Рішення № 38314698, 03.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3689/14 03.04.14

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1простягнення 27 556,50 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Діденко І.В. Від відповідача : не з'явився Від третьої особи :не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (надалі - "ТДВ "СК "Кредо") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (надалі - "ПАТ "СК "Інкомстрах") про стягнення 27 556,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ "СК "Кредо" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №DNK0AK00049332 від 25.07.2007 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки KIA Sephia, реєстраційний номер

НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки SUZUKI SWIFT, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "СК "Інкомстрах" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7549508, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. порушено провадження у справі №910/3689/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 03.04.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103014190183, яке було отримане 20.03.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, вимоги ухвали суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила.

Таким чином, суд приходить до висновку, що учасники судового розгляду повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2007 р. між ТДВ "СК "Кредо" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №DNK0AK00049332 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем KIA Sephia, реєстраційний номер НОМЕР_2, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є ПАТ "ПриватБанк".

08.07.2011 р. о 10:45 год. на перехресті вулиць Леніна та Чкалова у м. Дніпропетровську сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля KIA Sephia, реєстраційний номер

НОМЕР_2, та автомобіля SUZUKI SWIFT, реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем SUZUKI SWIFT при виїзді з другорядної дороги не пропустила автомобіль KIA Sephia, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керівництвом ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, та здійснила зіткнення з ним, внаслідок чого було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Відділення по оформленню ДТП та дізнання ВДАІ З ОАТ м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області та довідкою Відділення Державтоінспекції Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області №8838667 від 23.09.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1

п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.08.2011 р. у справі №3г-2261/11, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого

ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №К-39 від 29.07.2013 р. у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, ремонтної калькуляції №1326-7-11л від 19.07.2011 р. та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 29.07.2011 р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати ОСОБА_3 коштів у сумі 28 066,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2407 від 31.07.2013 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-112цс13 при виплаті страховою компанією страхового відшкодування згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до неї переходить право вимоги потерпілого, а не відбувається набуття такого права в порядку регресу.

Тобто, підлягають застосування положення ст. 512 Цивільного кодексу України - заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні.

Таким чином, до ТДВ "СК "Кредо" перейшло в межах суми 28 066,50 грн. право вимоги, яке мав потерпілий у зобов'язанні, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.08.2011 р. у справі №3г-2261/11 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль SUZUKI SWIFT, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю KIA Sephia, реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем SUZUKI SWIFT, реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля SUZUKI SWIFT, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована ПАТ "СК "Інкомстрах" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7549508, що підтверджується Інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Вказаним договором (поліс № ВА/7549508) передбачено, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., а франшиза - 1.02 відсотки від ліміту відповідальності, тобто 510,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувалась транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею автомобіля SUZUKI SWIFT, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована ПАТ "СК "Інкомстрах".

Судом встановлено, що у позивача не виникло зобов'язання в порядку регресу, а до нього перейшли всі права потеріплого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Таким чином, заподіяння шкоди внаслідок ДТП є згідно п.3 ч.2 ст. 11 Цивільного кодекс України підставою для виникнення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 Цивільного кодексу України таке зобов'язання у визначених законом частинах підлягає виконанню страховиком за полісом ОСЦВВТЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - "Закон") визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно із 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Тобто, в даному випадку строк виконання зобов'язання страховика за полісом ОСЦВВТЗ обумовлений спливом визначеного Законом строку після подачі заяви.

Таким чином, момент виконання зобов'язання страховика за полісом ОСЦВВТЗ (відповідачем), що виникло внаслідок заподіяння шкоди при ДТП, і право вимоги, яке мав потерпілий, перейшли до страхової компанії, яка провела виплату (позивач), пов'язаний із направлення заяви в порядку п. 35.1 ст. 35 Закону.

У своїй позовній заяві ТДВ "СК "Кредо" вказує, що не надсилало на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити матеріальне відшкодування, оскільки обрало інший спосіб захисту прав та свобод, а саме: безпосереднє звернення до суду з позовом до ПАТ "СК "Інкомстрах" про стягнення коштів.

Твердження позивача про необов'язковість направлення заяви в порядку визначеному Законом з посиланням на постанову Верховного Суду України від 28.08.2012 р. у справі №23/279 та п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/15/2014 від 14.01.2014 р. судом відхиляється з огляду на таке:

По-перше, на момент прийняття Верховним Судом України (судова палата у господарських справах) постанови від 28.08.2012 р. у справі №23/279 існувала правова позиція Верховного Суду України (судова палата у господарських справах), викладена в постанові від 27.03.2012 р. у справі №58/168, відносно того, що страховик, який виплатив страхове відшкодування набуває право в порядку регресу.

Така сама позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 26.08.2012 р. у справі №4/17-3520-2011 (позивач не є суб'єктом правовідносин за полісом страхування, оскільки виникло нове зобов'язання в порядку регресу).

Суд виходив з того, що внаслідок регресу виникає нове зобов'язання, яке не регулюється нормами Закону.

В той же час, відповідно до правового висновку, який міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-112цс13 при виплаті страховою компанією страхового відшкодування згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до неї переходить права вимоги потерпілого, а не відбувається набуття такого права в порядку регресу.

Тобто, спільне засідання палат дійшло нового правового висновку про те, що внаслідок проведеної виплати відбувається заміна кредитора в зобов'язанні, а тому продовжує існувати зобов'язання із заміненим кредитором.

Оскільки згідно ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, то до всіх правовідносин між позивачем та відповідачем у даній справі підлягають застосуванню норми Закону (в т.ч. в частині строку виконання грошового зобов'язання). Більш того, до страхової компанії (позивача) перейшли права виключно в наявному у потерпілого обсязі.

По-друге, в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 р. у справі №23/279 мова йде про по-перше, наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, по-друге, міститься посилання на ст. 38 Закону.

В той же час, як було встановлено судом - в більш пізній постанові Верховного Суду України (від 25.12.2013 р.), яка прийнята на спільному засіданні палат (на відміну від постанови від 28.08.2012 р., яка прийнята лише однією палатою) зроблено правовий висновок про відсутність у даних правовідносинах регресу.

Крім того, положення ст. 38 Закону визначають право (а також випадки в яких таке право може бути реалізоване) страхової компанії, яка застрахувала цивільну-правову відповідальність винуватця ДТП (тобто, відповідача у даній справі) (п. 1.2 Закону) звернутися із позовом до винуватця ДТП.

Наведена норма не регулює правовідносини, які виникли у даній справі, оскільки позивачем набуте право вимоги не в порядку Закону, а в наслідок виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування, що зумовило заміну кредитора в зобов'язанні.

До того ж, право регресу, передбачене ст. 38 Закону, обумовлене наявністю випадків, визначених п. 38.1.1 ст. 38 Закону, які в свою чергу в даній справі відсутні.

Вказане виключає можливість застосування правових висновків, що містяться в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 р. у справі №23/279 під час розгляду даної справи.

Щодо рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002, то вказане рішення зазначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

В даному контексті суд відзначає, що таке право позивача не обмежується, адже його позов прийнято судом до розгляду, в той час, наведене рішення не регулює питання матеріального права в частині настання строку виконання грошового зобов'язання.

З аналогічних підстав відхиляється посилання на п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/15/2014 від 14.01.2014 р., адже така позиціє ґрунтується на постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. у справі №5028/17/22/2012, яка прийнята до постанови Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-112цс13.

Судом встановлено, що ТДВ "СК "Кредо" не зверталось з заявою, в порядку ст.ст. 35, 36 Закону, відтак строк виконання грошового зобов'язання ПАТ "СК "Інкомстрах" не настав.

У статті 1 Господарського процесуального кодексу України закріплено право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позов подано за відсутності факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання в силу невиконання жодним із кредиторів в зобов'язанні, яке виникло внаслідок ДТП(ні первісним - потерпілий, ні новим - позивач), положень ст.ст. 35, 36 Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТДВ "СК "Кредо" до ПАТ "СК "Інкомстрах" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 27 556,50 грн. з підстав подачі позову за відсутності факту порушення зобов'язання.

Суд відзначає, що подача іншого позову після виконання приписів ст. 35 Закону та настання визначеного Законом строку (що даватиме підстави вважати страховика за полісом ОСЦВВТЗ таким, що прострочив виконання зобов'язання), свідчитиме про інші підстави позову та дозволить позивачу захистити свої порушені права.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко