Ухвала суду № 38331650, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року м. Київ К/800/22907/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

у справі № 2а-15929/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгперспектива» (далі - позивач, ТОВ «Торгперспектива»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Торгперспектива» звернулось у листопаді 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2012 року № 0005972220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 228 876,62 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 219,16 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2012 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС від 08.11.2012 року № 0005972220.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованими, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» (код ЄДРПОУ 32674158) за період червень та серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 388/1-22-20-33881039 від 25.10.2012 року, у якому зафіксовано встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на додану вартість в сумі 228 876,62 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 року № 0005972220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання визначено з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 228 876,62 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 219,16 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Торгперспектива», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами реальність укладених угод із контрагентом - ТОВ «ПРІОРІТЕТ-ЮС», а саме: позивачем не надано договорів на транспортування отриманого товару, копій товарно-транспортних накладних; з матеріалів справи не вбачається, яким чином у контрагента позивача виникла необхідна кількість товару (заготовок шихтових 0,6 т. - 12 т., заготовок шихтових до 0,6 т.); актом звірки не встановлено наявність у ТОВ «ПРІОРІТЕТ-ЮС» необхідних матеріальних ресурсів, персоналу та складських приміщень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 25.05.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» (постачальник) укладено договір поставки № 600, за умовами якого ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» за весь період дії договору поставило позивачу товару на загальну суму 1 367 850,00 гривень. Встановлено, що за червень 2011 року ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» поставило позивачу по зазначеному договору товару на загальну суму 720 000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 120 000,00 гривень. Ціна, найменування та кількість товару за зазначений період визначено специфікацією № 2 від 01.06.2011 року.

Реальність здійснення зазначеної господарської операції встановлено судом апеляційної інстанції при дослідженні, долучених позивачем до матеріалів справи, акту приймання-передачі, видаткових накладних, податкових накладних.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що оплата позивачем товару за вказаним договором була здійснена наступним чином.

Так, станом на 30.06.2011 року заборгованість позивача перед ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» по зазначеному договору складала 1 221 850,00 гривень. Суму заборгованості у розмірі 424 850,00 гривень перераховано позивачем на рахунок ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС», що підтверджується, наявними у матеріалах справи та дослідженими судом апеляційної інстанції платіжними дорученнями.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.10.2011 року між позивачем та ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог частини оплати в розмірі 652 233,00 гривні по договору поставки № 600 від 25.05.2011 року та договору купівлі-продажу майна № 15-01-10 від 15.01.2010 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 06.10.2011 року між позивачем та ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 600 від 25.05.2011 року, за умовами якої позивач зобов'язався передати ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» в погашення заборгованості у розмірі 144 767,00 гривень, що виникла у зв'язку з виконанням зазначеного договору поставки - простий вексель Серії АА 1513825. Факт отримання векселя підтверджується, наявним у матеріалах справи та дослідженими судом апеляційної інстанції, актом прийому-передачі векселя від 06.10.2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач повністю розрахувався за поставлений товар перед ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» по договору поставки № 600 від 25.05.2011 року.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується судом апеляційної інстанції, який дійшов вірного висновку про неправомірність доводів суду першої інстанції про неможливість поставки товару, відповідно до договору поставки № 600, укладеного між ТОВ «ПРІОРІТЕТ-ЮС» та ТОВ «Торгперспектива», зазначивши наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору, однією із умов договору поставки товару є - самовивіз товару протягом 2 місяців. Так, з метою реалізації умов договору позивачем укладено договір про надання транспортних послуг № 15/06 від 15.06.2011 року та договір перевезення вантажу № 106у від 23.06.2011 року, реальність укладення останніх та факт їх реалізації встановлено судом апеляційної інстанції при дослідженні, долучених позивачем до матеріалів справи, копій товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що посилання суду першої інстанції, як на підставу визнання безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ «ПРІОРІТЕТ-ЮС» виключно на акт проведення зустрічної звірки від 12.09.2011 року, в якому досліджувались господарські взаємовідносини між контрагентом позивача (ТОВ «ПРІОРІТЕТ-ЮС») та іншим суб'єктом господарювання - ТОВ «Сінергія-А», що, відповідно до норм чинного законодавства є необґрунтованим та, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, порушення норм законодавства між попередніми учасниками ланцюга у господарських взаємовідносин не є підставою для визнання недійним (у тому числі нікчемним) правочинів.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, 21.07.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» (виконавець) укладено договір підряду № 25, на умовах якого виконавець зобов'язується виконати роботи по настилці підлоги з металевим покриттям, відповідно до умов якого вартість робіт складає 257 232,00 гривні, у тому числі податок на додану вартість - 42 872,00 гривні.

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції актом приймання-передачі виконаних робіт, податковою накладною, простим векселем Серії АА 1513827, додатковою угодою №1 від 30.09.2011 року та актом прийому-передачі векселя.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач повністю розрахувався за виконані роботи перед ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» по договору підряду № 25 від 21.07.2011 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.07.2011 року між позивачем (замовник ) та ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» (виконавець) укладено договір підряду № 26, на умовах якого виконавець зобов'язувався виконати роботи, а саме здійснити комплекс заходів щодо доведення складових конструкцій у зборі будівлі «Цех точних сталевих відливок», які утворилися внаслідок ліквідації цієї будівлі, до стану придатного до продажу. Кількісні та якісні характеристики робіт визначені у специфікації. Пунктом 4.1. договору визначено вартість робіт, що складає 612 000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 102 000,00 гривень. Роботи по зазначеному договору були проведені ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» у два етапи: у липні та серпні 2011 року.

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції актом приймання-передачі виконаних робіт, податковою накладною, простим векселем Серії АА 1513828, додатковою угодою №1 від 30.09.2011 року та актом прийому-передачі векселя.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у повному обсязі розрахувався за виконані роботи перед ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» по договору підряду № 26 від 25.07.2011 року.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи фактичне виконання ТОВ «Торгперспектива» та ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС» зобов'язань за наведеними вище господарськими операціями.

Судом апеляційної інстанції при дослідженні податкових накладних встановлено, що останні складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені нормами чинного законодавства. Окрім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що судження відповідача, викладені в акті перевірки про нікчемність спірних правочинів, ґрунтується виключно на висновках акту, складеного іншим податковим органом за наслідками проведення перевірки, що не може братися судом до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів підряду, поставки, виконання робіт з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, контрагент позивача, ТОВ «ПРІОРИТЕТ-ЮС», на період здійснення спірних господарських операцій знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців, що не оспорюється відповідачем.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про задоволення вимог ТОВ «Торгперспектива».

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 2а-15929/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно З оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.