Постанова № 38323292, 09.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 квітня 2014 року Справа № 814/652/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 56500)

доВознесенської обєднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (пров.Бр.Іпатових, 6-а, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

проскасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась з адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області про: скасування податкового повідомлення-рішення №683/17/1846818722/9336 від 29.05.2009 року про визначення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи в розмірі 9 602,48 грн. в частині донарахування та стягнення 5 667,01 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення №682/17/1846818722/9335 від 29.05.2009 року про визначення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість (в тому числі штрафних санкцій) в розмірі 49 199,66 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, стосовно заниження податку з доходів є неправомірними, оскільки відповідно до ст.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 у разі порушення вимог щодо обсягу виручки чи кількості осіб, що перебувають у трудових відносинах з приватним підприємцем, платник єдиного податку має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). На думку позивача, в один звітний період неможливе одночасне застосування загальної та спрощеної системи оподаткування. Оскільки позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, то вона відповідно до статті 6 зазначеного Указу звільняється від сплати податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, позивач вказує, що нею не допущено порушення ведення обліку та витрат та подання декларації про отримані доходи, оскільки у відповідності до змісту листа ДПА України від 06.04.1998 року "Щодо оподаткування доходів підприємницької діяльності" платники фіксованого податку звільняються від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат та від подання декларацій, натомість позивачем подано до податкового органу звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку із зазначенням обсягу виручки.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про перевищення позивачем обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. При цьому відповідач вказує, що оскільки позивач перевищив граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, то перевіряючими правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження та неможливість надання додаткових доказів.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням заяв сторін справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що в період з 12.05.2009 року по 18.05.2009 року працівниками Вознесенської ОДПІ у Миколаївської області проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 (платник єдиного податку) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні підприємницької діяльності за період з 11.03.2008 року по 31.03.2009 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом складений акт перевірки №1373/17/НОМЕР_1 від 20.05.2009 року (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що в 4 кварталі 2008 року обсяг виручки від реалізації суб'єктом господарювання товарів перевищив 500 000,00 грн..

Згідно акта перевірки 2008- 2009 роках обсяг виручки від продажу товарів (наростаючим підсумком за рік) склав: 1 квартал 2008 року - 0,00 грн.; 2 квартал 2008 року - 96 950,45 грн.; 3 квартал 2008 року - 241 013,83 грн.; 4 квартал 2008 року - 751 866,97 грн.; 1 квартал 2009 року - 174 909,67 грн.

За результатами перевірки відповідачем позивачу донараховано податок на доходи від підприємницької діяльності за ставкою 15 %: за 12 місяців 2008 року в сумі 5 667,01 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 3 935,47 грн., а також податок на додану вартість за ставкою 20 %: за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року в сумі 34 981,93 грн. і штрафні санкції в розмірі 14 217,73 грн. (арифметичний розрахунок вказаних сум позивачем не оспорюється).

На підставі Акта перевірки ДПІ 29.05.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №683/17/1846818722/9336 про донарахування податку на доходи в розмірі 9 602,48 грн.; №682/17/1846818722/9335 про донарахування податку на додану вартість на 49 199,66 грн. (34 981,93 грн. - основний платіж, 14 217,73 грн. - штрафна санкція).

Вирішуючи про наявність і діях суб'єкта господарювання складу інкримінованих податкових правопорушень, суд враховує наступне.

При розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи, став висновок, викладений у акті перевірки про порушення позивачем, який перебував на спрощеній системі оподаткування, вимог ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 (далі - Указ Президента України №727/98 ). Такий висновок пов'язаний з тим, що позивач перевищив граничний обсяг виручки від реалізації продукції (вказана обставина позивачем не оспорюється), а отже, на вказану суму повинен був нарахувати (та сплатити) податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість.

Щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Указом Президента України №727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн..

Згідно з положенням п.4 ст.1 Указу Президента України №727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 5 Указу Президента України №727/98 встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а доходи (виручка), отримані таким суб'єктом, підлягають оподаткуванню у порядку, встановленому р.IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», який діяв в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Підпунктом 4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Відповідно до пп.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Підпунктом "а" 18.1 п.18.1 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який зобов`язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів. Згідно підпункту б) статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний у поточному році дохід або фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку контролюючого органу про те, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок (в касу) суму, яка перевищує визначений Указом №727/98 розмір виручки, повинен був перейти на загальну систему оподаткування зважаючи та сплатити податок з доходів фізичних осіб із суми перевищення обсягу виручки від реалізації продукції, що вказує на невмотивованість доводів суб'єкта господарювання.

Оцінюючи правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суд враховує, що законодавець пов'язує перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах з наявністю таких обставин як: здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Отже, на суму коштів, яка перевищує граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) контролюючим органом правомірно нарахований податок з доходів фізичних осіб. Стосовно витрат, які повинні бути враховані при визначенні чистого доходу, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку (з врахуванням недобросовісності поведінки суб'єкта господарювання щодо необхідності перереєстрації платником податків на загальних підставах) доведення їх (витрат) наявності лежить на суб'єктові господарювання, яким не надано до суду документально оформлених фактичних даних на підтвердження витрат.

Щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до Акта перевірки позивачу нарахований за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року податок на додану вартість в сумі 34 981,93 грн. і штрафні санкції в розмірі 14 217,73 грн..

У разі перевищення обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (послуг, робіт, товарів) за рік, встановленого положеннями Указу Президента України №727/98, у особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, виникає безумовний обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, який не може ставитися у залежність від дотримання платником відповідних умов, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у тому разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень.

Приписами пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР визначено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закон, така реєстрація провадиться за її заявою.

Відповідно до підпункту "а" пункту 9.6. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Отже, за неподання заяви щодо реєстрації платником податку на додану вартість особа несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оскільки в 4 кварталі 2008 року у позивача внаслідок перевищення обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (послуг, робіт, товарів) виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, дії ДПІ щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірними.

Таким чином, відповідач в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для відмови в задоволенні необґрунтованого позову.

На підставі викладеного та керуючись. ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний