Постанова № 3832396, 17.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15:40

17.03.2009 р.                                                                                 № 16/140

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Ярошевській Я.В. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Укрвторресурс»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

провизнання нечинним рішення На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.03.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Приватне підприємство «Укрвторресурс»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 11.08.2005 р. № 0004092301/0, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 212669,00 грн. за червень 2004 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом при оцінці формування податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Укрвторресурс»у червні 2004 року порушені норми чинного законодавства України, зокрема ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача висновки акту перевірки є необґрунтованими і свідчать про неврахування перевіряючими як фактичних обставин господарської діяльності позивача, так і вимог чинних нормативно-правових актів. Відтак. Позивач стверджує, що спірне рішення прийняте з порушенням законних прав позивача та положень ст.ст. 11, 17, 20 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 11, 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Позивач вважає, що підприємством не було допущено будь-яких порушень у податковому обліку, податковий кредит з ПДВ за червень 2004 року підтверджений передбаченими законодавством документами та визначений відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що позивач не мав правових підстав для включення до податкового кредиту з ПДВ за червень 2004 року сум ПДВ, включених в ціну придбаних позивачем дефлекторів, оскільки позивач не мав на меті використовувати дефлектори у подальшій господарській діяльності.

Постановою Господарського суду м. Києва від 28.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року, позовні вимоги ПП «Укрвторресурс»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2008 р. постанова Господарського суду м. Києва від 28.11.2005 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

встановив:

ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Приватного підприємства «Укрвторрсурс»за червень 2004 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2004 № 202/2303-30634794.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 11.08.2005 № 0004092301/0, яким у позивача згідно з абз. «б»та «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»та відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 212669,00 грн. за червень 2004 року.

За висновками акту перевірки позивачем було неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ в декларації за червень 2004 року, оскільки операція з придбання дефлекторів не може бути визначена як господарська діяльність позивача, в результаті чого безпідставно віднесено до сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, суму у розмірі 212669,00 грн.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що порушення полягало у купівлі дефлекторів по завищеним цінам, а продаж їх по ціні, нижчій від ціни, визначеної експертизою.

Крім того в акті перевірки відповідач вказує на невідповідність дефлекторів технічним умовам по їх виробництву, що встановлено експертним висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 10573/14 від 13.08.2004р.

З висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 11.05.2004 р. між ПП «Укрвторресурс»та ПП «Медея» було укладено договір купівлі –продажу № 11/05 на виконання умов якого, згідно специфікації до нього № 2 від 25.05.2004 р. позивачем було придбано у ПП «Медея»дефлектори в кількості 75 шт. на загальну суму 1561642,50 грн. (20821,90 грн. за штуку). З урахуванням податку на додану вартість ціна дефлекторів склала 1873971,00 грн., в т.ч. ПДВ 312328,50 грн.

ПП «Медея»передала позивачу дефлектори у кількості 75 шт., підтвердженням чого є акт прийому –передачі № 1 від 27.05.2004 р., видаткова накладна № РН-27-2/5 від 27.05.2004 р., податкова накладна № 110 від 27.05.2004 р. на суму 1873971,00 грн., в т.ч. ПДВ 312328,50 грн.

ПП «Укрвторресурс»перерахувало платіжним дорученням № 691 від 29.06.2004 р. на рахунок ПП «Медея»в оплату вартості отриманих дефлекторів грошові кошти, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 29.06.2004 р.

Вартість отриманих дефлекторів була оплачена позивачем повністю, в тому числі ПДВ –312328,50 грн. Як контрагент позивача –ПП «Медея»був зобов’язаний включити до складу податкових зобов’язань податок на додану вартість та перерахувати до Державного бюджету України.

Таким чином сторони договору виконали свої зобов’язання в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Суд відзначає, що позивач як суб’єкт господарювання не наділений достатньою правоздатністю для проведення перевірки ПП «Медея» з метою встановлення факту перерахування останнім до бюджету сум податків, які позивач сплатив на його користь у ціні дефлекторів.

При цьому відсутність такої правоздатності надає позивачу правові підстави вважати добросовісно виконаним свій обов’язок по достовірному веденню обліку податку на додану вартість у разі, коли дані такого обліку формуються виключно за тими правовідносинами, суб’єктом яких може виступати позивач.

Відповідними повноваженнями з перевірки правильності сплати податку на додану вартість будь-яким суб’єктом господарювання згідно з Законом України «Про державну податкову службу в Україні»наділені органи державної податкової служби.

Відповідачем не надано суду доказів порушення ПП «Медея»вимог чинного законодавства під час формування податкового кредиту за червень 2004 року.

Відповідно до ст. 1 Закону про ПДВ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з продажу конкретних товарів.

Відповідно, розмір податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету з конкретної операції, визначається в залежності від ціни конкретного товару, яка складається з ряду елементів, лише одним з яких є вартість комплектуючих, з яких такий товар виробляється.

Оскільки оскаржувані податкові зобов’язання позивача були визначені за операціями з купівлі-продажу такого товару як дефлектори, обов’язок по сплаті податку на додану вартість, який має надійти до державного бюджету від операцій з таким товаром, покладається на виробника такого товару –ТОВ «Запоріжспецсплав».

Довідкою про результати позапланової документальної зустрічної перевірки ТОВ «Запоріжспецсплав»від 29.11.2004 р. № 262/26-02/1319147323 підтверджено, що податок на додану вартість, включений до ціни дефлекторів, був включений до податкової звітності виробником товару –ТОВ «Запоржспецсплав»та сплачений останнім до бюджету з урахуванням порядку визначення сум податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, встановленого Законом про ПДВ.

Крім того, як на безпідставність віднесення позивачем до сум податкового кредиту податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, відповідач посилається на наступні факти:

Відповідач вважає, що - товар (дефлектори), який виступав предметом по операції купівлі-продажу не відповідає вимогам ТУ У 25.5-31914732-002-2004 «Дефлектор Технічні умови»по масовій долі хрому, що підтверджується висновком Одеського науково-технічного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 10573/14 від 13.08.2004 р. на підставі дослідженого примірника дефлектора виготовленого із сталі; та - згідно експертного висновку Хмельницької торгово-промислової палати № С-199 від 06.08.2004 р. орієнтована ціна (в т.ч. ПДВ) товару, зазначеного в документації по договору купівлі –продажу № 11/05 від 11.05.2004 р. як дефлектор (упорний елемент високотемпературної печі) ТУ У 27.531914732-002-2004 виготовленого ТОВ «Запоріжспецсплав»в 2004 році складає від 4640,80 грн. до 7972,80 грн. за штуку.

Суд вважає, що дані доводи не можуть бути обґрунтованими доказами зважаючи на наступне.

Як зазначено позивачем і не спростовано відповідачем при проведенні перевірки у ПП «Укрвторресурс»не відбирались зразки дефлекторів, а отже вони не могли становити ні предмет оцінки Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, ні Хмельницької торгово-промислової палати. Окремий висновок експертної установи стосовно конкретного об’єкту –зразка дефлектора, не може бути застосований по відношенню до всіх товарів з назвою дефлектор, які перебували в обігу в Україні.

Факт дослідження під час проведення вказаних експертиз саме аналогічних дефлекторів, а не дефлекторів, які були безпосереднім предметом цивільно-правових угод купівлі – продажу між позивачем та його контрагентами відповідачем не заперечується.

Слід зазначити, що позивачем було надано до матеріалів справи в якості доказів висновок про походження товару № 3-3 від 06.08.2004 р. Запорізької торгово-промислової палати, сертифікати якості на окремі партії дефлекторів, а також Технічні умови на виготовлення дефлекторів, в яких передбачено коливання показників матеріалів, з якого виготовлено товар, а в експертних висновках, на які посилається відповідач, не встановлено, що виявлені розбіжності істотно впливають на якість товару.

Крім того, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно п.4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної вільними або регульованими цінами (тарифами).

Статтею 190 Господарського кодексу України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

З листа Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції від 08.10.2004 р. № 441/09-04 вбачається, що інформація щодо звичайних та світових цін на дефлектори відсутня.

Таким чином, самостійне визначення цін позивачем та його контрагентами не суперечить діючому законодавству України.

Як вбачається з поданих суду сторонами доказів, під час формування податкових зобов’язань у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року позивачем було розраховано податок за нульовою ставкою з операції продажу дефлекторів за зовнішньоекономічними контрактами з фірмами-нерезидентами Coni trading B.V., Greendown B.V., Norka GmbH та Cronimet GmbH.

Порядок та умови застосування платниками податку на додану вартість нульової ставки при здійсненні експортних операцій врегульовані ст. 6 Закону про ПДВ.

Так, відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 цього Закону податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

При цьому ч.3 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 цього Закону передбачено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

З метою продажу товару (дефлекторів у кількості 75 штук) позивачем укладено договір комісії № 18/05 від 18.05.2004 року, за яким комісіонер –ТОВ «Інтерсталь»взяло на себе зобов’язання продати належний позивачу товар за зовнішньоекономічним контрактом на найбільш вигідних умовах для позивача. Позивач в свою чергу зобов’язався виплатити ТОВ «Інтерсталь»винагороду за надані послуги.

Відповідно до специфікації № 2 від 20.05.2004 до договору комісії та акту приймання –передачі № 2 від 27.05.2004 до того ж договору позивачем було передано комісіонеру дефлектори у кількості 75 шт. за ціною 1 шт. –20883,41 грн., загальною вартістю 1566255,75 грн. (без врахування ПДВ).

Зобов’язання за договором комісії були виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується наступним.

На підставі контракту від 15.03.2004 № 10/вн, укладеного між підприємством Greendown B.V і ТОВ «Інтерсталь», додаткової угоди від 26.05.2004 № 13, додатку від 26.05.2004 № 15 до доданого контракту ТОВ «Інтерсталь»було продано підприємству Greendown B.V. дефлектори у кількості 24 шт. за ціною 3920,00 доларів США за одиницю на загальну суму 94080,00 доларів США.

Факт експорту товарів підтверджується вантажною митною декларацією № 112000003/4/203715, оформленою 28.05.2004.

На підставі контракту від 17.03.2004 № 12/вн/1, укладеного між підприємством Coni trading B.V. і ТОВ «Інтерсталь», додаткової угоди від 26.05.2004 № 9, додатку від 26.05.2004 № 10 до даного контракту ТОВ «Інтерсталь»було продано підприємству Coni trading B.V. дефлектори у кількості 22 шт. за ціною 3920,00 доларів США за одиницю на загальну суму 86240,00 доларів США.

Факт експорту товарів підтверджується вантажною митною декларацією № 112000003/4/203712, оформленою 28.05.2004 р.

На підставі контракту від 01.09.2004 р. № 5/вн, укладеного між підприємством Cronimet GmbH і ТОВ «Інтерсталь», додатку від 26.05.2004 № 20 до контракту ТОВ «Інтерсталь»було продано підприємству дефлектори у кількості 38 шт. за ціною 3920,00 доларів США за одиницю на загальну суму 148960,00 доларів США.

Факт експорту підтверджується вантажною митною декларацією № 112000003/4/203714, оформленою 28.05.2004 р.

На підставі контракту від 17.03.2004 № 12/вн/2004, укладеного підприємством Norka GmbH і ТОВ «Інтерсталь», додаткової угоди від 26.05.2004 р. додатку від 26.05.2004 № 6 до даного контракту ТОВ «Інтерсталь»було продано підприємству Norka GmbH дефлектори у кількості 22 шт. за ціною 3920,00 доларів США за одиницю на загальну суму 86240,00 доларів США.

Факт експорту товарів підтверджується вантажною митною декларацією № 112000003/4/203713, оформленою 28.05.2004 р.

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за договором комісії комісіонер подав позивачу звіт комісіонера, а також сторонами підписаний акт виконаних робіт від 15.06.2004 р.

Отримання позивачем від нерезидентів коштів за експортований товар підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіального ордеру №2 від 25.06.2004 р. та довідки ТОВ «Діалог банк»від 10.10.2005 р. № 0812-15/753.

Факт вивезення проданого товару (дефлекторів) за межі митної території України підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями № 1120000314/203715, № 1120000314/203712, № 1120000314/203713 та № 1120000314/203714 від 28.05.2004 р. з відміткою Запорізької митниці про вивезення зазначених в деклараціях товарно-матеріальних цінностей за межі митної території України, а також копією листа Запорізької митниці від 29.09.2004 № 0704-13-23/6339, в якому зазначено, що товари за вказаними вантажними митними деклараціями фактично були вивезені за межі митної території України 02.06.2005 р.

Відповідно, позивач має передбачені законодавством належним чином оформлені документи, які підтверджують фактичне вивезення дефлекторів за межі митної території України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача були наявні всі передбачені чинним законодавством правові підстави для включення суми 312328,5 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2004 року, а також для застосування у цьому періоді нульової ставки оподаткування податком на додану вартість.

Суд не може погодитись з висновками відповідача про те, що позивачем були порушені норми п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 та пп.. 7.7.11 ст. 7 Закону про ПДВ, яка діяла на день складання акту перевірки, а не в редакції Закону, якою керувався позивач під час ведення обліку податку на додану вартість у червні 2004 року.

Зокрема, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ станом на червень 2004 року містив наступну норму: податковий кредит звітного періоду складається із сум податку сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Жодного застереження про необхідність використання придбаних товарів у господарській діяльності вказана норма не містила.

Оскільки відсутність у позивача мети використовувати придбані дефлектори у подальшій господарській діяльності є основним аргументом акту перевірки щодо безпідставності віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні дефлекторів, до податкового кредиту у червні 2004 року, всі подальші висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що ґрунтуються на нормах права, які були встановлені законом, що набув чинності майже через рік після завершення правовідносин, що досліджуються при розгляді цієї справи.

Щодо пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, то його позивач не міг порушити, оскільки такого пункту до березня 2005 року в Закону взагалі не було.

Тобто, висновки акту перевірки та спірного рішення ДПІ суперечать ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закон не має зворотної сили у часі, оскільки ґрунтуються на правових нормах, що набрали чинності після закінчення фактичних правовідносин з оподаткування податком на додану вартість операцій з купівлі –продажу позивачем дефлекторів.

Суд не погоджується з висновками акта перевірки про те, що операція з купівлі дефлекторів не відноситься до господарської діяльності позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що в цілому господарська діяльність позивача у 1-ому півріччі 2004 року була прибутковою, про що свідчить декларація з податку на прибуток підприємств позивача за 1 півріччя 2004 року, в якій задекларовано 5,3 тис. грн.. податку на прибуток.

Крім того, операції позивача з купівлі та продажу дефлекторів не носили збитковий характер.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

          Суд, всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0004092301/0 від 11.08.2005 р., яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 212669,00 грн. за червень 2004 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –31.03.2009 р.