Постанова № 38323359, 15.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1105/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Носенко В.М.,

за участю представника позивача - Бойко Є.Г,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро" до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро" (далі ТОВ "Юнігрейн-Агро") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( далі - Хорольська МДПІ, відповідач) в якому просить:

- зупинити виконання податкового повідомлення - рішення №00000372200 від 22 листопада 2013 року про сплату 194222,00 грн. за основним платежем та 48555,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000372200 від 22 листопада 2013 року про сплату 194222,00 грн. за основним платежем та 48555,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Хорольською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Юнігрейн-Агро", код ЄДРПОУ 31818075 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сіті-Консалт" за жовтень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №275/22/31818075 від 12 листопада 2013 року. На підставі акту перевірки Хорольською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № №00000372200 від 22 листопада 2013 року, про сплату 194222,00 грн. за основним платежем та 48555,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що вказане рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

15 квітня 2014 року до суду надано заяву про часткову відмову від адміністративного позову, а саме позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000372200 від 22 листопада 2013 року. /а.с.210, том 5/.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Юнігрейн-Агро" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31818075) зареєстроване відповідно до рішення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 16 січня 2001 року №212, зміни 29 жовтня 2003 року №548. Свідоцтво про державну реєстрацію від 16 січня 2002 року №15791200000000076, код форми власності - 10 "Приватна власність". Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 січня 2002 року №40040616, від 16 січня 2010 року №100193131, від 03 листопада 2011 року №200008186, виданого Хорольською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 318180716268.

У період з 29 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року Хорольською МДПІ, на підставі направлень від 28 жовтня 2013 року №193, виданих Хорольською ОДПІ, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Краснюком О.О., на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 та п.75.1 статті 75 та у відповідності вимог п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно наказу начальника Хорольської ОДПІ №241 від 28 жовтня 2013 року (наказ на продовження №243 від 01 листопада 2013 року) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Юнігрейн-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сіті-Консалт" за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом 12 листопада 2013 року складено акт №275/22/31818075 /а.с.12-26/, в якому зафіксовано порушення позивачем:

п.198.3 ст.198 та п.209.2 статті 209 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання, що переходе в майбутні періоди, скороченої декларації спеціального режиму оподаткування за жовтень 2012 року в сумі 194222,00 грн. /а.с.26/.

На підставі висновку даного акта перевірки Хорольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № №00000372200 від 22 листопада 2013 року, про сплату 194222,00 грн. за основним платежем та 48555,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. /а.с.32/.

Податкове повідомлення рішення отримане ТОВ "Юнігрейн-Агро" 22 листопада 2013 року.

Керуючись положеннями статті 56 Податкового кодексу України, 29 листопада 2013 року позивачем була подана скарга до Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення №00000372200 від 22 листопада 2013 року.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 09 грудня 2013 року №1711110/16-31-10-04-06 строк розгляду скарги було продовжено до 30 січня 2014 року включно та запропоновано надати належним чином завірені копії документів.

Листом від 18 грудня 2013 року вих.№815 на адресу Головного управління Міндоходів у Полтавській області було направлено супровідний лист з засвідченими копіями документів. /а.с.35-36/.

31 січня 2014 року на адресу ТОВ "Юнігрейн-Агро" надійшло рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 січня 2013 року №224/10/16-31-10-04-12, яким скаргу залишено без задоволення./а.с.37-43/

06 лютого 2014 року за вих№124 позивач оскаржив рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 січня 2013 року №224/10/16-31-10-04-12 до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням від 03 березня 2014 року №4032/6/99-99-10-0115 про результати розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України залишено без змін винесене податкове повідомлення - рішення №00000372200 від 22 листопада 2013 року, та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення. /а.с.44-47/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення суд приходить до наступних висновків.

В період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ "Юнігрейн-Агро" (замовник) та ТОВ "Сіті-Консалт" (виконавець) 14 серпня 2012 року укладено договір №20/08-12ПЛ про надання послуг по перевезенню вантажів./а.с.49-52/. Згідно умов даного договору замовник зобов'язується перевозити вантажі, що належать замовнику від пунктів завантаження до пунктів призначення та передавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам, а замовник обов'язується оплачувати встановлену цим договором плату за надані послуги. В пункті 1.3 зазначено що перевезення, які підлягають виконанню за цим договором, їх обсяг та вартість узгоджується сторонами в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

В додатку №1 до договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20/08-12ПЛ від 14 серпня 2012 року сторонами погоджено вартість послуг по перевезенню вантажів. /а.с.53/.

На підтвердження реальності виконання умов договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20/08-12ПЛ від 14 серпня 2012 року позивачем надано до суду: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 475742,95 грн., в тому числі ПДВ 79290,49 грн. /а.с.55/, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 26 жовтня 2012 року на загальну суму 689589,44 грн., в тому числі ПДВ 114931,57 грн. /а.с.54/; податкову накладну №17 від 26 жовтня 2012 року на загальну суму 689589,44 грн., в тому числі ПДВ 114931,57 грн. /а.с.56/, податкову накладну № 19 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 475742,95 грн., в тому числі ПДВ 79290,49 грн. /а.с.57/.

На підтвердження факту перевезення вантажу надано звіт про ходки автотранспорту ТОВ "Сіті-Консалт" на вивезення цукрового буряка із ТОВ "Юнігрейн-Агро" та ТОВ "Оржицький цукровий завод" /а.с.58-69/ та товарно - транспортні накладні. /а.с. 70-250 том 1; 1-250 том 2; 1-250 том 3; 1-250 том 4; 1-152 том 5/.

Здійснення оплати по договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20/08-12ПЛ від 14 серпня 2012 року та додатку №1 до договору підтверджується копіями платіжних доручень № 360 від 16 жовтня 2012 року на суму 1433016,71 грн./а.с.153, том 5/.

01 вересня 2012 року для забезпечення потреб найманої техніки між ТОВ "Юнігрейн-Агро" та ТОВ "Сіті-Консалт" укладено договір поставки товару №01/09-3ДП. Згідно умов договору ТОВ "Юнігрейн-Агро" (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Сіті-Консалт" (покупець) нафтопродукти у кількості, за ціною, в порядку та строки, передбачені договором, а ТОВ "Сіті-Консалт" зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. /а.с.156-157 том 5/. Додатком №1 до договору поставки товару №01/09-3ДП від 01 вересня 2012 року встановлено що ТОВ "Сіті-Консалт" придбаває у ТОВ "Юнігрейн-Агро" 35884 літрів дизельного палива та сплачує за нього 319367,60 грн. /а.с.158 том 5/. Додатком №2 до договору поставки товару №01/09-3ДП від 01 вересня 2012 року встановлено що ТОВ "Сіті-Консалт" придбаває у ТОВ "Юнігрейн-Агро" 31356 літрів дизельного палива та сплачує за нього 297882,00 грн./а.с.159 том 5/.

На підтвердження реальності виконання умов договору надано видаткову накладну №ПЛ-0000114 від 30 вересня 2012 року на загальну суму 319367,60 грн. /а.с.160, том 5/, видаткову накладну №ПЛ-0000152 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 297882,00 грн./а.с.161, том5/, податкову накладну №64 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 297882,00 грн./а.с.162, том 5/, податкову накладну №71 від 30 вересня 2012 року на загальну суму 319367,60 грн./а.с.163, том 5/.

Станом на 01 жовтня 2012 року кредиторська заборгованість ТОВ "Юнігрейн-Агро" перед ТОВ "Сіті-Консалт" становила 1433016,71 грн.

26 жовтня 2012 року та 31 жовтня 2012 року було укладено угоди про залік зустрічних однорідних вимог /а.с.164-165, том 5/ згідно яких заборгованість ТОВ "Юнігрейн-Агро" перед ТОВ "Сіті-Консалт" частково погашена, і станом на 31 жовтня 2012 року кредиторська заборгованість ТОВ "Юнігрейн-Агро" перед ТОВ "Сіті-Консалт" становить 548082,79 грн.

Платіжними дорученнями №1719 від 12 листопада 2012 року на суму 177860,95 грн. /а.с.154 том5/ та №1765 від 21 листопада 2012 року на суму 370221,84 грн./а.с.155, том 5/ було погашено кредитну заборгованість ТОВ "Юнігрейн-Агро" перед ТОВ "Сіті-Консалт".

Отже, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Юнігрейн-Агро" та ТОВ "Сіті-Консалт" на підставі договору про надання послуг перевезення вантажу та договору поставки товару.

Посилання відповідача на те, що стосовно контрагента позивача складений акт №794/26-55-03/38240310 від 15 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіті-Консалт" (ПН 38240310) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "ПФГ 2005" за жовтень 2012 року та ТОВ "Еко Сіті Груп" за вересень - жовтень 2012 року", яким зменшено суму податкового зобов'язання по взаємовідносинах, в т.ч. з ТОВ "Юнігрейн - Агро" суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Суд вважає, що вказаний акт не є достатнім і незаперечним доказом безтоварності здійсненних вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку суду, встановлення факту відсутності контрагента по місцю реєстрації не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ "Сіті-Консалт", оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

В силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, адже обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

На момент укладення правочину, його виконання контрагент був правоздатним і зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, мав діюче свідоцтво платника податку на додану вартість і включений до Реєстру платників даного податку. Установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість не скасовані і не визнані недійсними рішеннями судів.

У акті перевірки відсутні посилання на рішення судів, які б набрали законної сили та прийняті в порядку ст. 55і ГК України і якими б встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента без відома засновника, реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрація/перереєстрація підприємства на підставних осіб.

Отже, наведені відомості в акті перевірки №794/26-55-03/38240310 від 15 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіті-Консалт" (ПН 38240310) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "ПФГ 2005" за жовтень 2012 року та ТОВ "Еко Сіті Груп" за вересень - жовтень 2012 року" не є достатніми та допустимими доказами нездійснення спірних операцій та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно посилання податкового органу про те, що надані під час перевірки товарно-транспортні накладні на транспортування цукрового буряку не дають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійснені господарської операції, а саме у виписаних товарно-транспортних накладних відсутні коди авто підприємств, і.п.н. водіїв вантажовідправника та вантажоотримувача суд зазначає наступне.

Відповідно до листа N 1802-04/09/19-10 від 21.04.2010 р. Державної адміністрації автомобільного транспорту на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, що регулюють питання щодо правильності заповнення товарно-транспортної накладної. Діюча Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, носить рекомендаційний характер і не є документом, обов'язковим до виконання.

Суд зазначає, що оцінку наданим позивачем товарно-транспортним накладним надано судом з точки зору того, наскільки інформація, зазначена у цих накладних відтворю ту конкретну господарську операцію, яка стала підставою для формування податкових зобов'язань.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Судом встановлено що ТОВ "Сіті-Консалт" були виписані спірні товарно -транспортні накладні, а отже у діях позивача відсутній факт порушення.

Також суд зазначає, що наявність помилки у оформленні окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях патинка податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (дана позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року №00000372200 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 485,57 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 5634 від 21 березня 2014 року (а.с.2), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро" до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000037200 від 22 листопада 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро" (код ЄДРПОУ 31818075) витрати по сплаті судового збору в розмірі 485 (чотириста вісімдесят п'ять ) грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко