Рішення № 38318085, 15.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3045/13-ц

Провадження № 22-ц/779/490/2014

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Бердан Н. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

секретарів Турів О.М., Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 29.10.2003 року, близько 18 год. 15 хв., ОСОБА_8, керуючи в умовах недостатньої видимості гужовим кінним возом з пасажирами на автодорозі Журавно - Монастирець у напрямку села Монастирець Жидачівського району Львівської області, всупереч вимогам діючих Правил дорожнього руху проявив злочинну недбалість, не обладнавши воза світлоповертачами та ліхтарем, внаслідок чого водій маршрутного мікроавтобуса «Мерседес-Бенц 410Д» д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6, не зміг об'єктивно виявити даний транспортний засіб і на проїзній частині дороги, ближче до правого краю вчинив наїзд на воза, внаслідок чого пасажир воза ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Посилаючись на те, що у зв'язку з втратою чоловіка їй було завдано значну майнову та моральну шкоду, яку відповідачі в добровільному порядку не відшкодували, просила позов задовольнити та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 181 300 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25.06.2013 року до участі в розгляді справи залучено в якості співвідповідача ОСОБА_7 - власника мікроавтобуса «Мерседес-Бенц 410Д» д.р.н. НОМЕР_1.

У жовтні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що по результатах розгляду кримінальної справи ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, однак його вина у злочині була повністю доведена.

Крім того, зазначали, що дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку з наїздом транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_6 на кінну повозку, а тому водій транспортного засобу повинен нести цивільну відповідальність солідарно з винною особою.

Посилаючись на викладене, просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку 181 300 грн. завданої матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 14.11.2013 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 14.11.2013 року визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_8, за якою ОСОБА_8 зобов'язався перерахувати суму в розмірі 20 000,00 грн., що складається з 8 800,00 грн. матеріальної шкоди і 11 200,00 грн. моральної шкоди, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 зобов'язуються отримати дані кошти, інших претензій до відповідача не мають. Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_8 закрито.

25 листопада 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 змінили та уточнили позовні вимоги та просили на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки стягнути в солідарному порядку з відповідачів - ОСОБА_7 і ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 181 500 грн. і моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Судом не враховано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні нести цивільно-правову відповідальність згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, оскільки ОСОБА_13 було нанесено травми джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом Мерседес-Бенц 410Д» д.р.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_7, а ОСОБА_6 керував даним транспортним засобом.

Зазначає, що внаслідок загибелі її чоловіка у неї на утриманні залишилося троє синів, а тому на їх утримання з дня його смерті витрачаються кошти в розмірі 500 грн. на одного в місяць.

Крім того, смертю чоловіка і батька було заподіяно і моральну шкоду, яка полягала в їх душевних стражданнях, протягом всього часу вони перебувають в стані емоційного пригнічення і дискомфорту і постійне нервове напруження позбавляє їх нормальної роботи та відпочинку.

Посилаючись на вищенаведене, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

Відповідачі ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_11 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_7 в засідання апеляційного суду не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в позові про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 на час дорожньо-транспортної пригоди працював водієм за трудовим договором, укладеним з приватним підприємцем ОСОБА_12, а тому водій ОСОБА_6 та власник транспортного засобу ОСОБА_7 є неналежними відповідачами по справі і не можуть відповідати за шкоду, яка спричинена дорожньо-транспортною пригодою.

Разом з тим такий висновок суду є невірним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2003 року близько 18 год. 15 хв., ОСОБА_8, керуючи в умовах недостатньої видимості гужовим кінним возом з пасажирами на автодорозі Журавно - Монастирець у напрямку села Монастирець Жидачівського району Львівської області, всупереч вимогам діючих Правил дорожнього руху проявив злочинну недбалість, не обладнавши воза світлоповертачами та ліхтарем, внаслідок чого водій маршрутного мікроавтобуса «Мерседес-Бенц 410Д» д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6, що рухався в попутному напрямі, не зміг об'єктивно виявити даний транспортний засіб і на проїзній частині дороги, ближче до правого краю вчинив наїзд на воза, внаслідок чого пасажир воза ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Постановою Жидачівського районного суду від 13 березня 2013 року звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 291 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8 за ст. 291 КК України провадженням закрито.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року у постанові № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Встановлено, що смерть ОСОБА_13. сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - маршрутного мікроавтобуса MERCEDES-BENZ 410D, 1995 р.в., д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 на підставі довіреності від 8 жовтня 2003 року якою ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатись (в т.ч. продавати), з правом користування, виїзду за кордон, зняття з обліку в органах ДАІ та бути його представником з питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням вказаного автомобіля.

Як встановлено в засіданні апеляційного суду, власником транспортного засобу -Мерседес-Бенц 410Д, д.р.н. НОМЕР_1 був ОСОБА_7

Даний транспортний засіб використовувався ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для здійснення пасажирських перевезень по маршруту Львів - Журавно - Монастирець.

В той же час, трудовий договір укладено ОСОБА_6 з підприємцем ОСОБА_12, якій не належить транспортний засіб.

Як пояснив в засіданні апеляційного суду ОСОБА_6, під час керування транспортним засобом він мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, довіреність та реєстраційний документ на транспортний засіб - техпаспорт, переданий йому власником .

А тому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану смертю ОСОБА_13.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що смертю ОСОБА_13. позивачам заподіяно моральну шкоду, яка полягала у втраті близької людини, в їх душевних стражданнях та нервовому потрясінні, то їх вимоги про стягнення з ОСОБА_6 заподіяної моральної шкоди є обґрунтованими, на відшкодування якої слід стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 4 000 грн. кожному.

Оскільки на час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_5 досяг повноліття, то заподіяну моральну шкоду слід стягнути на його користь.

У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, то така задоволенню не підлягає, оскільки жодними доказами та розрахунками не підтверджена.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 слід стягнути в дохід держави 243, 60 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди по 4 000 грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 243, 60 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський