Ухвала суду № 38321724, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6011/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будводшлях" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будводшлях" (далі - ТОВ "Будводшлях") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Вишгородському районі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2012 р. №0001102300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі від 22.06.2012 р. №0001102300.

На вказану постанову ДПІ у Вишгородському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Вишгородському районі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Будводшлях» з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПП «Енерго-Комплекс» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2012 р. №798/22-00/36445284.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 7979,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.06.12 р. №0001102300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 7977,00 грн., з яких за основним платежем - 7976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №470163, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво водних споруд, добування піску, гравію, глини і каоліну, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний морський транспорт, вантажний річковий транспорт, транспортне оброблення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2011 р. між ПП «Енерго-Комплекс» (продавець) та ТОВ «Будводшлях» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу на отримання товару (плита дорожня).

З метою отримання товару, між позивачем (наймач) та ТОВ «Г-Груп» (наймодавець) 13.05.2011 р. укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, за умовами якого наймодавець передає наймачу у платне користування транспортний засіб (фронтальний навантажувач XG955IIL).

В подальшому між позивачем (замовник) та ПП «Будгал-Авто» (виконавець) 24.01.2011 р. укладено договір №02/11 про надання послуг, за умовами якого виконавець надає послуги замовнику по погрузці піску фронтальним навантажувачем.

ТОВ «Будводшлях» (постачальник) 05.01.2011 р. та 12.04.2011 р. укладено два договори поставки №4/14 та 10/2011 з СП «Основа-Солсіф» (покупець) та ФОП-ОСОБА_6 (покупець), згідно якими постачальник зобов'язується передати покупцям товар (пісок) у кількості 500 тонн та 7000 тонн.

Право на влаштування і експлуатацію тимчасового майданчику намиву ґрунтів без фундаменту та розміщення і експлуатацію побутівок без фундаменту на частині земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області позивачем отримано на підставі укладених договорів з ОСОБА_4, ТОВ «Росул» та ОСОБА_5 разом із додатковими угодами до договорів.

Факт поставки товару оформлювався податковими накладними від 15.06.2011 р. №94, від 30.06.2011 р. №233 та видатковими накладними від 15.06.2011 р. №РН-53002, від 30.06.2011 р. №РН-53003, що підписувались уповноваженими особами ПП «Енерго-Комплекс» та позивача. Крім податкових та видаткових накладних сторонами оформлені належним чином бухгалтерські довідки №1/2013, №2/2013, №3/2013 від 14.03.2013, згідно якими на балансі позивача утримується плита дорожня б/у, яка закуплена у ТОВ «Енерго-Комплекс» та знаходиться пісок будівельний, а також складені оборотно-сальдові відомості по рахунку 20 та 26 за червень 2011 рік.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про нікчемність угоди позивача з ПП «Енерго-Комплекс» ґрунтується на висновках акту перевірки від 30.09.2011 №1384/232/31033654 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагенту та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Відповідачем не спростовується наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, а тому податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 р. №0001102300 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.