Ухвала суду № 38328817, 26.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2014 року

справа № 1170/2а-4053/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №1170/2а-4053/12

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна компанія «Урга»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Міжнародна акціонерна компанія «Урга» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000620154 від 15.11.2012 р.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-4053/12. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем з його контрагентами угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь - які первинні господарсько-бухгалтерські документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №1170/2а-4053/12 адміністративний позов задоволено. (суддя – Флоренко О.Ю.) (т.5, а.с.6-13)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що з огляду на встановлення судом реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «АТД - Сервіс», відповідач неправомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №1170/2а-4053/12.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що внаслідок порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням ст. 203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, позивачем завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

30 квітня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№35096/13 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить залишити без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №1170/2а-4053/12. Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача в період з 29 жовтня 2012 року по 02 листопада 2012 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2009 року, червень 2009 року, серпень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року, червень-липень 2010 року, листопад-грудень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, серпень 2011 року, листопад-грудень 2011 року з урахуванням матеріалів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТД-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлено актом №216/15-4/14372024 від 05 листопада 2012 року.

Відповідач у вказаному акті зазначає, що правочини між ТВО «АТД-Сервіс» та покупцями здійснені без мети реальних наслідків.

Висновками акту перевірки №216/15-4/14372024 від 05 листопада 2012 року встановлено, що позивачем на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, з урахуванням ст.203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту ПДВ на загальну суму 112855,00 грн. Також, на порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням ст..203, 215,216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України позивачем завищено заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 92322,00 грн. Крім того, на порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198, п.201.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, з урахуванням ст.203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України позивачем завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 16515,00 грн.

15 листопада 2012 року Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби на підставі акта перевірки №216/15-4/14372024 від 05 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000620154, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 73251,0 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 26414,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «АТД - Сервіс» (Виконавець) та ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» (Замовник) укладено контракт від 09.12.2007 р.№366/Р-007 про надання комплексу послуг з організації ремонту авіаційного обладнання, проведення технічного обслуговування, поставки авіаційних агрегатів, запасних частин, комплектуючих, а також доопрацювань відповідно до бюлетенів, погоджених Державною авіаційною адміністрацією України.

Також 05 жовтня 2010 року між ТОВ «АТД - Сервіс» (Виконавець) та ЗАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія» «Урга» (Замовник) укладено договір №01/10-2010 (418-Р-2010) на виконання ремонту авіаційного обладнання.

На підтвердження виконання зазначених угод позивачем надано відповідні протоколи узгоджень, особові рахунки, платіжні доручення, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладі, акти здачі-прийняття робіт.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно реальності вчинення сторонами господарських операцій щодо виконання ТОВ «АТД - Сервіс» робіт, яки були предметом вказаних договорів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та ТОВ «АТД - Сервіс» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 лютого 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №1170/2а-4053/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 31 березня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна