Ухвала суду № 38328864, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 рокусправа № 804/14176/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.

Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у

Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001722220 Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом, а не актами. ТОВ «Довіра» отримувала від ТОВ «ВКФ «Медея» послуги з переміщення своїх же товарів та їх транспортного експедирування до своїх покупців згідно товарно-транспортних накладних. Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.06. 2013 року № 0001722220.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що законодавством не передбачено право податкового органу щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів. У акті перевірки відсутні посилання на порушення кримінальних справ у зв'язку з господарською діяльністю контрагента позивача - ТОВ «ВКФ «Медея», вироків чи судових рішень, якими було б встановлено фіктивність підприємства.

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Довіра» відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: не досліджені всі обставини справи, що мають значення для вирішення питання по суті. Судом не було враховано, що незаконне формування податкового кредиту ТОВ «Довіра» відбулося за наслідками господарських операцій із контрагентом на підставі договору, укладеного без мети реального настання правових наслідків.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Довіра» (Замовник) та ТОВ «ВКФ «Медея» (Експедитор) було укладено договір № 0112/1 від 01.12.2010 року на транспортно-експедиторське обслуговування, крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКФ «Медея» (виконавець) укладено договір № 0112/2-погр від 01.12.2010 року про надання послуг завантаження та розвантаження.

Під час здійснення перевірки позивач на підтвердження виконання умов договору надав ДПІ податкові накладні, специфікації товару, що поставлявся, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, вантажні митні декларації та міжнародні товарно-транспортні накладні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ці документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, ДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог п. 198.1,п.198.2,п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як позивач, так і вказаний контрагент позивача, на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаним контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаних правочинів. Також, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров