Постанова № 3832229, 29.09.2008, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а- 1132 /08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2008 року    

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_1. - головний державний податковий інспектор (довіреність за №НОМЕР_1 від 16.05.2008 року),

від відповідача -ОСОБА_2. - головний бухгалтер (довіреність за №НОМЕР_2 від 01.09.2008 року),

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Прокурора Турківського району Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Турківському районі Львівської області до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення боргу , -

в с т а н о в и в :

Прокурор Турківського району Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Турківському районі Львівської області звернувся в суд з адміністративним позовом до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує до бюджету заборгованість з податку з доходів фізичних осіб .

Прокурор в судове засідання жодного разу не з'явився.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Прокурор вважає, що у відповідача наявна заборгованість з податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати в розмірі 123400 грн. 00 коп.

На його думку така заборгованість підтверджується довідкою за №78/170/31147847 від 28.08.2007 року.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковим боргом (недоїмкою), згідно із п.1.3 ст.1 цього ж Закону вважається, податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (процедура адміністративного оскарження).

У відповідності п.5.1.ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За таких обставин, належними доказами в підтвердження виникнення податкового боргу є суми визначені платником податків у податковій декларації або суми визначені контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як передбачено ч.1 ст.70 цього ж Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ж частини 4 цієї статті, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні засоби доказування, зокрема, податкові декларації чи податкові повідомлення-рішення, в підтвердження обставин виникнення податкового боргу, у суду відсутні правові підстави вважати доведеними згадані обставини.

Більше того, слід зазначити, що у відповідності до п.2.5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, довідка складається аналогічно акту невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок з урахуванням особливостей щодо відсутності порушень.

Отже, довідка складається у разі, коли відсутні порушення податкового законодавства, а тому у суд не може вважати згаданий документ засобом доказування в підтвердження обставин виникнення податкового боргу у відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в його задоволенні слід відмовити.

Щодо визнання позову, то суд не може його прийняти у відповідності до вимог ч.4 ст.51 КАС України, оскільки воно суперечить закону та порушує права відповідача, так як борг підприємства не підтверджується належними доказами, про що йшлося вище.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Я.Мартинюк