Постанова № 38324580, 14.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа № 5023/4756/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Буряк О.М., дов. №897/01-42 від 05.03.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 552 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від "11" грудня 2012 р. по справі № 5023/4756/12

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система", м. Харків,

до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", відповідача, про стягнення заборгованості в розмірі 498652,09 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 448380,96 грн., а також судовий збір в сумі 9937,05 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення змінити в частині відмови у стягненні з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" 50271,13 грн., а в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд відмовив у стягненні заборгованості за надані послуги за квітень, червень та липень 2009 року, застосувавши строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, при цьому, господарський суд не врахував тієї обставини, що сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 27.08.2009 року та додаткову угоду від 25.05.2010 року №2 до договору від 06.08.2008 року №536ДП/339-28НП-08, згідно з якими було встановлено графік та строк погашення заборгованості, яка виникла під час дії договору від 06.08.2008 року №536ДП/339-28НП-08, до 31.05.2011 року, у зв"язку з чим, з урахуванням вимог статті 257, частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо вимог про стягнення такої заборгованості спливає лише 31.05.2014 року.

До того ж, як вказує апелянт, відповідачем складався акт взаєморозрахунків та сплачувалась частина заборгованості, що свідчить про визнання боргу та переривання строку позовної давності в порядку статті 264 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 13.03.2014 року на 9:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2014 року об 11:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 10.04.2014 року на 10:30 год. у зв"язку із задоволенням усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися із матеріалами справи.

Представник позивача у судових засіданнях 13.03.2014 року, 02.04.2014 року та 10.04.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до пункту 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

А, оскільки, складання та підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків відбулося 31.10.2012 року, тобто, після закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за квітень, травень, липень 2009 року, то посилання апелянта на переривання вказаного строку позовної давності є безпідставним.

Крім того, вказує на те, що у пункті 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» також вказано на те, що якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

А тому, як вказує відповідач, оскільки оплата відповідачем здійснювалася лише частинами, така оплата не свідчить про визнання ним іншої частини заборгованості та не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності для іншої частин заборгованості - за квітень, травень, липень 2009 року

Крім того, відповідач звертає увагу на те, 27.12.2011 р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а 30.10.2012 року про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача було здійснено оголошення, яке опубліковано в газеті «Голос України» № 204(5454).

При цьому, як вказує відповідач, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.11.2011 року, що діяла до 19.01.2013 року) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 р. по справі № 5023/10655/11 затверджено реєстр конкурсних кредиторів Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» та визнано грошові вимоги Північної ЕС на суму 457 570,81 грн, при цьому заборгованість за квітень, червень, липень 2009 року до вказаних вимог включено не було, у зв"язку з чим вони вважаються погашеними.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102212921113 про вручення відповідачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 06.08.2008 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" та Державним підприємством "Завод ім. В. О. Малишева" було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача за № 536 дп/339-28 НП -08 (а.с.9-19).

Так, відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до пункту 1.1. договору позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу в обсягах згідно з договором про постачання електричної енергії з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а відповідач зобов'язався дотримуватися встановленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги, визначені в п.4.1 даного договору. А саме, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії за межі балансової належності електромереж згідно з додатком №2 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок споживача ( п.4.1.1 договору).

Щомісяця надавати позивачу власнику мереж показання розрахункових приладів обліку знятих на 0 годин 1 числа місяця наступного за розрахунковим факсимільним зв'язком в перший банківський день місяця, наступного за розрахунковим за встановленою формою (додаток №1) з наступним наданням оригіналу звіту поштою. (п.4.1.14 договору).

Щомісяця здійснювати плату за перетікання реактивної електроенергії до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.1.4.договору).

Так, позивачем в обґрунтування заявлених вимог надано звіти про обсяги перетікання реактивної електроенергії та обсяги споживання за період з квітня 2009 року по березень 2011 рік, що становить 498 652,09 грн. (а.с.77-103).

На виконання умов договору позивач провів обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії та виписав рахунки для оплати послуг, які відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги, зокрема, за квітень, червень та липень 2009 року, в той час як з позовом до суду він звернувся 22.10.2012 року, що підтверджується відтиском печатки господарського суду Харківської області про реєстрацію вхідної кореспонденції.

А тому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем був пропущений строк позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за квітень, червень та липень 2009 року.

При цьому, з посиланням на зазначені обставини, відповідачем було заявлене клопотання про застосування судом строків позовної давності у вказаній частині позову.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50 271,13 грн. за надані послуги в квітні, червні та липні 2009 року задоволенню не підлягають.

При цьому, доказів на підтвердження сплати решти заборгованості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 448380,96 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив доводи відповідача з приводу того, що борг за даним позовом підлягає списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" № 5213-17, оскільки відповідачем не було надано суду жодних доказів списання боргу в порядку пункту 2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром", за якою, зокрема, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд відмовив у стягненні заборгованості за надані послуги за квітень, червень та липень 2009 року, застосувавши строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, при цьому, господарський суд не врахував тієї обставини, що сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 27.08.2009 року та додаткову угоду від 25.05.2010 року №2 до договору від 06.08.2008 року №536ДП/339-28НП-08, згідно з якими було встановлено графік та строк погашення заборгованості, яка виникла під час дії договору від 06.08.2008 року №536ДП/339-28НП-08, до 31.05.2011 року, у зв"язку з чим, з урахуванням вимог статті 257, частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо вимог про стягнення такої заборгованості спливає лише 31.05.2014 року.

До того ж, як вказує апелянт, відповідачем складався акт взаєморозрахунків та сплачувалась частина заборгованості, що свідчить про визнання боргу та переривання строку позовної давності в порядку статті 264 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

А оскільки, складання та підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків відбулося 31.10.2012 року, тобто після закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за квітень, травень, липень 2009 року, то посилання апелянта на переривання вказаного строку позовної давності є безпідставним.

Крім того, у пункті 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" також вказано на те, що дії, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

А тому,оскільки оплата відповідачем здійснювалася лише частинами, така оплата не свідчить про визнання ним іншої частини заборгованості та не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності для іншої частини заборгованості - за квітень, травень, липень 2009 року.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 27.12.2011 р. господарським судом Харківської області було порушено провадження по справі справа № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а 30.10.2012 року оголошення про порушення провадження у справі про банкрутства відповідача було опубліковано у газеті «Голос України» № 204(5454).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 04.11.2011 р., що діяла до 19.01.2013 р.) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 р. по справі № 5023/10655/11 затверджено реєстр конкурсних кредиторів Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" та визнано грошові вимоги Північної ЕС на суму 457 570,81 грн, при цьому заборгованість за квітень, червень, липень 2009 року до вказаних вимог включено не було, у зв"язку з чим вони вважаються погашеними відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року у справі №5023/4756/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.04.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.