Постанова № 3832450, 04.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/247

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.06.2009 р.                                                                                 № 2а-1172/09/2670-6/247

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Віл"

до Державна податкова інспекція у Святошинському району в м. Києві

провизнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0001812310/1 від 29.12.08р.

Представники: від позивачаКириченко К.С. від відповідача Губар М.В. 04.06.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Віл»з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 29.12.2008 р. № 0001812310/1 про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 778135,50 грн., з яких 518757,00 грн. –основного платежу та 259378,50 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про зміну позовних вимог від 13.05.2009 р. та просив визнати недійсним недійсними податкові повідомлення –рішення № 0001812310/0 від 11.08.2008 р., № 0001812310/1 від 29.12.2008 р., № 0001812310/2 від 30.12.2008 р.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Золотий Віл»зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі - Закон України № 283/97-ВР). Позивач вказує на те, що Товариство не мало відомостей про банкрутство його контрагентів за господарськими операціями, та дізналося про даний факт лише під час проведення перевірки податковим органом, а тому не мало змоги включити суму заборгованості до валового доходу, як суму безповоротної фінансової допомоги.

Відповідач –ДПІ у Святошинському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує, та вказує на те, що Товариством невірно застосований п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що в свою чергу призвело до невключення до складу валових доходів суму заборгованості перед іншими юридичними особами після закінчення строку позовної давності. Відповідач стверджує, що підприємство повинно було застосувати п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 цього Закону.

Тому, на думку відповідача, донарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва в період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року було проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в результаті якої складено Акт перевірки від 29.07.2008 року № 139/23-50/30974099 (далі за текстом - Акт перевірки). На підставі даного Акта видане спірне податкове повідомлення –рішення від 11.08.2008 р. № 0001812310/0 на загальну суму 778135,50 грн., з яких 518757,00 грн. –основного платежу та 259378,50 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством не включено до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням –рішенням від 11.08.2008 р. № 0001812310/0 на загальну суму 778135,50 грн., та в порядку передбаченому п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг ТОВ «Золотий Віл» податковими органами (ДПІ у Святошинському районі м. Києва та ДПА у м. Києві), податкове повідомлення –рішення було залишено без змін, скарги Товариства - без задоволення.

Позивач вказує на те, що відповідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону, безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності. Контрагенти позивача за господарськими операціями ТОВ «СІС 2007», ТОВ «Логан»та ТОВ «Д»орсе»визнані банкрутами. Вказані підприємства не зверталися до позивача з вимогами щодо погашення заборгованості за придбані товари. Відомостей про визнання Товариств банкрутами позивач не мав, а тому не мав можливості віднести до валового доходу вказану заборгованість, яка є безповоротною фінансовою допомогою, і не була віднесена до валових витрат на підставі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Віл»мало взаємовідносини з ТОВ «СІС 2007»з приводу придбання комплектів етикеток для винної продукції відповідно до Договору № 4 від 25.07.2005 р. Станом на 01.10.2006 р. у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «СІС 2007»на суму 554851,49 грн., а станом на 01.03.2008 р. кредиторська заборгованість не погашалася та становила 403866,49 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 21.08.2006 р. ТОВ «СІС 2007»(код ЄДРПОУ 33506658) було визнано банкрутом та 18.10.2006 р. скасована державна реєстрація.

Також, між позивачем та ТОВ «Логан»(код ЄДРПОУ 32612327) був укладений договір № 197 від 01.04.2004 р. щодо придбання комплектів етикеток для винної продукції та гофрокороби, а саме ТОВ «Золотий віл»здійснювало придбання у ТОВ «Логан»(код ЄДРПОУ 32612327) етикеток та гофрокоробів.

          Постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2005 р. по справі №5/164/05 визнано банкрутом та 25.10.2005 р. скасовано державну реєстрацію ТОВ «Логан».

Станом на 01.11.2005 р. у ТОВ «Золотий Віл»обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Логан» на суму 283 942,76 грн. Станом па 01.03.2008 р. кредиторська заборгованість не погашалась, та становила 283 942,76 грн.

ТОВ «Д'орсе»(код 32720476) виконував маркетингові послуги для ТОВ «Золотий Віл»згідно договорів від 26.04.2005 р. № 1204/D, від 04.05.2005 р. №1305/S, від 02.09.2005 р. №2017/ТМ, від 03.10.2005 р. Станом на 01.04.2006 р. у ТОВ «Золотий Віл»обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Д'орсе»на суму 1 387 217,0 грн.. Станом на 01.03.2008 р. кредиторська заборгованість не погашалась, та становить 1 387 217,00 грн..

Також, постановою Господарського суду від 28.02.2006 р. по справі № 5/295/05 визнано банкрутом справа ТОВ «Д'орсе»(код 32720476) та 01.03.2006 р. скасована державну реєстрацію.

Відповідно до інформаційної бази ПДС ДПАУ та отриманих відповідей з регіональних ДПІ Господарським судом визнані банкрутами та скасовано державну реєстрацію наступним контрагентам ТОВ «Золотий віл»:

Документи, що підтверджують правонаступництво по вищезазначеним заборгованостям до перевірки не надавались.

Таким чином, у ТОВ «Золотий Віл»рахується кредиторська заборгованість: у 4 кварталі 2005 р. –283 942,76 грн., у 1 кварталі 2006 р. -1387 217,00 грн., та у 4 кварталі 2006 р.- 403866,00 грн., по яких минув термін позовної давності відповідно до ст.256 Цивільного Кодексу України.

В бухгалтерському обліку операція була відображена бухгалтерським записом Дт28 Кт 63, Дт 94 Кт 68 в особовій картці і оборотно-сальдовій відомості рахунку 631.685.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було встановлено невідповідність даних р. 01.6, р.03 декларації з податку ста прибуток за 9 місяців 2005 р., 1 квартал 2006 р. та за 2006 рік даним перевірки.

Позивач вказує на те, що безнадійна заборгованість обліковується по договору з ТОВ «СІС 2007»з 01.10.2006 р., з ТОВ «Логан»- з 01.11.2005 р. та з ТОВ «Д»орсе» - 01.04.2006 р. Однак, договорів на вимогу суду, в судове засідання не надав, а тому встановити строк виконання за договорами не вбачається за можливе.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових доходів відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України № 283/97-ВР, безповоротною фінансовою допомогою є зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності. Судом встановлено, що підприємством не включено до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги.

Як встановлює норма, вимоги п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України № 283/97-ВР, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Статтею 256 Цивільного кодексу встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності згідно ст. 263 Цивільного кодексу України, зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Відповідно до п. З ст.205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за ним зобов'язанням.

Доказів щодо правонаступництва контрагентів за господарськими операціями позивачем не надано.

Також, судом встановлено, що позивачем, всупереч вимогам п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не було включено до складу валових доходів суми заборгованості за договорами, укладеними з ТОВ «СІС 2007», ТОВ «Логан»та ТОВ «Д»орсе».

На думку суду, донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, ДПІ у Святошинському районі м. Києва правомірно розраховані штрафні (фінансові) санкції, винесені на податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у податкових повідомлень - рішень № 0001812310/0 від 11.08.2008 р., №0001812310/1 від 29.12.2008 р. та № 0001812310/2 від 30.12.2008 р.

Отже, суд погоджується з висновками відповідача, щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення №0001812310/0 від 11.08.2008 р., № 0001812310/1 від 29.12.2008 р. та № 0001812310/2 від 30.12.2008 р. винесені правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність винесеного податкового повідомлення –рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.