Ухвала суду № 38328809, 26.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2014 року

справа № 811/183/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі №811/183/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрансбуд»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрансбуд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ №1927 від 22 жовтня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія Вайліс» за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року; визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення – рішення №000094022 та №000095022 від 12 листопада 2012 року. (а.с.3-5)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду 16 січня 2013 року відкрито адміністративне провадження у справі №811/183/13-а (а.с.1)

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі №811/183/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя – Мирошниченко В.С.) (а.с.133-135)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідач - Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі №811/183/13-а та відмовити в задоволенні позову. (а.с.140-141)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, в розумінні ст. 134 р. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та ст.185, 198 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 23 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2011 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Компанія Вайліс» за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, результати якої оформлено актом №162/22-2/32892736 від 30 жовтня 2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- п.1.32 та п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 138026 грн. у т.ч.: за 4 квартал 2010 року на суму 138026 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вайліс»;

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження ПДВ по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 220000 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вайліс»; завищення податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 36791 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вайліс»; та завищення рядка 18.2 декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 72789 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вайліс».

На підставі акта перевірки, 12 листопада 2012 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000940222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165630 грн., в т.ч. за основним платежем - 110420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -55210 грн.

- №0000950222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 207039 грн., в т.ч. за основним платежем - 138026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69013 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Вайліс» (постачальник) укладено договір № 18 на поставку дорожнього огородження 11 ДО-2, гарячої оцинковки.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем надано копії податкової накладної № 300902 від 30.09.2010р., накладної № 300902 від 30.09.2010р.

Також на підтвердження здійснення оплати за придбаний товар позивачем надано копію платіжного доручення № 163 від 04.10.2010р. та копії товарно-транспортних накладних.

Відповідач в акті перевірки вказує, що фінансово-госоподарська діяльність ТОВ «Компанія «Вайліс» здійснюється поза межами правовового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Компанія «Вайліс» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та ТОВ «Компанія «Вайліс» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 04 лютого 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі №811/183/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 31 березня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна