Рішення № 38318134, 15.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/706/13-ц

Провадження № 22-ц/779/712/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.,

секретарів: Турів О.М., Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року кредитна спілка «Християнська злагода» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №53/08, згідно умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 20 000,00 грн. терміном до 26.03.2010 року зі сплатою 48% річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язання, 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, яким передбачено солідарну відповідальність поручителя перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за договором.

В процесі розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги та посилаючись на те, що внаслідок порушення графіку сплати коштів, визначених умовами кредитного договору, станом на 26.02.2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитними зобов'язаннями в сумі 86 171 грн. 09 коп., просили позов задовольнити.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2013 року позов кредитної спілки «Християнська злагода» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Християнська злагода» 86 171 грн. 09 коп. заборгованості за кредитним договором №53/08 від 26.03.2008 року.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України 861 грн. 09 коп. судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.01.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що заочне рішення суду є необґрунтованим через неправильність встановлення обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його час і дату розгляду справи та ухвалив заочне рішення 16.12.2013 року, внаслідок чого він був позбавлений можливості подати свої докази, клопотання та заперечення на спростування своєї вини у виникненні заборгованості та на спростування розміру заборгованості.

Стверджує, що заборгованість перед КС «Християнська злагода» виникла не з його вини, а з вини позивача, який не повідомляв ОСОБА_2 яким чином, куди, у зв'язку із заблокованими та заарештованими рахунками, необхідно сплачувати щомісячні проценти та частину тіла кредиту. А тому у КС «Християнська злагода» не було підстав для нарахування йому індексації на заборгованість, 3% річних від простроченої суми, пені та збільшених відсотків за несвоєчасну сплату щомісячних процентів та кредиту.

Крім того, суд не врахував, що він є інвалідом II групи (загальне захворювання) і одночасно пенсіонером по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи, а тому помилково стягнув з нього 861 грн. 09 коп. судового збору.

Враховуючи наведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КС «Християнська злагода».

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

Представник кредитної спілки «Християнська злагода» Саприка В.І. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлялася.

У зв'язку з подачею представником позивача заяви про відмову від частини позовних вимог, судом було оголошено перерву до 15 квітня 2014 року з метою підтвердження повноважень на вчинення такої процесуальної дії.

Однак, в судове засідання на 15 квітня 2014 року сторони не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені під розписку.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позов та стягуючи заборгованість за кредитним договором в сумі 86 171 грн. 09 коп. з боржника та поручителя в солідарному порядку, суд першої інстанції виходив з того, що поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов'язань, а на спростування розміру заборгованості будь-яких доказів не представлено.

Однак, такий висновок суду є невірним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №53/08, згідно якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 20 000 грн., що еквівалентно 3960,4 доларів США терміном до 26.03.20010 року зі сплатою 48 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за даним кредитним договором №53/08, 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, п. 1.1 якого передбачено солідарну відповідальність поручителя перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за договором.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 7.1 договору поруки, договір набирає сили з моменту його підписання кожною зі сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України в п. 24 Постанови №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року роз'яснив, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Встановлено, що кредит надано позичальнику на строк до 26.03.2010 року, а тому право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржником ОСОБА_2 щодо повернення кредиту могло виникнути у строк, починаючи з 26.03.2010 року та наступних 6 місяців.

Разом з тим, встановлено, що з січня 2009 року ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання. З позовом до поручителя кредитна спілка звернулася у січні 2013 року.

Доказів того, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'являв вимоги до поручителя, суду не представлено.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення заборгованості є невірним.

Крім того, з представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26 лютого 2013 року у ОСОБА_2 існувала заборгованість в розмірі 86 171,09 грн., з яких: 13 006,18 грн. заборгованость по тілу кредиту, 25 315,39 грн. заборгованість по процентах (з розрахунку 48 % річних), 39 408,72 грн. заборгованість по збільшених процентах (72%=120%-48%) за користування кредитом, 6 120,55 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, що становить 2320,20 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3.2.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за договором.

Як передбачено п.8.2 кредитного договору, у випадку несплати позичальником відсотків за користування кредитом, що визначений в графіку погашення кредиту, щомісяця, з наступного календарного дня розмір відсотків за користування кредитом встановлюється 120 процентів річних.

Згідно проведеного розрахунку, розмір заборгованості по збільшених процентах за користування кредитом становить 39 408, 72 коп.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів, які вказані в додатку №1 до даного договору.

Проте, графік погашення кредиту в матеріалах справи відсутній і такий не представлено в засідання апеляційного суду.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по збільшених процентах у випадку несплати позичальником відсотків, що визначені в графіку погашення кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки заборгованості за кредитним договором в розмірі 46 762, 32 грн., який складається з 13 006,18 грн. заборгованості по тілу кредиту, 25 315,39 грн. заборгованості по процентах, 6 120,55 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 2320,20 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що у позивача не було підстав для нарахування йому індексації на заборгованість, 3% річних від простроченої суми, оскільки заборгованість виникла не з його вини, а з вини позивача у зв'язку із заблокованими та заарештованими рахунками, оскільки п. 9.2. кредитного договору сторони погодили, що повернення кредиту та відсотків здійснюється шляхом внесення коштів позичальником у касу кредитодавця.

Враховуючи, що позивачу сплату судового збору було відстрочено, а ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і звільнений від сплати судового збору в дохід держави, судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2013 року скасувати та увалити нове рішення.

Позов кредитної спілки «Християнська злагода» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Християнська злагода» 13 006,18 грн. заборгованості по тілу кредиту, 25 315,39 грн. заборгованості по процентах, 6 120,55 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, що становить 2320,20 грн., а всього 46 762, 32 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Я.Д. Горблянський

В.М. Соколовський