Постанова № 3832431, 04.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/213-25/480

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.06.2009 р.                                                                                 № 6/213-25/480

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

за позовомФірма "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о."

до Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києва

провизнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення

Представники: від позивачаПисаренко О.О. від відповідача Косякевич Ю.С. 04.06.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Фірма «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о.»в особі представництва Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о»звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000782370/2 від 30.08.2005 р.                     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2008 р. у справі № К-17851/06 (№ 25/480) постанова Господарського суду м. Києва від 28.12.2005 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 р. скасовані, а справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва для нового розгляду.                     Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2008 р. справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

                    Підставою для направлення справи Вищим адміністративним судом України на новий розгляд став той факт, що судами попередніх інстанцій не встановлено правового статусу Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о.»та його представництва на території України, їх прав та обов’язків по укладених договорах з учасниками спірних правовідносин.

                    В обґрунтування заявлених позовних вимог Фірма «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о.»в особі представництва Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о» вказує на те, що позивач є представництвом Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о.», яка знаходиться в Республіці Польща, тобто є не юридичною особою, а відповідно не має відокремленого майна, не може від власного імені набувати цивільних прав та обов’язків, в усіх випадках діє від імені і за дорученням нерезидента, що передбачено Положенням про представництво. Матеріали для клінічних досліджень, які були ввезені на територію України для проведення медичних досліджень знаходився у власності нерезидента –Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о», і у власність представництва не переходило. Тому, нарахування зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 70068,36 грн. суперечить чинному законодавству України.

                    Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що представництвом Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о» порушено вимоги п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що призвело до заниження валових доходів в зв’язку з не включенням до валового доходу вартість безоплатно отриманих матеріалів.

                    Підставою для донарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій став той факт, що позивач отримував матеріали для проведення клінічних досліджень не від своєї юридичної особи –нерезидента Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп з о.о», а від інших компаній, які знаходяться в Бельгії та Великобританії.

                    Тому, на думку відповідача, ним правомірно здійснено донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена перевірка представництва Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»(Польща) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 03.10.2002 р. по 01.04.2005 р., за результатами якої був складений акт від 30.06.2005 р. № 833-23-7-26195455 та прийняте податкове повідомлення –рішення від 01.07.2005 р. № 0000782370/0 на загальну суму 70068,36 грн., з яких 49922,48 грн. –основного платежу та 20145,88 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач –представництво Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.», не погодився з прийнятим податковим повідомленням –рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача податковими органами, скарги Представництва Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»залишилися без задоволення, спірне податкове повідомлення –рішення –без змін.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, представництво «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»було створено юридичною особою Польщі Фірмою «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»(нерезидент) та зареєстроване Мінекономіки 31.05.2002 р. за реєстраційним номером № ПІ -2937. Власником постійного представництва виступає нерезидент –Фірма «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.».

Представництво діє на підставі Положення (копія є у справі).

Представництво не є юридичною особою, не має відокремленого майна, не може від власного імені набувати цивільних прав та обов’язків, в усіх випадках діє від імені і за дорученням нерезидента (п.п. 1.1, 1.5 Положення про представництво).

Очолює представництво директор, що діє від імені позивача за довіреністю (копія є у справі), організує виконання рішень і розпоряджень нерезидента (п.п. 6.1, 6.3-6.5, 6.8 Положення про представництво).

Представництво створено для представництва інтересів позивача з приводу клінічних досліджень, організації і проведення клінічних досліджень, роботи з дозвільними інстанціями, дослідниками та дослідницькими центрами, ввезення матеріалів клінічних досліджень, забезпечення постачань матеріалів клінічних досліджень у дослідницькі центри та лабораторії, збору, обробки даних клінічних досліджень, формування заключного звіту по дослідженню, експорту/знищення невикористаних матеріалів (п.п.2.1, 2.2 Положення про представництво. Згідно з ст. 7 Закону «Про лікарські засоби»від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР, клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Вони можуть проводитись у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом. Для проведення клінічних випробувань лікарських засобів підприємства, установи, організації або громадяни подають відповідну заяву, до якої додаються матеріали, які містять загальну інформацію про лікарський засіб, результати його доклінічного вивчення, зразки лікарського засобу та проект програми клінічних досліджень. За ст. 9, 17, 20 вказаного Закону, лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу зазначаються: назва та адреса виробника; назва лікарського засобу; назва діючої речовини (латинською мовою). До заяви додаються: матеріали доклінічного вивчення, клінічного випробування та їх експертиз. Незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань. На території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно «Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 лютого 2006 р. № 66, для одержання висновку Державного фармакологічного центру МОЗ України щодо проведення клінічного випробування здійснюється ідентифікація як самого заявника (спонсора) клінічних випробувань лікарського засобу, так і офіційного представника спонсора в Україні з метою проведення даного випробування.

Про проведення клінічного випробування складається брошура дослідника, досьє лікарського засобу, протокол дослідження, звіт про клінічне випробування із зазначенням кількості пацієнтів, які прийняли в ньому участь, кількості використаних матеріалів, призначене лікування; ідентифікація лікарських засобів, що досліджуються; методи розподілу досліджуваних за групами (рандомізація); вибір доз для вивчення; вибір доз й часу прийому лікарського засобу для кожного досліджуваного і маси іншої інформації.

Між позивачем та замовниками (спонсорами) клінічних досліджень - фірмами "Galephar MF S.A." та "Chiltern International Limited укладені договори доручення від 14 серпня 2002 р. № ВUSAL-11-III-02-1; від 14 серпня 2002 р. №FLUТІ-11-ІІІ-02-1; від 25 вересня 2003 р. №ВЕF22601 (копії договорів є у справі).

Крім цього, між позивачем та фірмою Laboratoires S.M.B. S.A." (власником фірми " Galephar MF S.A.", спонсором випробувань) теж укладено договір на проведення клінічних досліджень лікарських засобів (копія підтвердження є у справі).

За цими договорами позивач зобов'язався скоординувати і провести клінічні випробування незареєстрованих лікарських засобів відповідно №ВUSAL-11-ІІІ-02-1 III фази Будесонід-Сальметеролу; № FLUТІ-11-ІІІ-02-1 III фази Флутіказона; III фази Бефакту форте "Нова форма", наданих замовниками, в відповідності з умовами Протоколів, погоджених сторонами (п. 2 преамбули, розділ 2 договорів п.2.1- 2.3, 2.7), а замовники - оплатити за послуги позивача.

Для виконання договорів фірми-замовники (чи їх власники) надали позивачу довіреності на їх представництво у клінічних дослідженнях від 15.03.2004 р. та від 28.08.2003 р., за якими позивач, зокрема, - несе відповідальність за імпорт матеріалів клінічних досліджень в Україну та за повернення відправнику чи знищення невикористаних в дослідженнях матеріалів (копії довіреностей в справі).

Позивач на виконання вищевказаних договорів надав представництву накази відповідно від 01.09.2003 р. № ВUSAL_-11-ІІІ-02-1-UА-01, від 01.09.2003 р. № FLUТІ-11-ІІІ-02-1-UА-01, від 01.06.2003 р. № ВЕF22601-UА-01 (копії наказів з додатками в справі).

За наказами представництво повинно, зокрема:

отримати необхідні дозволи на проведення досліджень в Україні,

імпортувати матеріали досліджень від компаній-виробників (згідно доданого переліку),

право власності на імпортовані матеріали зберігається за компаніями-відправниками,

матеріали досліджень розподілити між медичними установами для проведення досліджень,

невикористані матеріали повернути власникам чи знищити.

Як встановлює ст. 95 Цивільного кодексу України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 3 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні є структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 вказаного Закону дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

За п.п. 3.1.3-3.1.5 «Положення про представництво», повноваженнями представництва є здійснювати дії щодо забезпечення реалізації прав та обов’язків нерезидента по укладеним угодам; вступати від імені, за дорученням та в інтересах компанії в зобов’язання, що випливають з договірних відносин; здійснювати від імені, за дорученням та в інтересах компанії зовнішньоекономічну діяльність.

Таким чином, імпортування в Україну матеріалів клінічних досліджень від фірм-замовників для їх подальшого використання у клінічних дослідженнях, здійснене представництвом позивача на підставі довіреності та наказів позивача, є, по-перше, законним виконанням його функцій за Положення про представництво, по-друге, є отриманням майна від імені позивача, а не у своє відокремлене майно, по-третє, вважається імпортуванням матеріалів самим позивачем на виконання його угод і доручень.

На підставі дозволів Державного Фармакологічного центру МОЗУ від 02.10.03, 10.02.04, 12.01.05 (копії наявні у справі) позивач уклав договори на проведення клінічних досліджень (копії наявні у справі) із Донецьким державним медичним університетом (кафедра внутрішніх хвороб №1) - дог. S-08/2004 від 02.03.2004 p.; Дніпропетровською обласною клінічною лікарнею ім. Мечникова - дог. S-01/2005 від 24.01.2005 р.; Київською міською психоневрологічною лікарнею № 2 - дог. S-03/2003; Одеським державним медичним університетом -дог. S-04/2003 від 03.12.2003 р.; Інститутом фтізіатрії і пульманології ім. Ф.Г.Яновського -дог. S-06/2004; Київською міською туберкульозною лікарнею № 1 - дог. S-07/2004; Київською міською туберкульозною лікарнею №1 - дог. S-10/2004.

Представництво позивача передало вказаним медичним закладам отримані матеріали клінічних досліджень по актам (копії є у справі) для здійснення клінічних досліджень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач імпортував в І-ІІ кварталах 2004 р. матеріали клінічних досліджень (незареєстровані лікарські засоби та матеріали для їх випробувань) на суму 199689,99 грн. (митною вартістю) відповідно до наступних ВМД:

ВМД № 663173 від 15.04.2004 р. на митну вартість 3 969,85 грн. від фірми «Galephar MF S.A.» (відправник «Vitalograph Limited», інвойс № 56283);

ВМД № 663172 від 15.04.2004 р. на митну вартість 45228,26 грн. від фірми «Galephar MF S.A.»(відправник «Vitalograph Limited», інвойс № 56255);

ВМД № 676105 від 27.02.2004 р. на митну вартість 3197,94 грн. від фірми «Chiltern Internanional Limited» (відправник «S.M.B. Technology S.A.», інвойс № 30);

ВМД № 675947 від 11.02.2004 р. на митну вартість 812,69 грн. від фірми «Greens Printing Servises Ltd»(інвойс б/н від 30.10.2003 р.);

ВМД № 652893 від 05.05.2004 р. на митну вартість 110948,73 грн. від фірми «Galephar MF S.A.»(інвойс № 30, № 31, № 32).

Як вбачається з інвойсів та ВМД (копії в матеріалах справи), на кожному з них зазначено, що матеріали клінічних досліджень не мають комерційної вартості, не призначені для продажу, а призначені для клінічних досліджень.

Таку ж інформацію містять листи Державного фармакологічного центру МОЗ України від 24.12.2003 р. та від 01.04.2004 р. про надання дозволу на ввезення в Україну незареєстрованих лікарських засобів, а саме матеріали клінічних досліджень призначені для клінічних випробувань без права їх реалізації.

За ст.ст. 1000, 1006 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; повірений зобов’язаний після виконання доручення або в разі припинення договору негайно повернути довірителеві довіреність, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Вказані довіреності були подані митниці при імпортуванні матеріалів представництвом позивача, про що зазначено в додатковій інформації в усіх ВМД.

Таким чином, за умовами договорів між позивачем та замовниками матеріали клінічних досліджень у власність позивача не переходять, вільному обігу не підлягають, позивач імпортує і використовує їх для клінічних досліджень від імені замовників по довіреності, а після припинення договорів повинен повернути невикористані залишки замовникам.

Цим спростовується висновок відповідача про отримання матеріалів у доход представництва та про відсутність зовнішньоекономічних договорів.

Отже, імпортовані представництвом позивача матеріали не включаються до його валового доходу, оскільки не отримані представництвом Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»у власність.

Таким чином, відповідач при проведенні перевірки, не взяв до уваги правовий статус представництва Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.», при якому за законом є особливості підстав для документального відображення результатів його діяльності та визначення оподатковуваного прибутку.

А саме, відповідно до п.п. 6.1, 6.8 «Положення про представництво», представництво виконує рішення та розпорядження нерезидента як свого вищого органа, директор організує виконання рішень нерезидента.

Згідно з п. 1.6 «Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997 р. № 274, визначення оподатковуваного прибутку проводиться у загальному порядку з урахуванням наступного. Документальне відображення результатів діяльності постійного представництва проводиться у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів.          Первинні документи - це письмові свідоцтва, що підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та довіреності адміністрації (власника) на їх проведення. Власником постійного представництва виступає нерезидент.

Як встановлено судом, нерезидент на виконання вищевказаних договорів із замовниками видав представництву накази відповідно від 01.09.2003 р. №ВUSAL-11-ІІІ-02-1-UА-01, від 01.09.2003 р. №FLUТІ-11-ІІІ-02-1-ІUА-01, від 01.06.2003 р. №ВЕF22601-UА-01 (копії наказів з додатками в справі).

За наказами представництво повинно, зокрема, отримати необхідні дозволи на проведення досліджень в Україні, імпортувати матеріали досліджень від компаній-виробників (згідно доданого переліку), право власності на імпортовані матеріали зберігається за компаніями-відправниками, матеріали досліджень розподілити між медичними установами для проведення досліджень, невикористані матеріали повернути власникам чи знищити.

Відповідач не прийняв до уваги вказані накази нерезидента, в яких зазначено, що представництво отримує матеріали клінічних досліджень від замовників, але не у власність.

Отже, імпортовані представництвом позивача матеріали не включаються до його валового доходу.

З урахуванням вищевикладеного, за умовами договорів та наказів позивача імпортовані представництвом матеріали не отримані ним у власність.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

За таких обставин та враховуючи положення п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 цього Закону, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню залучення майна, що не передбачає переходу права власності за цивільно-правовими договорами.

Крім цього, п.п. 4.2.17 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР встановлено, що не включаються до складу валового доходу надходження, прямо визначені нормами цього Закону.

На думку суду, представництво Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»не повинно включати митну вартість матеріалів до валових доходів, а тому підстави для донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Згідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 30.08.2005 р. №0000782370/2.

3.          Судові витрати у розмірі 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення присудити на користь Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.