Рішення № 38323177, 16.04.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 925/176/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді - Гури І.І., при секретарі судового засідання - Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Поп'юк Г.О. за довіреністю, відповідача - Іоненко В.П. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД", м. Київ до приватного підприємства "Юляна", с. Драбівці Золотоніського району Черкаської області про стягнення 79 014,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача: 63 239,50 грн. основного боргу, 5 960,11 грн. пені, 3 161,98 грн. штрафу, 6 653,14 грн. 15 % за користування коштами, а разом: 79 014,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору поставки № ЛК310512 від 31.05.29012, що укладений між сторонами, поставив відповідачу товар: 25.04.2013 загальною вартістю 65730,00 грн. - видаткова накладна № 1603, 15.05.2013 загальною вартістю 18625,00 грн. - видаткова накладна №1780, 21.05.2013 загальною вартістю 32887,50 грн. - видаткова накладна № 1844, що разом складає: 117242,50 грн., а відповідач частково сплатив за вищезазначені поставки в сумі 54003,00 грн., неоплачена вартість товару складає 63239,50 грн.; згідно Додаткової угоди № 2 від 01.01.2013 до договору, яка змінює п. 4.3. договору та передбачає відстрочення платежу за поставлений товар протягом 21 календарного дня, означає, що відповідач повинен був сплатити за поставлену партію товару до 17.05.2013. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.09.2013, яку він отримав 01.10.2013, після чого надійшла позивачу відповідь на електронну адресу за вих. № 35 від 10.10.2013, в якій відповідач визнає суму заборгованості, просить не звертатися до суду та повідомляє, що найближчим часом погасить борг, однак відповідач борг не погасив.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

- протягом 2012-2013 відповідач дійсно перебував в господарських відносинах з позивачем на підставі договору поставки №ЛК 310512 від 31.05.2012, при цьому поставки товару здійснювались без дотримання умов, передбачених договором щодо організації замовлення ( п.п. 3.3. -3.5. договору); протягом 2013 року позивачем було здійснено не три поставки у квітні та травні, як зазначено в тексті позовної заяви, а більше, при цьому у відповідача виникли обґрунтовані претензії щодо якості отриманих преміксів, у зв'язку з чим будь-які подальші відносини з позивачем були припинені і до останнього часу ніяких претензій щодо оплати переданих у 2013 році товарів від позивача не надходило;

- після отримання позовної заяви у службових осіб відповідача виникли сумніви щодо справжності, наданих позивачем первинних документів, так як за попередніми підрахунками кількість заявлених позивачем преміксів перевищує їх фактичну кількість, отриману протягом 2013 року;

- враховуючи, що позивач, ігноруючи вимогу суду щодо проведення взаємозвірки між сторонами, не звертався до відповідача, службовими особами відповідача проводиться самостійна підготовка до проведення взаємозвірки;

- просить суд зобов'язати позивача надати суду копії всіх первинних документів, якими супроводжувались зазначені в позовній заяві поставки товару (заявки, накладні, ТТН, довіреності на отримання товару, тощо), враховуючи те, що позивачем здійснені спроби штучного доведення свої позовних вимог (додання до позову відповіді на претензію, яка ніколи відповідачем не виготовлялась, не підписувалась і позивачу не направлялась).

13 березня 2014 року до суду надійшли такі документи по справі:

- додатковий відзив відповідача на позовну заяву, у якому він зазначив, що дослідивши наявні у відповідача первинні документи, вважає за необхідне надати суду наступні додаткові пояснення: протягом 2013 року позивачем було здійснено сім поставок преміксів для відгодівлі свиней; після отримання преміксів за видатковою накладною № 1603 від 25.04.2013 було виявлено їх негативний вплив, у зв'язку з чим за домовленістю між сторонами залишки преміксів були замінені за видатковою накладною № 1844 від 21.05.2013; при зміні неякісних преміксів директором відповідача було підписано накладну №1844, а також повернуто постачальнику накладну № 1603 від 25.04.2013 для її подальшого знищення, так як керівництво постачальника просило не оформлювати первинними документами повернення залишків; під час заміни преміксів за накладною № 1844 від 21.05.2013 рахунок-фактура не надавався, у зв'язку з чим оплата преміксів вимушено здійснювалась за даними рахунку № 1602 від 23.04.2013; так як премікси за накладною №1844 від 21.05.2013 також виявились неякісними, відповідач припинив господарські відносини з позивачем, і з травня 2013 по даний час придбає необхідні товари у іншого постачальника; внаслідок вищевказаних обставин у відповідача відсутні первинні документи щодо отримання преміксів за накладною № 1603 від 25.04.2013, а також рахунок-фактура щодо дотримання преміксів за накладною № 1844 від 21.05.2013, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача про стягнення пені, штрафу та відсотків за користування коштами, так як терміни, встановленої договором попередньої оплати товару визначаються від дати отримання рахунку-фактури; також у відповідача відсутні первинні документи щодо отримання від позивача товарів за видатковою накладною № 1780 від 15.05.2013, примірник якої, що додано до позову, підписано невідомою особою; що стосується відповіді на претензію № 35 від 10.10.2013, то керівником відповідача даний документ ніколи не виготовлявся і не підписувався, у жовтні 2013 року керівництво позивача дійсно пропонувало оформити відповідь на претензію подібного змісту, але відповідачем було відмовлено; отже, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, відповідач просить суд відмовити у їх задоволенні.

- клопотання позивача з додатками про долучення документів до матеріалів справи.

До початку судового засідання до суду надійшли такі документи:

1. додаткові письмові пояснення позивача до позовної заяви та відзиву, у яких він зазначає, що посилання відповідача на недотримання умов організації замовлення є недоречним та не відповідає дійсності, ці умови були виконані шляхом направлення заявки засобами електронного зв'язку;

- дійсно між сторонами було здійснено більше ніж 3 поставки товару за договором, проте заборгованість виникла саме по 3 останніх поставках, а грошові кошти, які були перераховані відповідачем були зараховані на підставі п. 4.8. Договору в рахунок оплати найбільш ранньої неоплаченої партії товару;

- посилання відповідача на неякісність товару не підтверджено доказами і не може братися судом до уваги;

- твердження відповідача про відсутність претензій щодо заборгованості не відповідає дійсності, позивачем надсилалась відповідачу претензія, яку він отримав 01.10.13, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке є у справі, а з 11.10.13 почалися сплати заборгованості, остання з яких була 09.01.14, напередодні винесення ухвали суду, даними діями відповідач визнав заборгованість;

- стосовно сумнівів відповідача щодо справжності наданих позивачем первинних документів, то вони є необґрунтованими та не спростованими доказами;

- щодо проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами вважає, що це лише затягне час судового процесу, позивачем були надані суду всі первинні документи та є достатніми для вирішення спору, акт звірки взаєморозрахунків згідно чинного законодавства не вважається документом, що підтверджує факт поставки товару;

- стосовно нарахування штрафних санкцій, то сума пені нараховувалася за 256 календарних днів на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 6.8. Договору;

- 15 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6653,14 нараховувалися на підставі ст. ст. 536, 625 ЦК України та п. 6.5. Договору.

2. Додатковий відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що дослідивши наявні у відповідача первинні документи, а також додаткові документи, надані позивачем, вважає необхідним пояснити, що протягом 2013 року позивачем було здійснено сім поставок товару; аналіз поставок свідчить про те, що вони здійснювались з приблизно однаковою періодичністю та з однаковим асортиментом та кількістю за кожною поставкою, дане підтверджується змістом накладних; з огляду на це, надані позивачем первинні документи щодо здійснення поставки за накладною №1780 від 15.05.2013 повністю суперечить як періодичності поставок, так і асортименту товару, що за відсутності подібних первинних документів у відповідача лише підтверджує невідповідність наданої позивачем інформації об'єктивним обставинам; звертає увагу, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні від імені відповідача підписані невідомою особою, без посилання на прізвище та реквізити довіреності на отримання ТМЦ, що є обов'язковим. ТТН №Р1603 від 25.05.13 підписана від імені "ОСОБА_3", у той час як така особа у відповідача ніколи не працювала. У зв'язку з тим, що позивачем не здійснювалось жодних дій з метою оформлення на вимогу суду акту звірки взаєморозрахунків, відповідач на підставі наявних первинних документів оформив відповідний акт та відправив його позивачу поштою 12.03.2014, однак акт позивачем залишений без реагування.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві, заперечувала щодо доводів представника відповідача з мотивів, викладених у письмових поясненнях; щодо розрахунку позовних вимог пояснила, що позивач відлік почав шляхом відрахування 21 дня не від дня рахунку-фактури, а пізніше, з моменту фактичного отримання товару відрахував 21 день; рахунки-фактури направлялися електронною адресою, як передбачено у договорі; відповідь на претензію позивач отримав з електронної адреси відповідача;

- представник відповідача заперечив проти позову повністю з підстав, викладених у відзиві та додаткових відзивах на позов; пояснив, що рахунки-фактури повинні бути направлені поштою, як передбачено у Договорі; у договорі також передбачена 100 % попередня оплата, відлік від дня отримання рахунку-фактури, так як рахунки-фактури не були отримані відповідачем, то строк оплати ще не настав, відповідно не можуть нараховуватися і санкції за прострочення оплати; вважав, що документи , подані позивачем є підробленими; товар за останньою поставкою від 21.05.13 отримав, однак не отримав рахунок-фактуру; товар за поставкою від 25.04. 13 та від 15.05.13 не отримав, як і первинні документи; щодо якості товару претензії позивачу не направлялися; щодо відповіді на претензію позивача, то надана позивачем відповідь відповідача ним не розроблялася та не направлялася; наслідки несплати попередньої оплати та несплати після отримання товару в Цивільному Кодексі різні.

У судовому засіданні була оголошена перерва з 14 по 16 квітня 2014 року.

Після перерви представник позивача у судове засідання не з'явилась, пояснивши участю в іншому судовому засіданні.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

31 травня 2012 року позивач ( постачальник за договором) та відповідач (покупець за договором) уклали договір поставки № ЛК 310512 (далі - Договір), відповідно до якого на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

У Договорі сторони, зокрема, домовились про наступне:

- асортимент, характеристики, кількість кожної конкретної партії товару, що поставляється згідно даного договору, погоджується у відповідних заявках та визначається сторонами в накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виставляється на кожну окрему партію товару (п. 2.1.);

- строком поставки товару є строк, визначений погодженою сторонами заявкою (п. 3.2.);

- покупець на кожну партію товару складає заявку у письмовій довільній формі із зазначенням кількості, асортименту, строків поставки товару, а також інших положень, щодо яких має бути досягнуто згоди між сторонами. Заявка приймається постачальником до розгляду за умови, якщо вона завірена підписом уповноваженого представника покупця та надсилається постачальнику засобами факсимільного або електронного зв'язку не пізніше 5 робочих днів до прогнозованої дати поставки товару. У день отримання заявки постачальник направляє покупцю засобами факсимільного або електронного зв'язку повідомлення-підтвердження про отримання заявки (п. 3.3.);

- постачальник розглядає заявку протягом одного робочого дня Заявка вважається погодженою сторонами та прийнятою постачальником, якщо сторони дійшли згод, що засвідчується направленням постачальником погодженої сторонами заявки покупцю засобами факсимільного або електронного зв'язку. Погоджена заявка підписується покупцем і направляється постачальнику поштою не пізніше 5 робочих днів з дати її погодження засобами факсимільного або електронного зв'язку. На підставі погодженої сторонами заявки, постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру засобами факсимільного або електронного зв'язку з наступним направленням поштою (п. 3.4.);

- постачальник не пізніше 1 календарного дня до дати поставки (до 15-00 години дня, що передує запланованій даті поставки) повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження засобами факсимільного або електронного зв'язку. Покупець зобов'язується направити постачальнику в той самий день (до 17.00 години дня, що передує запланованій даті поставки) повідомлення про готовність прийняти відповідну партію товару (п. 3.5.);

- при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар: сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво Ф-2, податкову накладну, видаткову накладну або товарно-транспортну накладну, а покупець зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару покупцю, а також надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. У разі ненадання постачальнику довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, він має право відмовитися від відвантаження товару, а покупець несе всі пов'язані з таким збитки (п. 3.6.);

- ціна одиниці на вартість кожної конкретної партії товару визначається в рахунку-фактурі (п. 4.1.);

- покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах його повної попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку засобами факсимільного або електронного зв'язку (п. 4.3.);

- поставка кожної наступної партії товару здійснюється за умови повного розрахунку за попередні поставлені партії товару (п. 4.6.);

- сторони до 15 числа кожного місяця підписують акти звірки взаєморозрахунків за попередній місяць, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 4.7.);

- постачальник зобов'язаний зарахувати перераховані покупцем грошові кошти в рахунок оплати найбільш ранньої (дата поставки якої найбільш близька до дати укладення договору), неоплаченої покупцем партії товару (п. 4.8.);

- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю - відповідно до даних, зазначених у товарно-тарнспортних або видаткових накладних (п. 5.2.);

- у разі виникнення між покупцем і постачальником розбіжностей щодо кількості товару, представники сторін укладають та підписують відповідний акт. Такі претензії приймаються виключно під час передачі товару представнику покупця (п. 5.3.);

- покупець за даним договором відшкодовує завдані постачальнику збитки в повному обсязі ( в т.ч. збитки у вигляді різниці між цінами на товар, що існували на момент поставки та цінами, що існують на момент фактичного розрахунку) та несе наступну відповідальність: за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару; за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного договору, понад п'ять робочих днів, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару (п. 6.2., 6.2.1., 6.2.2.);

- пункти 6.2.2., 6.2.3. і 6.5. даного договору застосовуються виключно в тому випадку, якщо постачальник здійснив поставку відповідної партії товару, незважаючи на порушення покупцем умов оплати товару, визначений п. 4.3. даного договору, а покупець прийняв таку партію товару (п. 6.3.);

- за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних (п. 6.5.);

- неустойка нараховується протягом трьох років з дня, наступного за днем порушення стороною свого обов'язку (п. 6.8.);

01 січня 2013 року сторонами укладена Додаткова угода № 2 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити, зокрема, п. 4.3. Договору, виклавши його у такій редакції: покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах його повної попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати виставлення рахунку засобами факсимільного або електронного зв'язку .

Позивач, незважаючи на те, що у договорі передбачена попередня оплата за товар, поставив відповідачу товар, останні видаткові накладні на товар, який є не повністю оплачений, і за якими заявлений борг - №1603 від 25 квітня 2013, на суму 65730,00 грн., від 15 травня 2013 на суму 18 625,00 грн., від 21.05.2013 на суму 32 887,50 грн. Дані накладні містять підпис про отримання (посада, особа, довіреність не вказані), містять штампи (накладна від 25.04.13, від 15.05.13) відповідача на підпис та печатку на підпис ( накладна від 21.05.13)

Оплата за товар зараховувалась позивачем шляхом зарахування боргу по більш раннім видатковим накладним, як передбачено у Договорі - п. 4.8.

Позивачем надані суду рахунки на оплату товару по вказаних вище видаткових накладних, а саме № 1568 від 23 квітня 2013 на суму 65 730,00 грн., № 1772 від 15 травня 2013 на суму 18625,00 грн., № 1805 від 17.05.2013 на суму 32887,50 грн. Представник позивача вказав, що дані рахунки направлялися відповідачу електронною адресою, як передбачено у Договорі, поштою не направлялися. Представник відповідача заперечив факт отримання відповідачем даних рахунків на оплату, тому вважав, що строк оплати не настав; також визнав, що товар за поставкою від 21.05.13 отримав, а товар за поставкою від 25.04. 13 та від 15.05.13 не отримав.

Позивачем надані податкові накладні, а також товарно-транспортні накладній від 25 квітня 2013 року вказано, що товар позивачем відпущено на суму 65730,00грн, вантаж отримав від відповідача ОСОБА_3, підпис, штамп відповідача.

У товарно-транспортній накладній від 15 травня 2013 року товару позивачем відпущено на суму 18625,00 грн. , вантаж від відповідача одержав - рядок містить лише підпис та штамп відповідача.

У товарно-транспортній накладній від 21 травня 2013 року вказано, що відпущено позивачем товару на суму 32887,50 грн., вантаж одержав - цей рядок містить підпис та печатку відповідача.

Позивач у претензії від 02.09.2013 вих. № 193/13 на суму 88 239,50 попереджує відповідача, що у разі невиконання заявлених у ній вимог до 02.10.2013 у повному обсязі позивач буде змушений звернутися до суду. дана претензія отримана відповідачем 01.10.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

У відповідь на претензію, яка була отримана позивачем електронною адресою, справжність якої заперечує представник відповідача, вказано, що претензію визнано обґрунтованою.

Представник відповідача надав суду акт звіряння розрахунків між сторонами за результатами звіряння відповідачем рахунків і документів за 12 місяців 2013 року за поставку за договором. У акті відображені рахунки-фактури на оплату, видаткові накладні та платіжні доручення, останній в переліку рахунок-фактура від 23.04.2013.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню повністю, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, є договором поставки. тому судом до спірних відносин застосовуються положення про поставку.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд оцінює видаткові накладні №1603 від 25 квітня 2013 на суму 65730,00 грн., № 1780 від 15 травня 2013 на суму 18 625,00 грн., № 1844 від 21.05.2013 на суму 32 887,50 грн., такими, за якими товар вручений відповідачу, оскільки вважає достатніми печатки та штампи відповідача на підписах про отримання товару такими, що підтверджують отримання товару відповідачем. Аналогічна позиція суду і щодо товарно-транспортних накладних.

Відповідно товар за накладною № 1603 від 25 квітня 2013 вручений позивачем відповідачу 25 квітня 2013 року, за накладною № 1708 від від 15 травня 2013 вручений - 15 травня 2013 року, за накладною № 1844 від 21 травня - 21 травня 2013 року.

Згідно п. 4.3. Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах його повної попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати виставлення рахунку засобами факсимільного або електронного зв'язку .

Позивач повідомив, що рахунки на оплату направлялися відповідачу електронною поштою, відповідач заперечує факт отримання рахунків.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Договором встановлений строк оплати - п. 4.3., пов'язаний з датою виставлення рахунку засобами факсимільного або електронного зв'язку. Оскільки відповідач заперечує факт отримання рахунку засобом електронного зв'язку, а позивачем не надані докази, що це підтверджують, суд виходить зі ст. 692 ЦК України - оплата товару після його прийняття. Отже, строк оплати за отриманий товар настав, отже, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 63 239,50 грн. основного боргу.

Щодо заявлених відповідачем, пені та штрафу, суд вважає дані позовні вимоги теж підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно стаття 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 6.2.1., п. 6.2.2. за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару; за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного договору, понад п'ять робочих днів, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

Позивач нарахувала відповідачу пеню, зробивши відлік 21 день від дати отримання відповідачем товару за накладною від 25 квітня 2013 року, що є правом позивача. Розрахунок пені здійснений з 17.05.2013 по 27.01.2014, становить 5960,11 грн. Судом розрахунок пені перевірений, він є вірним.

Розрахунок договірного штрафу в сумі 3161,98 грн. є обгрунтованим і вірним.

Позивач заявила до стягнення відсотки за користування коштами - 15% річних, Суд вважає дану вимогу підлягаючою задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 625 ЦУ України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5. встановлено, за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних.

15 % річних, нараховані позивачем, як і пеня за період з 17.05.2013 по 27.01.2014. Становить 6653,14 грн. Розрахунок є обгрунтованим та вірним.

Отже, позов підлягає до задоволення повністю.

Згідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення , сплачений останнім судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Юляна" (Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбівці, ідентифікаційний код 30145972) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 501, ідентифікаційний код 32708265) - 63 239,50 грн. основного боргу, 5 960,11 грн. пені, 3 161,98 грн. штрафу, 6 653,14 грн., 15% річних за користування коштами та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 22 квітня 2014 року.

СУДДЯ І.І. Гура