Ухвала суду № 38317115, 22.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4437/13-ц Головуючий у І інстанції Величко В.П.Провадження № 22-ц/780/1358/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 26 22.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Сушко Л.П.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 15.02.2008 року було укладено кредитний договір № ML-0DE/20/2008, відповідно до умов якого, позичальнику були надані кредитні кошти в розмірі 106 039,00 доларів США, із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 2,49 % річних +FIDR, на строк 366 днів.

Також між сторонами для забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, укладено договір іпотеки № РML-0DE/20/2008, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, позивач просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 3441 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-0DE/20/2008року від 15.02.2008 року у розмірі 117 476,35 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 02.04.2013р. 938 988,46 грн. (дев'ятсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 46 коп.) та 94 187,41 (дев'яносто чотири тисячі сто вісімдесят сім гривень 41 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РML-0DE/20/2008р від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі № 254, а саме: на квартира АДРЕСА_1, яка належать ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки. проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна гривня 00 коп.) грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позову з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-0DE/20/2008, за умовами якого, Банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 106 039,00 доларів США із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 2,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), строком до 15 лютого 2034 року.

Згідно п. 1.4. та 1.5. частини № 2 кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася повертати суму отриманого кредиту, сплачувати відсотки шляхом здійснення щомісячних періодичних платежів у розмірі та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.9 частини № 2 договору банк має право вимагати дострокового виконання боржником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати відсотків у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем умов цього договору.

Пунктом 4.1.1. частини № 2 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку повернення кредиту, сплати відсотків, він зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Станом на 02.04.2013 року розмір пені у зв'язку із порушенням умов договору відповідачем становить 94 187,41 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з ч.І ст.591 ЦК України та ст.39 ЗУ «Про іпотеку» задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки, в судовому порядку може здійснюватися виключно шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

На сьогоднішній день вимоги банка щодо погашення заборгованості за кредитним договором позичальником не виконані.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором і станом на день звернення позивача до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем не була погашена, враховуючи, що умовами договору іпотеки, укладеного між сторонами, передбачено право позивача звернути стягнення на нерухомість, що перебуває в іпотеці у банку, суд визнав заявлені позивачем позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вірно виходив із положень ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 вказаної статті Закону України «Про іпотеку» визначає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про задоволення позову ПАТ «ОТП Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: