуток залишене без змін, про що свідчить податкове повідомлення № 0001022320/1 від 19.11.08р. , а з податку на додану вартість змінене та прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001282320/1 від 19.11.08р., згідно з яким загальна сума визначеного податкового зобов’язання з ПДВ становить 24822 грн., в тому числі: 16548 грн. за основним платежем та 8274 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          Зазначені податкові-повідомлення рішення від 19.11.08р є предметом даного спору.

          Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.п.5.1., п.5.2.1, 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу валових витрат вартості пального , витраченого на транспортні перевезення без оформлення належним чином первинної документації на загальну суму 107242 грн. за період IV квартал 2006 р.- 1 квартал 2008 року. В акті перевірки зазначено (стор 11-12 акту), що списання пального здійснене позивачем згідно подорожніх листів, оформлених не відповідно до вимог законодавства; в актах виконаних робіт (послуг) та товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, відсутні основні реквізити: який товар транспортувався; відомості про вантаж, назву, загальну суму товару; загальну вагу перевезеного товару ( по аналогії з типовою формою № 1-ТН), з якого місця відбулось транспортування; адреса пунктів загрузки і розвантаження; зазначення адреси продавця та покупця; хто є власником товарів, що транспортується; який товар транспортувався (куплений чи проданий); навантажувально-розвантажувальні роботи; довіреність на передачу товару на транспортування.

          За відсутності належним чином оформленої первинної документації, що підтверджує перевезення товару автомобільним транспортом, позивач невправі, на думку податкового органу, відносити витрати з придбання пального до складу валових, та відповідно відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості пального, без документального підтвердження факту використання пального в межах господарської діяльності.

          Суд не погоджується з позицією податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає вимоги позивача обґрунтованими , а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Перевіркою встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 3705-ПКЛ від 12.10.06р. позивач придбавав паливно-мастильні матеріали з використанням пластикових старт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»за 100% передоплатою вартості пального. При цьому, відповідно до п.3.4.,3.5. Договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим у власність покупцем у момент вибірки товару у відповідній кількості за даними чека терміналу постачальника. Дата отримання товару покупцем та його кількість вказуються у видаткових накладних, що виписуються постачальником. Відповідно до п.3.6. Договору, копія чека платіжного терміналу з вказівкою реквізитів старт-карти покупця є достатнім підтвердженням одержання товару і послуг по даній старт-карті.

Факт придбання пального шляхом внесення на старт-карту грошових коштів по безготівковому перерахунку та отримання пального відповідно до видаткових накладних за перевіряємий період та квитанцій не заперечується податковим органом.

Щодо витрачання пального та підстав для віднесення витрат до складу валових, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР , валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, «господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою....»(п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать обставини справи, транспортні засоби (два автомобілі КАМАЗ) використовувались позивачем для перевезення готової продукції, а також сировини, в межах Товариства з одного відокремленого об’єкта до іншого з метою організації та забезпечення ведення господарської діяльності позивача, що пов’язана з доставкою сировини на об’єкти її переробки, а готової продукції –до складських приміщень і об’єктів збуту. Такі перевезення з одного відокремленого об’єкта Товариства до іншого здійснювалось як в межах, так і поза межами м. Києва, про що свідчать долучені до матеріалів справи подорожні листи, товарно-транспортні накладні, накладні на внутрішні перевезення, посвідчення на відрядження водієві з відмітками про відбуття у відрядження та прибуття у пункти призначень, вибуття з них та прибуття до місця постійної роботи, а також договори оренди позивачем офісних та складських приміщень, куди здійснювались перевезення.

Відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Так, з подорожніх листів, які долучені до матеріалів справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, вбачається рух пального (кількість виданого і витраченого дизпалива, показники спідометра, найменування вантажу, тоннаж металопрокату, який перевозився , напрямок перевезення та маршрут руху (звідки взяти вантаж і куди доставити), тощо . До подорожніх листів позивачем оформлялись накладні на внутрішні переміщення, в яких зазначалось найменування фірми відправника (позивача), склад відправника та склад одержувача (позивача), найменування товарно-матеріальних цінностей, їх кількість та підписи осіб, які видали ТМЦ і їх одержали . На переміщення товару поза межами м. Києва , позивачем оформлялись товарно-транспортні накладні, в який зазначені відомості про найменування товару, маса брутто тощо. Копії зазначених накладних долучено до матеріалів справи. За наведених обставин, безпідставними є доводи податкового органу про те, що використання пального на транспортні перевезення здійснювалось без оформлення належним чином первинної документації.

Така первинна бухгалтерська документація слугувала підставою для списання фактично використаного пального, про що позивачем були складені відповідні акти списання (копії долучено до матеріалів справи).

Покликання податкового органу на відсутність в товарно-транспортних накладних такого обов’язкового реквізиту, як ціна товару не заслуговує на увагу, як і не заслуговують на увагу доводи податкового органу про відсутність довіреностей на одержання товару, оскільки, в спірному випадку, позивачем не здійснювалась реалізація товару третім особам. Відтак, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. N 99 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за N 293/1318, довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей видається одержувачами у разі, коли такі цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно.

Безпідставними суд вважає також доводи податкового органу про відсутність актів виконаних робіт, оскільки законодавством не передбачено складання актів виконаних робіт при переміщенні вантажів.

Недоліки в заповненні деяких подорожніх листів та товарно-транспорних накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них одиниці виміру вантажу , не роблять ці подорожні листи та накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці документи можуть бути підставою для висновку суду про достовірність підтвердження фактичності використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 КАС України.

За наведених обставин та правових норм, висновок податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу валових, витрат на придбання пального на суму 107242 грн., витраченого на транспортні засоби для перевезення в межах господарської діяльності позивача - неправомірний, в зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001022320/1 від 19.11.08р. підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо правомірності формування позивачем валових витрат на загальну суму 107242 грн. за період IV квартал 2006 р.- 1 квартал 2008 року, а також положення підпунктів 7.4.1, 7.4.4. п.7.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо порядку та підстав включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості фактично придбаного та використаного пального в межах господарської діяльності платника податку –позивача, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, чого не заперечує відповідач. В зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення № 0001282320/1 від 19.11.08р., згідно з яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 24822 грн., в тому числі: 16548 грн. за основним платежем та 8274 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем у розмірі 3,40 грн. слід присудити позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.11.08р №0001022320/1.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.11.08р № 0001282320/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Прокат»(код 329593163) - 3,40 грн судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 30.03.2009 року.