Рішення № 38317384, 11.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/3194/14 11.04.14

За позовомЗаступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. КиєвудоТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс"простягнення 14 264,84 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури:Половенко Л.В.від позивача:Ємець Ю.В. - юрисконсультвід відповідача:не з'явився

Обставини справи:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - РВ ФДМУ по м. Києву) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (надалі - ТОВ "Медіа Прес Сервіс") про стягнення 10 545,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6473 на виконання умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 19,24 кв.м., натомість відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 9 887,48 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 286,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 74,24 грн. та штрафу у розмірі 296,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.03.2014 р.

18.03.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 11.04.2014 р.

27.03.2014 р. представником прокуратури через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно якої прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 220,77 грн., пеню у розмірі 483,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 164,02 грн. та штраф у розмірі 396,62 грн.

Представник прокуратури, в судове засідання 11.04.2014 р. з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 11.04.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 11.04.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01011, м. Київ, вул. Копиленка, 2/46, на яку було надіслано ухвалу суду від 19.03.2014 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18361228 від 18.03.2014 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6473 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (кабінет №642 на шостому поверсі редакційно-видавничого корпусу Типографії №1) площею 19,24 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 50, що перебуває на балансі Державного видавництва "Преса України" (балансоутримувач).

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2012 року - 2 355,00 грн. Оренда плата за перший місяць оренди - квітень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад, грудень місяці 2012 року та січень, лютий, березень, квітень місяці 2013 року.

В пункті 3.3. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

На виконання умов договору сторонами 25.04.2013 р. було підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого РВ ФДМУ передало, а ТОВ "Медіа Прес Сервіс" прийняло в користування нежиле приміщення загальною площею 19,24 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 50.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим за період з липня 2013 р. по лютий 2014 р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 13 220,77 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Договір №6473 від 25.04.2013 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент винесення рішення по справі заборгованості у розмірі 13 220,77 грн., яка утворилась за період з липня 2013 р. по лютий 2014 р. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 3.6 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача листом №30-05/13003 від 21.11.13 р. в якому просив у строк до 30.11.2013 р. погасити існуючу заборгованість.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, заборгованості зі сплати орендних платежів у визначений позивачем строк не погасив.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 13 220,77 грн. за період з липня 2013 р. по лютий 2014 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Медіа Прес Сервіс" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги РВ ФДМУ по м. Києву про стягнення з ТОВ "Медіа Прес Сервіс" заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 13 220,77 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 483,43 грн., інфляційні витрати у розмірі 164,02 грн. та штраф у розмірі 396,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за період з 17.09.2013 р. по 17.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8 Договору).

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 483,43 грн. нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та штрафу у розмірі 396,62 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 164,02 грн.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також майна у випадках, передбачених законом, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно із п. 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України №3607 від 02.10.2012 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в місті Києві і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктами 4, 4.4 Положення визначено, що основним завданням регіонального відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є державним органом уповноваженим здійснювати функції орендодавця у даних спірних відносинах.

Крім того, умовами Договору передбачено, що 70% орендної плати перераховується до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора Печерського району міста Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (01011, м. Київ, вул. Копиленка, 2/46; ідентифікаційний код 33302094) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у розмірі 13 220 (тринадцять тисяч двісті двадцять) грн. 77 коп., пеню у розмірі 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 43 коп., штраф у розмірі 396 (триста дев'яносто шість) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 02 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (01011, м. Київ, вул. Копиленка, 2/46; ідентифікаційний код 33302094) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 16.04.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко