Рішення № 38323039, 15.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3494/14 15.04.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Підприємства «Спілка працюючих інвалідів» Всеукраїнської благодійної організації «Фонд допомоги і захисту інвалідів України», м.Київ

до відповідача S&B International s.r.o, Пелхримів, Чеська Республіка

про стягнення заборгованості у розмірі 70 євро

за участю представників сторін:

від позивача: Шумська О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Господарський суд міста Києва розглядає справу за позовом Підприємства «Спілка працюючих інвалідів» Всеукраїнської благодійної організації «Фонд допомоги і захисту інвалідів України», м.Київ до S&B International s.r.o, Пелхримів, Чеська Республіка про стягнення заборгованості у розмірі 70 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом на поставку товару №12/13 від 05.12.2013р. в частині постачання продукції.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України «Про зовнішньо економічну діяльність».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. порушено провадження у справі №910/3494/14, судове засідання призначено на 18.03.2014р.

Ухвалою від 18.03.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю уточнення суми позову розгляд справи відкладався на 15.04.2014р.

14.04.2014р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою б/н від 14.04.2014р. про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 105 євро. Зокрема позивач надав докази направлення заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Збільшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок перерахування суми штрафу у розмірі 0,15% від вартості непоставленого у строк товару, відповідно до приписів п.10.3 Договору.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

14.04.2014р. позивач надав клопотання б/н від 14.04.2014р. у якому просить долучити до матеріалів справи двосторонній акт звірки за період: січень 2014р. - березень 2014р.

Позивач у судове засідання 15.04.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, проте через канцелярію 14.04.2014р. подав клопотання про визнання позовних вимог у розмірі 105 євро, а також просив розглянути справу без його участі.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством «Спілка працюючих інвалідів» Всеукраїнської благодійної організації «Фонд допомоги і захисту інвалідів України», м.Київ (покупець) та S&B International s.r.o, Пелхримів, Чеська Республіка (Постачальник) був укладений Контракт на поставку товару №12/13 від 05.12.2013р. (надалі-Контракт), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах СРТ Київ наступні товари: одяг та туристичні товари, у відповідності до Заявок Покупця.

Пунктом 3.2 контракту, датою постачання вважається дата міжнародної накладної.

Згідно з п. 3.3 контракту сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем.

Як визначено п.4.1 контракту, Постачальник здійснює відвантаження товару партіями протягом 30 календарних днів від дати перерахування авансу Покупцем.

Відповідно до п. 5.2. контракту встановлено, що Постачальник протягом 12 годин з моменту відвантаження товару для його поставки Покупцю зобов'язаний повідомити про це Покупця, включаючи пакувальний лист.

Пунктом 6.4 контракту встановлено, що Покупець здійснює 100% аванс партії Товару, тощо.

Згідно п.10.3 контракту, якщо поставка товару не буде здійснена у визначені строки, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,15% від вартості не поставленого в строк товару за кожний місяць затримки. Сплата штрафу або неустойки не звільняє постачальника від зобов'язання виконання контракту, тощо.

Відповідно п.12.1. контракту, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні цього контракту, у разі можливості будуть вирішуватися сторонами шляхом дружніх переговорів. У випадку неможливості вирішення спорів, що виникають у зв'язку з цим контрактом та з нього, шляхом переговорів, вони підлягають розгляду у Господарськомку суді міста Києва.

Пунктом 12.2 Контракту встановлено, що правом, яке регулює цей Контракт, є право України.

Згідно з п. 13.5 контракту, сторони домовились підписати контракт по факсу або електронній пошті та вважати його дійсним. Строк дії контракту до повного виконання сторонами умов цього договору.

Контракт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств без будь-яких заперечень.

На виконання умов контракту Позивач здійснив перерахування 100% авансу за партію Товару на загальну суму 70 000,00 євро., що підтверджено платіжними дорученнями в іноземній валюті від 09.12.2013р., від 10.12.2013р. на загальну суму 70 000,00 євро, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару протягом встановленого контрактом строку, не виконав.

За таких обставин позивачем з урахуванням заяви про збільшення нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 105євро.

Позивач направив відповідачу претензію №12/02-1 від 12.02.2014р. з вимогою оплатити суму штрафу, яка нарахована у зв'язку з тим що відповідачем було порушено строки поставки партії товару.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки товару, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Предметом даного позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог є стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 105 євро, нарахованого у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту №12/13 від 05.12.2013р. щодо поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - S&B International s.r.o, зареєстрований та знаходиться у м.Пелхримові, Чеська Республіка.

Відповідно п.12.1. Договору, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні цього контракту, у разі можливості будуть вирішуватися шляхом дружніх переговорів. У випадку неможливості вирішення спорів, що виникають у зв'язку з цим контрактом, шляхом переговорів, вони належать до розгляду в Господарському суді міста Києва. Пунктом 12.2 Контракту встановлено, що правом, яке регулює цей Контракт, є право України.

Згідно зі ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

За статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Отже, даний спір підсудний господарським судам України та може бути розглянутий Господарським судом міста Києва.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Контракт №12/13 від 05.12.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як визначено п.4.1 контракту, Постачальник здійснює відвантаження товару партіями протягом 30 календарних днів від дати перерахування авансу Покупцем.

Пунктом 6.4 контракту встановлено, що Покупець здійснює 100% аванс партії Товару, тощо.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами контрактом у відповідача виник обов'язок поставити та передати у власність позивача товар у визначений строк, а у позивача - здійснити попередню оплату у розмірі 100% за партію товару та прийняти означений товар.

Позивач у виконання п.6.4 контракту, згідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 09.12.2013р., від 10.12.2013р. на загальну суму 70 000євро, здійснив попередню оплату вартості партії товару.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку що позивач виконав свої зобов'язання за контрактом №12/13 від 05.12.2013р у повному обсязі.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 контракту, Постачальник здійснює відвантаження товару партіями протягом 30 календарних днів від дати перерахування авансу Покупцем.

Матеріали справи містять лист Позивача №20/01-1 від 20.01.2014р. за змістом якого вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново здійснити відвантаження Товару на загальну суму 70 000, 00 євро. У відповідь Відповідач направив Позивачу лист №4 від 22.01.2014р. у якому повідомив, що затримка відвантаження товару виникла у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань третіх осіб, та пообіцяв здійснити поставку у найкоротші строки.

Враховуючи, що попередня оплата у розмірі 70 000євро була здійснена позивачем, ще 10.12.2013р., то враховуючи приписи п. 4.1 контракту відповідач повинен був здійснити відвантаження партії товару до 09.01.2014р. (включно), тобто станом на час звернення з позовом (04.03.2014р.) вже почалося прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару.

Отже виходячи з вище викладеного в порушення умов вказаного контракту, відповідач у визначений строк не здійснив поставку сплаченої позивачем партії товару.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Уразі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п.10.3 контракту, якщо поставка товару не буде здійснена у визначені строки, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,15% від вартості не поставленого в строк товару за кожний місяць затримки. Сплата штрафу або неустойки не звільняє постачальника від зобов'язання виконання контракту, тощо.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару у передбачені п. 4.1 договору строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.10.3 договору.

За таких обставин, позивачем було нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф за порушення строків поставки товару у сумі 105євро.

Згідно наявного в матеріалах справи двостороннього акту звірки розрахунків між сторонами, який підписаний з боку відповідача без будь-яких заперечень та скріплений печаткою S&B International s.r.o, за період з січня 2014р. по березень 2014р. сальдо на користь позивача складає 70105євро., що складається з попередньої оплати (п.4.1 контракту) у розмірі 70000євро та штрафу (п. 10.3 контракту) у розмірі 105євро.

Відповідач надав через канцелярію заявою про визнання позову, якою підтвердив факт прострочення поставки товару та визнав суму нарахованого штрафу у розмірі 105євро, за неналежне виконання приписів договору.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки учасниками розглядуваних правовідносин є саме учасники розглядуваної справи, у суду відсутні підстави припускати порушення прав та інтересів інших осіб внаслідок визнання позову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт прострочення відповідачем поставки сплаченої партії товару, а також визнання відповідачем суми нарахованого штрафу у розмірі 105євро, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 78, 81 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173-175, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 627, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Підприємства «Спілка працюючих інвалідів» Всеукраїнської благодійної організації «Фонд допомоги і захисту інвалідів України», м.Київ до S&B International s.r.o, Пелхримів, Чеська Республіка про стягнення заборгованості у розмірі 105євро - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з S&B International s.r.o (Brezova 2337, Pelhrimov, 39301, CZ, ідентифікаційний код 01706691, Banking details: Csob a.s. Prikopy 1754, 39359 Pelhrimov, CZ SWIFT: CEKOCZPP IBAN: CZ68 0300 0000 0002 6032 1644) на користь Підприємства «Спілка працюючих інвалідів» Всеукраїнської благодійної організації «Фонд допомоги і захисту інвалідів України» (юридична адреса: 02092, м.Київ, вул. Волховська, 4, к.9, код ЄДРПОУ 33782271) суму заборгованості у розмірі 105 євро, витрати на оплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 15.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2014р.

Суддя Н.І.Ягічева